24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №560/10409/23
адміністративне провадження № К/990/7128/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №560/10409/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича про визнання рішення, бездіяльності та дій протиправними, визнання незаконним й протиправним розпорядження, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
1. Визнати рішення, бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та начальника цього управління Крупи Олександра Володимировича завідомо незаконними й протиправними, з явними ознаками кримінальних правопорушень статей 364, 366 Кримінального кодексу України, щодо:
- ненадсилання ОСОБА_1 розпоряджень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.10.2022 та рішень №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022.
- роздрукування Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розпоряджень від 20.10.2022, від 15.12.2020, від 16.12.2020 на виконання рішення суду по справі №2а-35/10 з розміром шрифту менше 12 друкарських пунктів з відповідними інтервалами.
- ігнорування вимог до змісту і форми індивідуального розпорядчого документа при винесенні розпоряджень від 20.10.2022 та від 15.12.2020, від 16.12.2020 та рішень №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022, що винесені на імітацію виконання рішення суду від 03.02.2010 та додаткового рішення від 08.04.2010 по справі №2а-35/10, що передбачені вимогами Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації"; протиправного посилання на використання програмного забезпечення АСОПД, що використовувалось під час прийняття (виготовлення) вищенаведених оскаржуваних розпоряджень/рішень, яке не передбачає застосування пенсійним органом для розрахунків на виконання конкретного рішення суду.
- незазначення дати введення даних про заробіток ОСОБА_1 у формат програмного продукту, що названий Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Розрахунок (замість назви "розпорядження"), за яким визначено індивідуальний коефіцієнт зарплати позивачки і середня зарплата для обчислення пенсії за віком, що використані при винесенні розпоряджень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.10.2022 та від 15.12.2020, від 16.12.2020 та рішень №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022.
- використання при перерахуванні пенсії за віком станом на час винесення розпорядження від 20.10.2022 (на час незаконного й протиправного перерахування за весь період) показників середньої заробітної плати працівників за минулі роки у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії", замість застосування показника середньої заробітної плати працівників, яка враховується для обчислення пенсії у 2022 році і становила 13376,21 грн, тобто середня за три попередніх роки.
- непроведення призначення (перерахування) пенсії за віком згідно з законодавчим визначенням пенсії за віком за частиною першою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ненаведення у розпорядженнях від 20.10.2022 та від 15.12.2020, від 16.12.2020, а також рішеннях від №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022, розрахунку за складовими формули статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розрізі місяців і років до і після збільшення індивідуального коефіцієнта зарплати позивачки та невизначенні різниці між розрахованим розміром новопризначеної пенсії за віком і фактично отриманою пенсією за віком за період з 01.04.2006 по 20.10.2022 - кінцевої мети розрахунку.
2. Визнати завідомо незаконними й протиправними розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 20.10.2022 та від 15.12.2020, від 16.12.2020, а також рішення №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022, винесеними з явними ознаками кримінальних правопорушень, з підстав, наведених у підпунктах 1.3-1.6 пункту 1 цих вимог, таким, що видано з ігноруванням вимог статей 40, 27, 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при перерахуванні пенсії за віком за новим збільшеним заробітком.
3. Скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 20.10.2022 та від 15.12.2020 і від 16.12.2020, а також рішення від №968250194791 від 23.02.2021 та з таким же номером від 22.02.2022.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області згідно з вимогами статті 58 Конституції України:
- видати розпорядження/рішення згідно з вимогами статей 40, 27, 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", забезпечивши повну викладку алгоритму перерахування, у т.ч. розрахунок-розпорядження індивідуального коефіцієнта зарплати позивачки (ІКЗ) і її середнього заробітку для обчислення пенсії за віком, з обов'язковим зазначенням дати введення нових дійсних даних про її заробіток у розрахунку-розпорядженні індивідуального коефіцієнта зарплати і середнього заробітку для обчислення пенсії за віком, виходячи із дати кінцевого зімітованого протиправного перерахунку 20.10.2022.
- з обов'язковим наведенням у розпорядженні розрахунку усіх вихідних даних до і після перерахунку пенсії за віком згідно з формулою частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з наведенням визначених сум пенсії за віком до і після перерахунку та сум доплат до раніше виплаченого основного розміру пенсії за віком як різниці між пенсією за віком після перерахунку і до перерахунку у розрізі місяців за період: з 01.04.2006 по 20.10.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, яка враховується для обчислення пенсії у 2022 році і становила 13376,21 грн, тобто середня за три попередніх роки, забезпечивши дотримання вимог статті 58 Конституції України.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупу Олександра Володимировича згідно з статтею 56 Конституції України відшкодувати заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 1500000,00 грн, заподіяну протиправними рішенням, діями та бездіяльністю, грубими порушеннями її прав.
6. Відповідно до частини дев'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України постановити окрему ухвалу про наявні ознаки кримінальних правопорушень за фактами умисного надтривалого невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду №2а-35/10, зловживання службовими повноваженнями Крупою Олександром Володимировичем для розгляду вчинених ним злочинів, передбачених статтями 364, 366 Кримінального кодексу України, проти охоронюваних законом прав і свобод позивачки в окремій кримінальній справі та направити її до Хмельницької обласної прокуратурі для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідних відомостей згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.
7. У разі задоволення позову відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання цього рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, що полягає у ненадсиланні ОСОБА_1 розпорядження Головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області від 20.10.2022, рішення від 23.02.2021 №968250194791, від 22.02.2022 №968250194791.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо роздрукування розпоряджень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.12.2020, від 16.12.2020 та від 20.10.2022 на виконання рішення суду по справі №2а-35/10 з розміром шрифту менше 12 друкарських пунктів з відповідними інтервалами.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти вимог відмолено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулись до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
21.02.2025 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у частині незадоволення позовних вимог, а також у частині часткового задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Предметом оскарження в цій справі є протиправністю рішень, дій та бездіяльності відповідача щодо виконання рішення у справі №2а-35/10, яке набрало законної сили
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на статтю 328 КАС України.
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на пункти один та три частини четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону.
Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, та оскільки передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №560/10409/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича про визнання рішення, бездіяльності та дій протиправними, визнання незаконним й протиправним розпорядження, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали суду направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій