24 лютого 2025 року справа №360/2308/20
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 360/2308/20 (головуючий І інстанції Шембелян В.С., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову, просила: визнати протиправним і скасувати наказ від 31 березня 2020 року № 04-13/16 про звільнення; поновити на посаді провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи; зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 1 квітня 2020 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі (т. 1 а.с. 40-42).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року, залишеному без змін постановою апеляційного суду від 04.02.2021 року у задоволенні позову - відмовлено (т. 2 а.с. 12-16).
Постановою Верховного суду від 13.10.2021 року скасовано рішення судів попереднії інстанцій у справі № 360/2308/20; ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації -задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації від 31 березня 2020 року № 04-13/16 «Про звільнення»;
- поновлено позивача на посаді провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації;
- справу № 360/2308/20 у частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 квітня 2020 року по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі - направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, оскільки суди попередніх інстанцій не з'ясували обставини, що мають значення для вирішення справи у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Порядку № 100, зокрема не дослідили на підставі відповідної довідки про середній заробіток, сформованої згідно з правилами пунктів 3 та 4 Порядку № 100, склад доходів позивачки за останні два місяці, що передують незаконному звільненню та не встановили кількість фактично відпрацьованих позивачкою днів у останні два місяці перед звільненням. Без встановлення наведених фактичних даних відсутня можливість здійснити обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 2 а.с. 77-96).
Додатковою постановою Верховного суду від 18.11.2021 року понолено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації з 1 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 138-141).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 квітня 2020 року по 13 жовтня 2021 року в загальному розмірі 99703,45 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 5697,34 грн.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення з визначення загального розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 37017,06 грн. Вважає, що суд невірно обрахував тривалість вимушеного прогулу з 1 квітня 2020 року по 13 жовтня 2021 року - 384 робочих днів, а не 385, як помилково зазначив суд. Крім того, вважає, що підлягає вирахуванню з суми, на підставі якої розраховано середньоденний заробіток, розмір компенсованої відповідачем допомоги по безробіттю - 39886,27 грн., вихідна допомога - 10399,77 грн., компенсація за невикористані відпустки -12400,35 грн.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення, виходячи з наступного.
Згідно трудової книжки позивач з 1 жовтня 2015 року працювала в УСЗН Сватівської РДА, у тому числі з 1 січня 2019 року на посаді провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи, з 31 березня 2020 року звільнена у зв'язку зі скороченням штату, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу від 31 березня 2020 року № 04-13/16 (т. 1 а.с. 6-15).
За п. 2 наказу УСЗН Сватівської РДА від 23 березня 2020 року № 04-13/13 звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи, в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності (т. 1 а.с. 116).
Наказом УСЗН Сватівської РДА від 31 березня 2020 року № 04-13/16 на підставі розпорядження голови Сватівської РДА від 27 лютого 2020 року № 66, наказу начальника УСЗН Сватівської РДА від 23 березня 2020 року № 04-13/13, листка непрацездатності від 23 березня 2020 року АДР № 055362 звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність 31 березня 2020 року (т. 1 а.с. 81).
Кількість відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи позивача: 27 (15 у лютому та 12 у березні 2020 року), що підтверджено табелями робочого часу за лютий та березень 2020 (т. 1 а.с. 119).
За довідкою УСЗН Сватівської РДА від 12 листопада 2021 року за № 05-15/2382 заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становить:
-за лютий 2020 року (15 робочих днів) нарахована заробітна плата 6678,36 грн, у тому числі оклад 3172,50 грн; ранг 225,00 грн, вислуга 571,05 грн, відпустка 1010,25 грн, лікарняний підприємство 944,20 грн, лікарняний ФСС 755,36 грн;
-за березень 2020 року (12 робочих днів) нарахована заробітна плата у розмірі 3424,86 грн у т.ч.: оклад 2417,14 грн, ранг 171,43 грн, вислуга років 435,09 грн; відпустка 401,20 грн (т. 2 а.с. 148).
За ч. 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Однак повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
За ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, який триває з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що позивача протиправно звільнено з посади провідного спеціаліста сектору інформаційно-консультативної роботи УСЗН Сватівської РДА, постановою від 13.10.2021 року поновив позивача на цій посаді з 1 квітня 2020 року, вимушений прогул позивача тривав з 01.04.2020 року по 13.10.2021 року.
