21 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11107/24 пров. № А/857/23145/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 у справі №380/11107/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Кедик М.В., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення - м. Львів),-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби за рапортом від 12 травня 2024 року за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з наявністю у позивача дружини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом другої групи;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з наявністю у позивача дружини. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, а також виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2024 позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - у зв'язку з наявністю у позивача дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, строком до 01.05.2025, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №946527, виданою 26.04.2024 Балтською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи". Однак, 20.05.2024 позивач отримав лист командира військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2024 № 4956, в якому зазначено, що було відмовлено солдату старшому солдату ОСОБА_3 у задоволені рапорту від 12.05.2024 про звільнення з військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмовити звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо його звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю, з врахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що військовою частиною правомірно був застосований Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинній на час прийняття рішення, а не на час подання рапорту, а тому відповідач правомірно відмовив у його задоволенні та звільненні позивача з військової служби. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що наказом від 23.04.2022 №10 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) рядового ОСОБА_4 , призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який прибув із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 23 квітня 2022 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначити на посаду лінійного наглядача відділення управління взводу управління протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської груди вважати таким, що з 23 квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив де виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2550 гривень на місяць, шпк «солдат».
Наказом від 31.03.2023 № 902/1 командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.02.2023 № Д-321/26/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах Україні в 2023 році», нижчепойменованих військовослужбовців батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи УВІЛЬНИТИ від займаних посад і ПРИЗНАЧИТИ Старшого солдата ОСОБА_5 , лінійного наглядача 3 відділення управління взводу управління батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи, - навідником 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони, ВОС - 101281 А. З 31 березня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Встановити оклад за посадою 2730 гривень на місяць, шпк «солдат».
12.05.2024 позивач подав рапорт командиру роти охорони Військової частини НОМЕР_1 в якому просив перед командуванням про звільнення навідника кулеметника роги охорони Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в запас за сімейними обставинами на підставі підпункту »г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю у дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, строком до 01.05.2025, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 946527, виданої 26.04.2024 Балтською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи". До рапорту позивач подав:
-засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
-засвідчену копію реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 ;
-засвідчену копію витягу з військового квитка ОСОБА_1 ;
-нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 ;
-нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;
-нотаріально засвідчену копію реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 ;
-нотаріально засвідчену копію витягу з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованої адреси місця проживання ОСОБА_2 ;
-нотаріально засвідчену копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 946527, виданої 26.04.2024.
Розглянув рапорт командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив, що з 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Підстава для звільнення з лав Збройних Сил України, яку зазначив в рапорті позивач (наявність дружини із числа осіб з II групою інвалідності), змінилась, зокрема, для звільнення з військової служби за зміненою підставою йому потрібно підтвердити необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звернувся до суду із позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, є протиправною.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2232- ХІІ).
Згідно частин 1, 2, 4-6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу: військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ і залежать від виду військової служби.
За змістом відповідної норми військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічн: захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інеулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок ГУ ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько- консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також, батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною де досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
12.05.2024 позивач подав рапорт командиру роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у якому просив клопотання перед вищестоящим командуванням про звільнення навідника кулеметника роги охорони військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з наявністю у дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, до якого додав відповідні підтверджуючі документи.
Відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки з 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-ХІ.
Зміни до ст. 26 Закону № 2232-ХІІ набули чинності 18.05.2024, у той час як позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби 12.05.2024., що сторонами не заперечується.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, є протиправною.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі №380/11107/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін