20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21347/24 пров. № А/857/27678/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіснет» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Чаплик І.Д.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 18 жовтня 2024 року,
16 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ Сервіснет » (далі - ТзОВ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) від 09 жовтня 2024 року №29959/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку;
- зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ТзОВ в реєстрі платників єдиного податку починаючи з 30 вересня 2024 року.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі №380/21347/24 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій ТзОВ просило зупинити дію рішення ГУ ДПС від 09 жовтня 2024 року №29959/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з дати його винесення до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року заяву ТзОВ про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення ГУ ДПС від 09 жовтня 2024 року №29959/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/21347/24.
У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило ухвалу суду від 18 жовтня 2024 року про забезпечення позову скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не вказано жодних конкретних очевидних перешкод, які були визнані достатніми для висновків, що невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову перешкоджає провадженню господарської діяльності позивача, як і не наведено жодних мотивів необхідності та співмірності відповідно до заявлених позовних вимог вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі.
Зазначає, що доводи ТзОВ про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного рішення контролюючого органу зумовить настання негативних та незворотних наслідків для позивача, як платника податків, не підтверджені жодними доказами. Так позивач не зазначив, на підставі яких саме доказів обґрунтовуються доводи, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Жодних доказів того, що такі обставини можуть призвести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, як і доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову викличе у підприємства додаткове навантаження.
На думку скаржника, розглядаючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, судом взято до уваги та досліджено обставини, які є предметом позову та підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТзОВ підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви ТзОВ про забезпечення позову відмовити.
Представник ТзОВ у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях. Просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Згідно із частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 600/1531/23-а.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що до предмету позову у цій справі входить оскарження рішення ГУ ДПС від 09 жовтня 2024 року №29959/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТзОВ «Сервіснет».
Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Згідно із пунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що 09 жовтня 2024 року ГУ ДПС прийнято рішення №29947/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації єдиного податку ТзОВ, як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 % доходу.
Апеляційний суд зауважує, що у випадку не вжиття тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред'явлення його до виконання, позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування.
У свою чергу, зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами, тощо.
Крім того, у податковому (звітному) році або попередніх періодах, такому платнику за такі періоди будуть нараховуватись податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача,
Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Водночас, суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер та не є вирішенням спірних правовідносин чи наданням будь-якої попередньої оцінки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25 жовтня 2023 року при розгляді справи №160/11784/23 від 14 січня 2025 року при розгляді справи №280/9045/24, від 04 лютого 2025 року при розгляді справи №280/8758/24, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Із врахуванням наведеного, підсумовуючи викладені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, з метою попередження настанню для заявника негативних наслідків, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень буде задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС від 09 жовтня 2024 року №29959/6/13-01-04-07 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 380/21347/24.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 380/21347/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2025 року.