24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №620/3569/24
адміністративне провадження № К/990/2132/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №620/3569/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не призначення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з 01.12.2014 по 31.03.2015 в розмірі 15%, у період з 01.04.2015 по 19.05.2016 в розмірі 10%, у період з 09.12.2016 по 31.01.2017 в розмірі 10%, у період з 11.11.2017 по 22.12.2021 в розмірі 10%, у період з 21.06.2022 по 13.03.2023 в розмірі 10%;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень у період з 01.12.2014 по 31.03.2015 в розмірі 15%, у період з 01.04.2015 по 19.05.2016 в розмірі 10%, у період з 09.12.2016 по 31.01.2017 в розмірі 10%, у період з 11.11.2017 по 22.12.2021 в розмірі 10%, у період з 21.06.2022 по 13.03.2023 в розмірі 10%.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не призначення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з 01.12.2014 по 31.03.2015 в розмірі 15%, у період з 01.04.2015 по 19.05.2016 в розмірі 10%, у період з 09.12.2016 по 31.01.2017 в розмірі 10%, у період з 11.11.2017 по 22.12.2021 в розмірі 10%, у період з 21.06.2022 по 13.03.2023 в розмірі 10%.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень у період з 01.12.2014 по 31.03.2015 в розмірі 15%, у період з 01.04.2015 по 19.05.2016 в розмірі 10%, у період з 09.12.2016 по 31.01.2017 в розмірі 10%, у період з 11.11.2017 по 22.12.2021 в розмірі 10%, у період з 21.06.2022 по 13.03.2023 в розмірі 10%.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №620/3569/24 залишено без руху, надано особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
14.02.2025 скаржником через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 відкрито провадження у справі №620/3569/24 та постановлено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Суд касаційної інстанції зауважує, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для їх формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому парового питання, що постало перед практикою його застосування.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів попередніх інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №620/3569/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк Н.М. Мартинюк