24 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14375/24 пров. № А/857/1296/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати і виплачувати пенсію за віком із урахуванням визначеного показника середньої заробітної плати (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.11.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
03.07.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати ОСОБА_1 з 04.04.2024р. (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору (а.с.1-3, 21).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.23 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл., які полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 04.04.2024р.; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 04.04.2024р.; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. (а.с.34-36).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.39-41).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що з 15.01.2014р. ОСОБА_1 перебував на обліку як одержувач пенсії за вислугу років, яка йому була призначена відповідно до відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Починаючи з 04.04.2024р., на підставі заяви переведено позивача на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При перерахунку пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії 7994 грн. 47 коп.
Апелянт вважає, що твердження позивача про те, що в розглядуваному випадку відбулося призначення нового виду пенсії є безпідставним. При цьому, підстави для врахування під час обчислення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки є відсутніми, адже в цьому випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачу ОСОБА_1 з 15.01.2014р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.7).
Згідно рішення пенсійного органу № 913270148070 від 11.04.2024р., починаючи з 04.04.2024р., позивача ОСОБА_1 на підставі його заяви переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; при обчисленні пенсії застосовано показники середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2014-2016 роки; пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 5562 грн. 85 коп.; страховий стаж - 36 років 10 місяці 05 днів (а.с.11-16).
Листом ГУ ПФ України у Львівській обл. № 15981-16879/Х-52/8-1300/24 від 20.06.2024р. на звернення ОСОБА_1 від 07.06.2024р. про перерахунок пенсії повідомлено останнього, що він перебуває на обліку та з 15.01.2014р. одержував пенсію за вислугу років, а з 04.04.2024р. його переведено на пенсію за віком згідно поданої заяви №1158 від 04.04.2024р. Розмір пенсії обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу роботи 36 років 10 місяців 05 днів, коефіцієнт стажу - 0,36833 та із середньомісячної заробітної плати - 15038,80 грн. (7994 грн. 47 коп. показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії х 1,88115) за період роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2013р. згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу, коефіцієнт заробітку - 1,88115. Розмір пенсійної виплати з 04.04.2024р. становить 5562 грн. 85 коп., а саме: розмір пенсії за віком - 5539 грн. 24 коп. (15038,80 х 0,36833); доплата за 1 рік понаднормового стажу - 23 грн. 61 коп. Отже, підстави для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки є відсутніми (а.с.18-20).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення з 04.04.2024р. пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 15.01.2014р. позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2024р. необхідно розцінювати як таке, що відбулося вперше.
Отже, пенсійний орган був зобов'язаний з 04.04.2024р. призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто, з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.
Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Апеляційний суд враховує, що у постанові від 16.06.2020р. в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016р. у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018р. у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі № 500/1216/23.
У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 15.01.2014р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 04.04.2024р.
Отже, доводи апелянта про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в розглядуваному випадку відбулось призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2025р. у справі № 200/1478/24.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права на нарахування та виплату територіальним органом ПФ України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід вважати зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 04.04.2024р.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. в адміністративній справі № 380/14375/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 24.02.2025р.