24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №160/29648/23
адміністративне провадження № К/990/47344/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бажан Владислав Павлович, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 343, що стосується сержанта ОСОБА_1 , стрільця 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити сержанта ОСОБА_1 , стрільця 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону у штаті військової частини НОМЕР_1 з 20.12.2022 з визначенням посади згідно штату;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 27.02.2023 основну та додаткову грошову винагороду виходячи із розміру 100 000 грн пропорційно на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 за період з 28.02.2023 по день поновлення в штаті військової частини НОМЕР_1 основну та додаткову грошову винагороду, виходячи із розміру 30 000 грн пропорційно на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь сержанта ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Рішенням від 06.06.2024 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою від 06.11.2024 Третього апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бажан В.П., не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, подав касаційну скаргу до Верховного Суду (далі - Суд).
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Касаційна скарга була подана на підставі пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 420/8263/22. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пунктів 144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та частину четверту статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункт 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, висновок Верховного Суду щодо питання застосування цим норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Водночас, в ухвалі про залишення касаційної скарги Суд звертав увагу скаржника, що він не оскаржив наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 № 514 у межах цього судового провадження, а тому суди попередніх інстанцій не надавали йому оцінку.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 21.01.2025) доставлена в Електронний кабінет адвокат Бажана В.П. 22.01.2025 .о 13 год 01 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03.02.2025 через систему «Електронний Суд» від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним вищезазначеною ухвалою Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
В уточненій касаційній скарзі скаржник змінив підстави оскарження та визначив підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХII, висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов??язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХII у подібних правовідносинах відсутній.
Тоді як при подачі касаційної скарги скаржник зазначав, що суди прийняли рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 420/8263/22.
Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХII, вказана норма стосується призупинення військової служби, тоді як скаржник оскаржує наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 № 343, яким наказано вважати серед інших позивача таким, що вибув з пункту постійної діслокації військової частини та вважати таким, що з 19.12.2022 самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації, виключено з грошового та речового забезпечення з 18.12.2022, а також зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, отже призупинення військової служби не було предметом оскарження
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Як слідує із змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не застосовували норму частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХII, яка врегульовує призупинення військової служби, позаяк наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 № 514 у межах цього судового провадження не оскаржувався.
Отже, касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо неправильного застосування вищевказаних норм судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 21.01.2024 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бажан Владислав Павлович, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов А.Г. Загороднюк