20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5964/24 пров. № А/857/24053/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНЕРФІН ТРАНС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за його адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
суддя у І інстанції Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 28 серпня 2024 року,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “МІНЕРФІН ТРАНС» (далі - ТОВ “МІНЕРФІН ТРАНС») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) від 18.01.2024 №UA209000/2024/000026/1 Львівської митниці (далі - Митниця).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №380/5964/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав витребуваних контролюючим органом документів, не спростував сумнівів Митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Розбіжності у документах викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою для коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи Митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Відтак, оспорюване Рішення є обґрунтованим та відповідає приписам Митного кодексу України (далі - МК).
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ТОВ “МІНЕРФІН ТРАНС», яке просило таке скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про наявність розбіжностей у наданих для митного оформлення документах не відповідає дійсності і базується на помилкових розрахунках митного органу.
Суд першої інстанції взяв до уваги хибні твердження відповідача, які суперечать Керівництву із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4.), норми якого суд першої інстанції використовує для аргументації свого Рішення.
Відмінність фактурної вартості товару, що вказана у інвойсі № 22230901 від 29.12.2023, від статистичної вартості, зазначеної в експортній декларації, яка надана позивачем митному органу, повністю відповідає умовам поставки товару і не може бути підставою для сумнів щодо заявленої митної вартості товару.
Факт пов'язаності між позивачем і постачальником товару апелянтом не заперечується. Внесення помилкової інформації до графи 9 декларації про непов'язаність таких осіб є технічною помилкою митного брокера і позивач не мав наміру та практичної можливості приховати пов'язаність між продавцем та покупцем, оскільки компанії мають тотожні назви і інформація про їх пов'язаність міститься у відкритих джерелах.
Однак відповідачем не було наведено обґрунтованих підстав щодо впливу пов'язаності на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки поставка здійснювалась у рамках договору поставки, укладеного з АТ «Укрзалізниця» на підставі результатів публічної процедури закупівлі.
Водночас звертає увагу апеляційного суду на недотримання митним органом приписів статті 60 МК при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що є самостійною підставою для скасування оспорюваного Рішення від 18.01.2024 № UA209000/2024/000026/1.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» Митниця підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Наполягає на тому, що засновником ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" є АТ "Мінерфін" (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, тобто сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
У відповідача була інформація про те, що митна вартість подібних (аналогічних) товарів, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності (далі - ЗЕД), є вища, аніж заявлена декларантом, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.
У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.
На запит митного органу декларантом інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було.
При цьому декларант самостійно заповнив та подав митному органу декларацію митної вартості, яка містила неправдиві дані щодо пов'язаності сторін угоди.
При декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу.
Окрім того, до митного оформлення не було надано жодного банківського документу щодо оплати спірної партії товару, що в сукупності з іншими розбіжностями вказує на непідтверджений рівень митної вартості товару.
У зв'язку з викладеним Митниця обґрунтовано вважала, що декларантом невірно обрано основний метод визначення митної вартості, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Представник ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позову у повному обсязі.
Представник Митниці у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" є АТ "МІНЕРФІН" (MINERFIN a.s. Словаччина).
25.07.2023 ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" (Покупець) та Компанія «MINERFIN, a.s.» (Словацька Республіка) (Продавець) уклали контракт № R2023083/1 про придбання матеріально-технічних ресурсів, а також додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5 від 08.12.2023 до контракту № R2023083/1 від 25.07.2023.
У розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року сторони цього контракту є пов'язаними між собою.
ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" та АТ «Укрзалізниця» за результатами публічної процедури закупівлі уклали договір поставки №ЦЗВ-05-05223-01 від 06.12.2023 про поставку залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s. вартістю 1400 євро за тону.
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно з контрактом № R2023083/1 від 25.07.2023 ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" поставило в Україну другу партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон (далі - товар) за ціною 1300,00 євро за 1 тону. Для митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача Митниці була надана митна декларація (далі - МД) від 17.01.2024 №24UA209050000102U2, у якій митна вартість товару задекларована за основним методом на рівні 1 318 004,11 євро, що включає в себе вартість товару у сумі 1 269 377,20 євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 євро
На підтвердження задекларованої вартості товару митному органу було надано такі документи:
зовнішньоекономічний договір (контракт) №R2023083/1 від 25.07.2023;
специфікацію №2 від 13.09.2023 до контракту №R2023083/1 від 25.07.2023;
рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №22230901 від 29.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523142 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523159 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523167 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523175 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523183 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523191 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523209 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523217 від 30.12.2023;
накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №523225 від 30.12.2023;
декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №22230901 від 29.12.2023;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару від №02/2023 30.12.2023;
пакувальний лист (Packing list) б/н від 29.12.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.12.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 08.12.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 08.12.2023;
договір (контракт) про перевезення №01/2023 від 20.12.2023;
копію митної декларації країни відправлення №23CZ57000007FMVKA0 від 29.12.2023.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК відповідач здійснив контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Відтак, митний орган встановив таке:
відповідно до пункту 5.3 контракту купівлі-продажу від 25.07.2023 №R2023083/1 оплата ресурсів, що поставляються відповідно до цього контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати. Пунктом 5.4. контракту передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди № 1 від 08.12.2023 внесено зміни у пункти 5.3. та 5.4. Розділу 5 контракту та передбачено, що оплата ресурсів, що постачаються відповідно до цього контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. Покупець зобов'язаний здійснити передоплату ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури. Згідно з рахунком-фактурою №22230901 від 29.12.2023 датою оплати є 05.01.2024. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано;
до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №02/2023 від 30.12.2023, відповідно до якої перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська ІІ (вартість 48626,91 євро). Передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано;
відповідно до розділу ІІ (умови та ціни транспортування) Замовлення-залізничні перевезення вантажів №01/2023 від 20.12.2023 ціни виконання за цим Замовленням та інші умови транспортування, для яких узгоджена ціна виконання (зокрема маршрут транспортування, тип вантажу, транспортні засоби, що використовуються, обсяг інформаційних послуг, тощо), містяться в Прайс-листі, який становить Додаток 1 до цього Замовлення. Такий додаток до митного оформлення не надано;
у митній декларації країни відправлення № 23CZ57000007FMVKA0 від 29.12.2023 вказана статистична вартість товару - 31227657 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 77140,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000102U2 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,485), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у грудні 2023 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована фактурна вартість 1272228,59 Євро (31150517 CZK), тобто, більша ніж у рахунку-фактурі № 22230901 від 29.12.2023.
Відповідно до приписів частини 3 статті 53 МК декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а саме:
зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК.
Окрім того, за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів митний орган з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановив, що засновником ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" є MINERFIN a.s. (Словаччина), що свідчить про пов'язаність між собою сторін угоди у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
При цьому інформація про наявність пов'язаності між продавцем та покупцем не була зазначена декларантом позивача у МД від 17.01.2024 №24UA209050000102U2 у графі 9.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до положень частини 4 статті 53 МК митний орган направив додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, так як має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов'язаними особами, а саме:
виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
розрахунок ціни (калькуляцію).
На запит митного органу декларантом інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було.
Відтак, Митницею було застосовано метод 2б визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023, за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар "Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s." за митною вартістю 1,54 євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.
ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" не погодилося із вказаними рішеннями Митниці щодо коригування заявленої ним митної вартості імпортованого товару та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як зазначено у частині 12 статті 58 МК, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частини 13 статті 58 МК за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 14 статті 58 МК).
Згідно із частиною 15 статті 58 МК декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина 16 статті 58 МК).
За приписами частини 18 статті 58 МК при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частини 19 статті 58 МК у разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК).
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих представниками сторін поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були обґрунтовані, що обумовило необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару. Тому оспорюване Рішення відповідача є правомірним
Розглядаючи доводи Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
При оцінці доводів митного органу щодо розбіжності у числовому значенні вартості імпортованого товару, зазначеного у поданому до митного оформлення інвойсу, та вартості, зазначеній у декларації країни походження товару, апеляційний суд звертає увагу на те, що експортна декларація - це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 «Статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності. Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін «статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни члена ЄС, де оформлюється експорт. Керівництво із заповнення ЄАД вимагає, що статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів, до неї також можуть включати лише допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Відтак, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, яка вказується у інвойсі.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, які не були спростовані відповідачем у ході апеляційного розгляду, про те, що контролюючий орган при обчисленні значення фактурної вартості товару у євро застосував фактурну вартість з експортної МД №24CZ57000007RF2VA4 від 08.01.2024 - 31 150 517 CZK, а для перерахунку у євро скористався крос-курсом, який застосовувався для експортної МД №23CZ57000007FMVKA0 від 29.12.2023.
Водночас апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що вартість внутрішньої доставки, що вказана у експортній митній декларації №24CZ57000007RF2VA4 від 08.01.2024, складає витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходило на території Чехії - на статистичній території країни-члена ЄС. Вартість внутрішньої доставки товару від залізничної станції Тржинець , Чеська Республіка на кордон Чеської республіки (відстань приблизно 40 км), що вказана у експортній митній декларації, та сума всіх транспортних витрат на їх перевезення за маршрутом від залізничної станції Тржинець, Чеська Республіка до залізничної станції Мостиська ІІ, Україна (відстань приблизно 450 км), що вказана у митній декларації, не є співставними значеннями і різниця між цими значеннями не може слугувати підставою для твердження про недостовірність вказаної позивачем транспортної складової митної вартості товару.
Отже, вказана у інвойсі № 22230901 від 29.12.2023 фактурна вартість товару у євро не може співпадати із «статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, оскільки це суперечить Керівництву із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4.).
Попри те, апеляційний суд зауважує, що експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, зазначеного у частині 2 статті 53 МК.
Суд апеляційної інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, відповідно до яких якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Водночас апеляційний суд в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20, відповідно до яких умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
У ході апеляційного розгляду сторонами зазначалося що фактично основною підставою для прийняття оспорюваного Рішення був факт пов'язаності між позивачем і постачальником товару, що покладало на позивача додаткові вимоги щодо обґрунтування задекларованої митної вартості імпортованого товару.
Передусім, на думку апеляційного суду, очевидним є безпідставне незазначення декларантом позивача під час заповнення МД від 17.01.2024 №24UA209050000102U2 у графі 9 пов'язаності ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" та його засновника компанія MINERFIN a.s. (Словаччина) у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
Попри те, на переконання апеляційного суду, слід надати віри доводам позивача про те, що вказане не свідчить про намір приховання такої обставини від митного органу та є наслідком помилки декларанта позивача, оскільки пов'язаність зазначених суб'єктів господарювання є очевидною з огляду на їх назви, а відповідна інформація міститься у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, сам лише факт пов'язаності між собою продавця і покупця не може бути достатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної і за таких обставин необхідно розглянути обставини продажу та з'ясувати чи взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 12 статті 58 МК).
Водночас у відповідності до приписів частини 13 статті 58 МК за таких обставин митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Як свідчать матеріали справи, при виконанні вказаних вимог частини 13 статті 58 МК відповідач обмежився формальним посиланням на те, що продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов'язаними особами (а.с. 180 т.1).
На переконання апеляційного суд, наведене обґрунтування без зазначення будь-яких конкретних даних щодо сторін господарської операції, імпортованого товару, часу та обсягів поставки тощо не можна вважати належним виконання Митницею передбаченого частиною 13 статті 58 МК обов'язку.
Водночас апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що при оцінці достатності обґрунтування позивачем митної вартості імпортованого товару слід враховувати те, що його поставка здійснювалася на виконання умов договору № ЦЗВ-05- 05223-01 від 06.12.2023 з АТ «Укрзалізниця», укладеного за наслідками результатів публічної процедури закупівлі, інформація про яку міститься у Електронній системі публічних закупівель Prozorro, на якій державні та комунальні замовники оголошують тендери на закупівлю товарів, робіт і послуг (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-19-007090-a).
За умовами вказаного договору позивач зобов'язувався до 31.03.2024 поставити 10000 тон залізничних рейок за ціною 1400,00 євро за 1 тону (без урахування ПДВ), партіями приблизно по 1000 тон.
При цьому митна вартість імпортованих рейок склала 1 318 004,11 євро, що включає в себе вартість партії рейок у сумі 1 269 377,20 євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48 626,91 євро.
Таким чином, митна вартість рейок склала 1 349,79 євро за 1 тону (без урахування ПДВ). Збутова націнка ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» при продажі цього товару АТ «Укрзалізниця» становить 3,79%.
Збільшення митної вартості вказаного оспорюваним Рішенням з 1349,79 євро до 1540,00 Євро за 1 тону позбавляє виконання договору № ЦЗВ-05- 05223-01 від 06.12.2023 ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" з АТ «Укрзалізниця» економічного змісту, а відтак пов'язаність позивача з компанією MINERFIN a.s. (Словаччина) за таких обставин не може свідчити про її вплив на ціну оцінюваних товарів з метою зменшення сплати митних платежів.
Попри те, на думку апеляційного суду, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув увагу на дотримання відповідачем приписів статті 60 МК при застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Так, відповідно до частини 2 статті 60 МК під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (частина 2 статті 60 МК).
За приписами частини 4 статті 60 МК ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до частини 5 статті 60 МК у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Частиною 6 статті 60 МК передбачено, що у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (частина 7 статті 60 МК).
У графі 33 оспорюваного Рішення вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023, за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар "Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s." за митною вартістю 1,54 Євро/кг», за якою на територію України було поставлено 126,516 тон залізничних рейок.
Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.
При цьому апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що партія рейок, що поставляла позивачем, не співставна з поставкою подібного (аналогічного) товару, що використана відповідачем у якості джерела інформації для коригування митної вартості, оскільки:
1. Відмінні характеристики рейок:
товар позивача - рейки залізничні широкої колії типу Р65 із загартованою поверхнею кочення, І категорії, із сталі марки R350LHT;
подібний (аналогічний) товар - рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типу Р65, марка сталі R350LHT.
2. Відмінна довжина рейок:
товар позивача - рейки довжиною 25 м;
подібний (аналогічний) товар - рейки довжиною 12,5 м.
3. Відмінні умови поставки:
товар позивача - FCA Тржинець, Чеська Республіка;
подібний (аналогічний) товар - СРТ Чоп, Україна.
4. Відмінний обсяг поставки:
товар позивача - 976,444 тон;
подібний (аналогічний) товар - 126,516 тон.
5. Відмінний комерційний рівень ціни:
товар позивача - оптова поставка загальним обсягом 10000,0 тон;
подібний (аналогічний) товар - роздрібна поставка.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що визначення митним органом у оспорюваному Рішенні митної вартості імпортованого позивачем товару без проведення коригування у відповідності до приписів статті 60 МК не можна вважати обґрунтованим.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати під час вирішення цього спору висновки Верховного Суду, що містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019 року у справі №815/143/17, від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17, відповідно до яких у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган має також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що оспорюване Рішення від 18.01.2024 №UA209000/2024/000026/1 не можна вважати таким, що відповідає наведеним вище критеріям, а тому воно є протиправним і має бути скасоване.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" задовольнити.
На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ТОВ "МІНЕРФІН-ТРАНС" сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 3028,00 + 4542,00 = 7570,00 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНЕРФІН ТРАНС» задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №380/5964/24 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНЕРФІН ТРАНС» задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2024 року №UA209000/2024/000026/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНЕРФІН ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38218128, 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, корпус С) сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2025 року.