24 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11159/24 пров. № А/857/23747/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років із врахуванням суми підвищення (суддя суду І інстанції: Хома О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.08.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
24.05.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018р., за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., та за рахунок виплати 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018р., за період з 01.01.2019р. по 01.04.2019р., а з 01.04.2019р. по 31.12.2019р. грошового забезпечення станом на 05.03.2019р.;
зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. включно з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018р. та 01.04.2019р., із врахуванням раніше виплачених сум (а.с.1-3).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.19 і а звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019р. 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р.; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 05.03.2019р. пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р., із врахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській обл. за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору (а.с.27-33).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.37-41).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що пенсійний орган під час проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення ст.63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, особам які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та у інший спосіб здійснювати виплату перерахованої пенсії.
Виплата перерахованих пенсій здійснювалась поетапно, як передбачено постановою КМ України № 103 від 21.02.2018р., починаючи з 01.01.2018р. в таких розмірах: з 01.01.2018р. - 50 %; з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. - 75 %; з 01.01.2020р. - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р.
Наведена постанова КМ України № 103 від 21.02.2018р. у встановленому законом порядку такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону, не визнавалась та не скасовувалась, а відтак є діючою та такою, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Постанова КМ України № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018р. в адміністративній справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р., визнано протиправними та нечинними п.п.1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Окрім цього, для обґрунтування своєї позиції покликається на норми прийнятих КМ України постанов № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019р., та № 1088 від 24.12.2019р. «Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».
Отже, у відповідача були правові підстави для виплати позивачу 75 % підвищення до пенсії з 01.01.2019р.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою від 02.04.2024р. про перерахунок пенсії з 01.01.2018р. по 01.04.2028р. включно, з урахуванням 100 % суми підвищеної пенсії , з врахуванням раніше виплачених сум за цей період (а.с.8-9).
У відповідь ГУ ПФ України у Львівській обл. листом № 10723-10626/Н-52/8-1300/24 від 16.04.2024р. на заяву представника позивача повідомлено останнього про відсутність підстав для перерахунку пенсії, з посиланням на те, що після скасування пунктів 1, 2 постанови № 103 інших рішень про перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, а також про умови та порядок проведення такого перерахунку Урядом не приймалось (а.с.10-11).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018р. по 31.12.2019р., позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п.п.1, 2 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018р. відповідно до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) належить проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018р. у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р., визнано протиправними та нечинними п.п.1, 2 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 05.03.2019р. пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії, починаючи з 05.03.2019р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р., а дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019р. 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р., є протиправними.
Крім того, для забезпечення ефективного відновлення порушеного права позивача, необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу з 05.03.2019р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
21.02.2018р. КМ України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з преамбули якої вбачається, що постановлена остання на виконання ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 1 цієї постанови передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018р., відповідно до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Постановою КМ України № 103 від 21.02.2018р. внесені також зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затв. постановою КМ України № 45 від 13.02.2008р., а саме:
пункт 5 викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням»;
додаток 2 до цього Порядку викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить таких складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» цього Закону.
Перерахунок раніше призначених пенсій визначено ч.4 ст.63 вказаного Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; КМ України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
Обчислення пенсії встановлюється ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх.
Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення КМ України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що КМ України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється КМ України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій.
При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений перелік складових грошового забезпечення, які встановлені ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
До повноважень КМ України не входить зміна структури грошового забезпечення. Натомість, приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, розмір якого (а не його складові) може змінюватись КМ України.
Абзац 3 ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015р. за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а КМ України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Таким чином, обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не може бути встановлено постановою КМ України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
Отже, з огляду на визначені ч.3 ст.7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, оскаржувані п.п.1, 2 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. та зміни до п.5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затв. постановою КМ України № 45 від 13.02.2008р., є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.01.2021р. у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020р. у справі № 160/1088/19).
Отже, з урахуванням вимог ст.7 КАС України, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019р. у справі № 826/3858/18 встановив, що п.п.1, 2 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. та зміни до п.5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затв. постановою КМ України № 45 від 13.02.2008р., є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови КМ України повинні застосовувати Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022р. в справі № 520/2098/19.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2023р. у справі № 380/103/22.
Так, Верховний Суд у постанові від 11.08.2023р. у справі № 380/103/22 дійшов висновку про виникнення у пенсійного органу обов'язку здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, станом на 05.03.2019р., з 01.01.2018р.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі № 755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах цієї справи підлягає наведена правова позиція Верховного Суду.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу, що 14.08.2019р. КМ України прийняв постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено на 2019 рік умови виплати пенсій, призначених до 01.03.2018р., відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018р.
Вказаною постановою КМ України встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Згадана постанова № 804 від 14.08.2019р. набрала чинності з 04.09.2019р.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.01.2020р. у справі № 640/19133/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020р., визнано дії КМ України при прийнятті постанови КМ України № 804 від 14.08.2019р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» неправомірними; визнано постанову КМ України № 804 від 14.08.2019р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправною та нечинною повністю; зобов'язано КМ України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Отже, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018р. на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», саме з 01.01.2018р.
Водночас апеляційний суд зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, зокрема, щодо відмови у перерахунку пенсії саме з 01.01.2018р., тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Водночас, судом першої інстанції правильно задоволено позовні щодо зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 05.03.2019р. пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р.
Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок пенсії, законодавством передбачена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.
Аналіз листа ГУ ПФ України у Львівській обл. № 10723-10626/Н-52/8-1300/24 від 16.04.2024р. вказує, що такий не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії та свідчить про розгляд заяви позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії відповідачем не було прийнято відповідного рішення.
Рішення пенсійного органу, які приймаються за зверненнями осіб, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
Зі змісту листа ГУ ПФ України у Львівській обл. № 10723-10626/Н-52/8-1300/24 від 16.04.2024р. стає очевидним, що відповідач не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивача, тобто фактично відмовив у такому перерахунку.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмови в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12).
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Оскільки процес надання позивачу відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. провести перерахунок пенсії позивача, із врахуванням відмови пенсійного органу, викладеної в листі № 10723-10626/Н-52/8-1300/24 від 16.04.2024р.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів не убачає будь-якого втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача, а обраний судом спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів з участю пенсійних органів.
Водночас, перерахунок пенсії позивача слід провести із дотриманням строків, визначених ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачем вже виплачених сум пенсії, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. в адміністративній справі № 380/11159/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 24.02.2025р.