За абз. 18 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
За довідкою УСЗН Сватівської РДА від 12 листопада 2021 року за № 05-15/2382 заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становить:
-за лютий 2020 року (15 робочих днів) нарахована заробітна плата 6678,36 грн, у тому числі оклад 3172,50 грн; ранг 225,00 грн, вислуга 571,05 грн,;
-за березень 2020 року (12 робочих днів) нарахована заробітна плата у розмірі 3424,86 грн у т.ч.: оклад 2417,14 грн, ранг 171,43 грн, вислуга років 435,09 грн; відпустка 401,20 грн.
Відповідач не згодний, зокрема, з розрахунком суду першої інстанції суми середньоденного заробітку, оскільки вважає, що підлягає вирахуванню з суми, на підставі якої розраховано середньоденний заробіток, розмір компенсованої відповідачем допомоги по безробіттю - 39886,27 грн., вихідна допомога - 10399,77 грн., компенсація за невикористані відпустки -12400,35 грн.
Вивченням змісту довідки УСЗН Сватівської РДА від 12 листопада 2021 року за № 05-15/2382 апеляційним судом встановлено, що вона не містить тих даних, на які посилається апелянт, а саме, в довідці взагалі відсутня графа щодо розміру компенсованої відповідачем допомоги по безробіттю. Крім того, в зазначеній довідці відрізняються суми вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки від сум, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях ухвалою апеляційного суду від 20 лютого 2023 року зобов'язано Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації надати суду довідку про середній та середньоденний заробіток ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Станом на теперішній час вимоги ухвали суду відповідачем не виконані.
Враховуючи ненадання відповідачем нової довідки про розмір середньої заробітної плати позивача, апеляційний суд ставииться критично до доводів апелянта щодо врахування інших сум та складових, ніж ті, які зазначені в довідці УСЗН Сватівської РДА від 12 листопада 2021 року за № 05-15/2382.
Отже, у суду відсутні правові підстави для неврахування довідки, наявної в матеріалах справи.
Сума нарахованої заробітної плати, яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати, за лютий 2020 року складає 3968,55 грн (без урахування відпускних та лікарняного), а за березень 2021 року 3023,66 грн (без урахування відпустки).
Кількість відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи позивача: 27 (15 у лютому та 12 у березні 2020 року), що підтверджено табелями робочого часу за лютий та березень 2020 року.
Отже, середньоденна заробітна плата складає 258,97 грн (3968,50 грн + 3023,66 грн / 27 робочих днів = 258,97 грн).
Період вимушеного прогулу позивача - з 1 квітня 2020 року по день ухвалення судового рішення Верховним Судом 13 жовтня 2021 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що період вимушеного прогулу з 1 квітня 2021 року по 13 жовтня 2021 року - 385 робочих днів.
Апелянт вважає, що період вимушеного прогулу 384 робочих днів.
Апеляційним судом здійснено самостійний розрахунок періоду вимушеного прогулу позивача за період з 1 квітня 2020 року по 13 жовтня 2021 року, який складає робочі 384 робочі дні; у 2020 році 189 днів: квітень - 21, травень - 19, червень - 20, липень- 23, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 21, листопад - 21, грудень - 22; у 2021 році 195 днів: січень - 19, лютий - 20, березень- 22, квітень -22, травень -18, червень - 20, липень - 22, серпень - 21, вересень - 22, жовтень - 9.
Отже, середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 1 квітня 2020 року по 13 жовтня 2021 року складає 99444,48 грн (384 робочих дні х 258,97 грн (середньоденна заробітна плата)).
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Таким чином, УСЗН Сватівської РДА як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язана виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2020 року по 13 жовтня 2021 року у розмірі 99444,48 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (зокрема, якщо після незаконного звільнення позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, розмір якої за період вимушеного прогулу перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас, суд першої інстанції невірно розрахував суму середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції частково вірно вирішив справу, внаслідок невірного кількості робочих днів вимушеного прогулу та суми, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат.
За ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати збору у цій справі, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Також, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору на користь відповідача, оскільки КАС України передбачено тільки відшкодування судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 360/2308/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - змінити в мотивувальній частині щодо кількості робочих днів вимушеного прогулу та суми заробітної плати, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу.
В абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 360/2308/20 замість суми «99703,45 грн (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот три гривні 45 коп.)» зазначити суму «99444,48 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 48 копійок)».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений 24 лютого 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв