24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №280/1753/24
провадження №К/990/4157/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
30 січня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
03 лютого 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 14 листопада 2024 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції надіслано 30 січня 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою автор заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, за змістом якого стверджує, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Разом з цим, скаржник не наводить обґрунтованих підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 09 січня 2025 року про повернення касаційної скарги (18 січня 2025 року) та її повторного подання, тобто 30 січня 2025 року.
У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже автору касаційної скарги необхідно довести наявність об'єктивних перешкод у вказаний період, що не дозволили подати касаційну скаргу.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам пункту 1 частини другої статті 330 КАС України.
Так, автор касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 560/10788/23, у частині необхідності витребування доказів від військової частини, та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року № 560/3153/23 від 21 березня 2024 року, у частині призумпції перевірки та підтвердження командиром наявності документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах при видачі довідки про безпосередню участь.
При цьому автор скарги зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції абзацу 2 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та абзаців 1, 2, 3 пункту 2 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, водночас обґрунтовуючи це пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, автору касаційної скарги варто уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень з урахуванням частин четвертої та п'ятої статті 328 КАС України, адже суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 280/1753/24.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 280/1753/24 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська