24 лютого 2025 року м. Рівне №460/8890/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі, відповідач 2) про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.07.2024 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 19.05.2000 до 31.12.2003 та здійснити призначення і виплату пенсії за віком, починаючи з 26.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за його заявою і документами про призначення пенсії, органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано всіх періодів його роботи до страхового стажу, зокрема, періоду здійснення підприємницької діяльності з 19.05.2000 по 31.12.2003.
Ухвалою суду від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.08.2024 від відповідача 2 та відповідача 1 надійшли відзиви на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що згідно з доданими документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача станом на 10.07.2024 становить 27 років 07 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Зауважили, що свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, відомості з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але не підтверджують факту сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. Реєстрація фізичною особою-підприємцем не є достатньою підставою для віднесення до страхового стажу періоду протягом якого особа перебувала на обліку у контролюючому органі. За наведеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив, однак суд не приймає до уваги письмову відповідь на відзив з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
10.07.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 17.07.2024 №172850027023, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 7 місяців 26 днів. До страхового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982 враховано всі періоди. Згідно інформації, відображеній в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, протягом 2000-2014 років відсутні дані щодо нарахування та сплати страхових внесків. Згідно інформації, відображеній у довідці від 13.06.2024 №5711/6/1700-24-07-06, що видана ГУ ДПС в Рівненській області, відсутні відомості щодо перебування на спрощеній системі оподаткування. Страховий стаж розраховано з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях на застраховану особу (довідка Форма ОК-5).
Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV також визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частина 1 статті 24 Закону №1058-IV визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-Х11 до стажу роботи зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №643/20104/15-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем на підтвердження провадження ним підприємницької діяльності упродовж спірного періоду надано до позову свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОЗ №261636, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.05.2000.
Вказані документи не містять інформації щодо здійснення позивачем у спірні періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідачем 1 у спірному рішенні зазначено про відсутність інформації про сплату позивачем за спірний період страхових внесків, а також відомостей про перебування на спрощеній системі оподаткування.
Як вже зазначалося вище, перебування на спрощеній системі оподаткування може підтверджуватися додатково спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Однак позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували вид системи оподаткування (загальна або спрощена), за якою він здійснював підприємницьку діяльність у період з 19.05.2000 по 31.12.2003.
Позивачем також і не надано документів сплати страхових внесків у вказаний вище період або інших доказів, що слугували б підставою для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльності.
Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.
Судом також досліджено довідку з відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5, яка додана відповідачем 2 до відзиву на позовну заяву, та встановлено відсутність інформації про сплату позивачем страхових внесків за період з 19.05.2000 по 31.12.2003.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивача відповідного періоду здійснення підприємницької діяльності.
Отже, спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є правомірним та скасуванню не підлягає.
При цьому, суд зауважує, що вказане судове рішення не перешкоджає позивачу повторно звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії та надати докази на підтвердження загального страхового стажу, в тому числі періоду провадження підприємницької діяльності з 19.05.2000 по 31.12.2003.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 лютого 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)
Суддя Н.С. Гудима