1[1]
10 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року про обрання відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 лютого 2025 року включно, -
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 лютого 2025 року включно.
Цією ж ухвалою суд визначив обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачено максимальне покарання до дванадцяти років позбавлення волі. Окрім того, існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, оскільки він усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується навмисно переховувався від суду, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, а також перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Зважаючи на вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність міцних соціальних зв'язків, офіційного місця роботи, суд дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу Святошинського районного суду міста Кива від 26 грудня 2024 року скасувати.
Обґрунтовуючи вимоги апеляції захисник вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, яка підлягає до скасування.
Зокрема, захисник зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази про належне повідомлення обвинуваченого про призначені судові засідання, а тому посилання суду про неявку обвинуваченого в судові засідання є безпідставними.
Також захисник вважає, що висновок суду про доведеність доказів вини ОСОБА_6 також є безпідставним і незаконним, оскільки не всі докази були дослідженні.
Окрім того, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 обвинуваченому та його захиснику не вручалось.
Також захисник звертає увагу на те, що судове засідання відбулось без її участі, повістку про виклик до суду вона отримала після судового засідання, а тому судом було порушено право на захист обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року щодо підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, задовольняючи клопотання прокурора про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, послався на наявність ризиків, перелічених у ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики, зокрема, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження.
З огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, а вказані ризики, встановленими та є реальними, зважаючи, що ОСОБА_6 неодноразово не з'являвся у судові засідання та був оголошений у розшук.
Так, при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд взяв до уваги те, що обвинувачений тривалий час ухилявся від суду, зокрема не з'являвся в судові засідання, призначені на 02 лютого 2024 року, 08 квітня 2024 року, 08 травня 2024 року, 24 травня 2024 року, у зв'язку з чим до обвинуваченого застосовувались приводи в судові засіданні на 26 вересня 2024 року, 08 листопада 2024 року та 25 листопада2024 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року ОСОБА_6 оголошений у розшук та на підставі вказаної ухвали обвинувачений був затриманий 25 грудня 2024 року, а 26 грудня 2024 року доставлений до суду.
Також судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а тому у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, існує ризик того, що будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, у випадку визнання його винуватим, обвинувачений може умисно ухилитись від суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Отже, наведені в ухвалі ризики, зокрема, щодо можливості обвинуваченого ухилитися від суду є реальні та ґрунтуються на наведених в ухвалі доказах, а тому доводи апеляції захисника про безпідставність обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставними.
Також є безпідставними довози апеляції захисника про невмотивованість судового рішення, оскільки в оскаржуваній ухвалі наведені посилання на докази, якими підтверджується існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставин, зазначених у ст. 178 КПК України, а також мотиви, якими керувався суд, обираючи запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою.
Так, суд розглядаючи клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував стадію судового розгляду кримінального провадження, на якій не досліджені всі докази, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника про порушенням права на захист обвинуваченого, оскільки судове засідання було проведено за її відсутності, є безпідставними, оскільки з оскаржуваної ухвали убачається, що під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу в судовому засіданні брав участь захисник ОСОБА_7 , який давав пояснення по суті питань, порушених у клопотанні прокурора, висловлюючи аргументи на користь обвинуваченого проти необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою.
Посилання захисника на порушення вимог ч. 2 ст. 184 КПК України щодо порушення строків вручення копії клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого не може бути взятим до уваги та не може бути підставою для скасування ухвали суду.
Невчасне вручення копії клопотання прокурора може призвести до порушення права на захист обвинуваченого, проте, як убачається з оскаржуваної ухвали, обвинувачений та захисник ОСОБА_7 давали пояснення по суті питань, порушених у клопотанні прокурора, висловлюючи аргументи на користь обвинуваченого проти необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що дає підстави стверджувати про те, що сторона захисту була готова до розгляду питання про обрання запобіжного заходу у виді під вартою.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року про обрання відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 лютого 2025 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №759/5792/22
Провадження №11-кп/824/2919/2025
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1