24 лютого 2025 р.Справа № 520/11445/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 04.12.24 у справі № 520/11445/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного державного виконавця Бочковського Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м.Київ)
третя особа: Департамент патрульної поліції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного державного виконавця Бочковський Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м. Київ) (далі за текстом також - відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича в частині винесення постанови від 07.02.2024 про закінчення виконавчого провадження № 72698253;
- зобов'язати головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича поновити виконавче провадження № 72698253;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича в частині непроведення виконавчих дій в інтересах стягувача, з метою встановлення суми, яка підлягає стягненню з боржника у виконавчому провадженні № 72698253;
- зобов'язати головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича здійснити розрахунок, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 за № 375, нарахувань додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.02.2022, належних інспектору взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанту поліції Болотову Ігорю Миколайовичу, згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 520/3308/22.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича в частині винесення постанови від 07.02.2024 про закінчення виконавчого провадження № 72698253.
Зобов'язано головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича поновити виконавче провадження № 72698253.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича в частині непроведення виконавчих дій в інтересах стягувача з метою встановлення суми, яка підлягає стягненню з боржника у виконавчому провадженні № 72698253.
Зобов'язано головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича здійснити розрахунок, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, нарахувань додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.02.2022, належних інспектору взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанту поліції Болотову Ігорю Миколайовичу, згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 520/3308/22.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що у цій справі Болотов І.М. у порушення ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України подав позов до неналежного відповідача, Головного державного виконавця Бочковського Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м. Київ). Незважаючи на зазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки належним відповідачем у цій справі є відповідний орган державної виконавчої служби.
За результатами апеляційного розгляду Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У додаткових поясненнях у справі Департамент патрульної поліції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №520/3308/22 визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати інспектору взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.02.2022 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 за № 375; зобов'язано Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 за № 375 нарахування та виплату інспектору взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.02.2022.
На виконання вказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 18.04.2023 у справі №520/3308/22.
07.09.2023 відділом примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження №72698253.
У Департаменті патрульної поліції опрацьовано постанову про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця відділу примусового рішень Бочковського Тараса від 07.09.2023 за №72698253 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №520/3308/22.
Листом за вих. №17280/41/5-05-2023 від 29.09.2023 Департамент патрульної поліції повідомив відділ примусового виконання рішень про те, що виконавчий документ Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №520/3308/22 виконано у повному обсязі. На підтвердження виконання рішень надано копію платіжної інструкції від 21.12.2022 за №12275, розрахунковий лист ОСОБА_1 за грудень 2022 та копію витягу з відомості на виплату заробітної плати за грудень 2022 року.
На підставі вказаного, 07.02.2024 головним державним виконавцем Бочковським Т. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72698253.
Проте позивач зазначає, що станом на 26.04.2024 він не отримав грошові кошти відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №520/3308/22, зазначене рішення на думку позивача Департаментом патрульної поліції не виконано.
Позивач зазначає про те, що головним державним виконавцем не було здійснено розрахунок суми нарахувань, які підлягають стягненню з ДПП в рамках ВП №72698253. Із розрахунку стягувача додаткова доплата до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.02.2022 повинна складати більше ніж 70 тисяч гривень.
Позивач, убачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Приписами статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено застосування виконавцем до боржника заходів впливу за невиконання судового рішення шляхом накладення штрафу.
Отже, приписами вказаних норм установлено обов'язок виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, що здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Тобто судове рішення є виконаним з моменту вчинення боржником дій у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі.
За матеріалами справи позов у цій справі пред'явлено до Головного державного виконавця Бочковського Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м. Київ).
Проте відповідно до приписів ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Отже, Головний державний виконавець Бочковський Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м. Київ) не є належним відповідачем у справі.
За приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, установивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
У цьому випадку, ураховуючи, що в зобов'язальній частині вимоги позивача пред'явлені до Головного державного виконавця Бочковського Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обл. ЦМУ МЮ (м. Київ), суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити до участі у справі співвідповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Водночас колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі №500/2972/17, від 23.06.2020 у справі №540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі №140/72/19.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного органу.
Одночасно слід указати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
Колегія суддів не надає оцінку іншим доводам Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), викладеним в апеляційній скарзі, оскільки такі на результати розгляду справи не впливають.
За приписами ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 ст. 48 КАС України з урахуванням приписів ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 520/11445/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова