24 лютого 2025 р.Справа № 576/3220/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Усенко Л.М., м. Глухів, Сумська область, повний текст складено 30.12.24 у справі № 576/3220/24
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в місті Києві Каневського Дмитра Володимировича , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в місті Києві Каневського Дмитра Володимировича, Департаменту патрульної поліції (далі також - відповідачі), в якому просив постанову Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в місті Києві Каневського Дмитра Володимировича серії ЕНА № 3624410 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП України, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , закрити, судові витрати стягнути з Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.12.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3624410 від 08.12.2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрито.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що матеріали справи містять докази вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Звертає увагу, що інспектором під час складення постанови здійснено дослідження та оцінку доказів у присутності позивача, крім того позивач ніяким чином не заперечував проти того, що ним було здійснено адміністративне правопорушення. Водночас позивач не надав до матеріалів позовної справи посвідчення водія відповідної категорії, щоб спростувати винесену щодо нього постанову, тим самим підтвердивши законність притягнення його до адміністративної відповідальності.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його представника.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2024 Інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в м. Києві Каневським Д. О. винесено постанову серії ЕНА № 3624410 відносно позивача, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 08.12.2024 о 10-07 год. в м. Києві по вул. Борщагівська, 12, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI STX052, в межах населеного пункту, де встановлено обмеження швидкості руху 50 км/год, рухався зі швидкістю 83 км/год, чим перевищив швидкість більш ніж на 20 км/год, швидкість вимірювалась приладом Трукан 008389, та не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Підписи позивача на спірній постанові відсутні, графа «копію постанови надіслано рекомендованим листом» - не заповнена, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис - не вказаний.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання процедури розгляду справи, а тому оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 ( із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як убачається з матеріалів справи, під час складення постанови серії ЕНА № 3624410 від 08.12.2024 позивач не надав доказів наявності у нього права керування транспортними засобами будь-якої категорії. Факт керування транспортним засобом за обставин, які зафіксовані у спірній постанові, позивачем не оспорюється.
Разом із цим поліцейськими не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Так, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема ч. 2 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ вказаної Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Наведені положення Інструкції кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У позовній заяві представник позивача наполягав на тому, що розгляд справи про адміністративне правопорушення не проводився, працівник поліції не представився, не роз'яснив ОСОБА_1 його права, не надав можливості скористатися своїми правами.
Зазначені твердження відповідачем не спростовані. Наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис не містить процедуру розгляду поліцейським факту виявленого правопорушення щодо позивача. В порушення вимог норм процесуального закону та положень Інструкції поліцейський не представився, не оголосив, що розглядається справа про адміністративне правопорушення, не роз'яснив права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не з'ясував наявність або відсутність клопотань, не запропонував надати пояснення, чим грубо порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавивши позивача можливості реалізувати свої права.
За відсутності доказів додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції дійшов висновку, що поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на здійснення відповідачем фотофіксації та відеофіксакції спеціальним приладом, відомості про які також мали б бути відображені в постанові згідно з вимогами ст. 283 КУпАП.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, № 337/346/17 від 08.04.2020, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Так, відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статей 251, 280 КУпАП після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.
З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 126 КУпАП, не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Проте зазначена постанова є предметом оскарження, а тому не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, відеоінформація, яка відображена на дослідженому відеозапису, жодним чином не доводить факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП України, та вказаний відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано жодних належних доказів не підтвердження скоєння позивачем порушень ПДР України.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.12.2024 у справі № 576/3220/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова