Постанова від 24.02.2025 по справі 440/11673/24

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 р. Справа № 440/11673/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Масюк Поліни Станіславівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, по справі № 440/11673/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024 за посадою молодша медична сестра палатна 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 02.03.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 01.07.2004 по 31.07.2024, зарахованого до стажу відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 частково задоволено позов.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024 на посаді молодшої медичної сестри палати 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді молодшої медичної сестри палати 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", а також провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із врахуванням стажу роботи після 01.01.2004 в подвійному розмірі.

Вказано, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, за період з 01.01.2004 застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років.

ОСОБА_1 не погодившись із судовим рішенням в частині відмови, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що поновлення порушеного права позивача має відбутися з моменту призначення їй пенсії, тому перерахунок та виплату відповідач повинен здійснити саме з дати призначення пенсії за віком, тобто 02.03.2023.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, позивач з 02.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком згідно Списку № 2 у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

16.08.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою в якій просила перерахувати з 01.01.2004 по 31.07.2024 пенсію в подвійному розмірі.

Листом від 03.09.2024 № 15937-14325/Г-02/8-1600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача, що за період роботи санітаркою, молодшою медичною сестрою палати 5б відділення в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" з 01.01.2004 по 28.02.2023 страховий стаж обчислено з урахуванням норм частини другої та третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в одинарному розмірі.

Зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024 за посадою молодша медична сестра палатна 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", оскільки норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, при цьому, обов'язок здійснити такий перерахунок пенсії виникає у відповідача на підставі звернення позивача до ГУ ПФУ в Полтавській області із відповідною заявою (16.08.2024) з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, тобто з 01.09.2024.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно абз. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788.

Відповідно до пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 № 625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів дійшла висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та довідки Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" від 09.09.2024 № 181 ОСОБА_1 з 01.07.2004 по 31.07.2024 виконувала обслуговування психічно хворих, до інших робіт не залучалася за професією, посадою санітарка, молодша медсестра палатна 5б відділення, що передбачена Списком № 2 розділу XXIV "ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ" (у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри господині).

Ураховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що робота позивача у період з 01.07.2004 по 31.07.2024 дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді молодшої медичної сестри палати 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, про не вірне визначення судом першої інстанції дати здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01.09.2024 замість 02.03.2023 (дати призначення пенсії), колегія суддів зазначає наступне.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалене або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, передусім, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка вже знала, що у період з лютого 2023 року її пенсія обчислювалася та виплачувалася не у встановленому Законом розмірі.

Щодо посилань позивача на положення статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачка звернулась до суду з позовом 02.10.2024 та просила, зокрема, стягнути з відповідача на її користь недонараховані та невиплачені пенсійні виплати, починаючи з лютого 2023 року.

Тобто, враховуючи дату звернення позивача до суду, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 01.04.2024 заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Таким чином, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду першої інстанції в частині вимог за період з 02.02.2023 по 31.03.2024.

Стосовно посилань суду першої інстанції на ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV, абзацом другим якої передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч.2 ст. 38, ч.3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, колегія суддів зазначає, що положення вказаної статті стосуються перерахунку виплати пенсії у разі виникнення обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

При цьому, у ході судового розгляду встановлено, що позивач 16.08.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вважаючи протиправними дії пенсійного органу стосовно обчислення розміру її пенсії та просила зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.07.2004 по 31.07.2024 та у зв'язку з цим перерахувати розмір пенсії.

Таким чином, заява позивача від 16.08.2024 не є заявою про перерахунок пенсії в розумінні ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV, відтак не підлягають застосуванню у даній справі строки, передбачені положеннями вказаної статті.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо зобов'язання пенсійного органу провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Таким чином, враховуючи невірне визначення судом першої інстанції дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з 01.04.2024.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Масюк Поліни Станіславівни - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 440/11673/24 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді молодшої медичної сестри палати 5б відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", а також провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024, з урахуванням проведених виплат.".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 440/11673/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов

Попередній документ
125374670
Наступний документ
125374672
Інформація про рішення:
№ рішення: 125374671
№ справи: 440/11673/24
Дата рішення: 24.02.2025
Дата публікації: 26.02.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.06.2025)
Дата надходження: 17.06.2025
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
13.01.2025 00:00 Другий апеляційний адміністративний суд