24 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 120/10958/23
адміністративне провадження № К/990/4142/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу адвоката Мадрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 10 квітня 2022 року, з 19 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 10 квітня 2022 року, з 19 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
03 лютого 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без врахування правових висновків щодо застосування норми процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 200/1994/23, від 05 вересня 2024 року у справі № 200/3161/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 200/737/23, від 09 вересня 2024 року у справі № 280/603/23, від 25 липня 2024 року у справі № 200/494/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 200/3997/23, від 05 вересня 2024 року у справі № 200/1575/23, від 05 вересня 2024 року у справі № 200/694/23.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, їх цитування, проте не зазначено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі скаржник конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції може бути переглянута судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу адвоката Мадрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко