07 лютого 2025 року м. Рівне №460/6190/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Осташевська І.А та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №75811700240523, №73851700240523, №73881700240523, №73861700240523, №73871700240523 від 21.05.2024, вимоги про сплату боргу №Ф-73831700240523 від 21.05.2024, рішення про застосування штрафних санкцій та донарахування єдиного соціального внеску від 21.05.2024 №73841700240523.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2024 року податковим органом проведено перевірку діяльності позивача та за наслідками такої перевірки прийнято оскаржувані в даній справі рішення. Повідомлено, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є необ'єктивними, хибними та надуманими, а зазначені в ньому порушення не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Стверджує, що у спірний період позивач здійснювала господарську діяльність в межах чинного законодавства та виявлених в ході перевірки порушень не вчиняла. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення є необґрунтованим, протиправним і підлягають скасуванню, а тому просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 14.06.2024 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.07.2024 задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дня одержання даної ухвали.
26.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами проведеної в квітні 2024 року перевірки встановлено порушення позивачем вимог абз.6 п.6 ст.128 ГК України, п.164.1, п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177, п.177.10 ст.177, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201, пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.2 ч.1 ст.7 , ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вважає, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та донарахування єдиного соціального внеску, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити. Одночасно з відзивом відповідач заявив клопотання про поновлення строку для його подання.
30.07.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодилася з доводами податкового органу, викладеними у відзиві, та просила позов задовольнити з підстав, визначених у позові.
Ухвалою суду від 05.08.2024 частково задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 26.07.2024 включно.
Цього ж дня, іншою ухвалою від 05.08.2024 суд задовольнив клопотання Головного управління ДПС в Рівненській області, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14.08.2024.
Протокольною ухвалою суду від 14.08.2024 закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2024.
В судовому засіданні 11.09.2024 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити повністю. Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Протокольною ухвалою оголошено перерву до 09.10.2024.
09.10.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому розгляді справи до 16.10.2024.
В судовому засіданні 16.10.2024 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 21.10.2024.
21.10.2024 судове засідання не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Ухвалою суду від 25.10.2024 визначено нову дату судового засідання - 30.10.2024.
Протокольною ухвалою суду від 30.10.2024 розгляд справи відкладено до 07.11.2024.
В судовому засіданні 07.11.2024 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.11.2024.
В судовому засіданні 18.11.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 04.12.2024.
В судовому засіданні 04.12.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 26.12.2024.
В судовому засіданні 26.12.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 08.01.2025.
08.01.2025 судове засідання не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Ухвалою суду від 13.01.2025 визначено нову дату судового засідання - 29.01.2025.
Протокольною ухвалою від 29.01.2025 судове засідання у справі відкладено до 07.02.2025.
В судовому засіданні 07.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, і які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності 26.04.2002, номер запису про державну реєстрацію №26080170000010413, на податковому обліку у Державні податковій інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області перебуває з 30.04.2002.
Основними видами господарської діяльності позивача згідно з КВЕД є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, надання експедиційних послуг.
В період з 03.04.2024 по 16.04.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області, на підставі наказу від 21.03.2024 №702-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, за результатами якої складено Акт № 6376/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 23.04.2024 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
1. абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2022;
2. п.164.1, п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 292518,60 грн., в т.ч. за 2019 р. - 67742,46, за 2020 р. - 103373 грн, за 2021 р. - 99965,84 грн. та за 2022 р. на 21437,31 грн.;
3. п.2 ч.1 ст.7 , ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження єдиного внеску на 357522,73 грн в т.ч. за 2019 р. - 82796,34 грн, за 2020 р. - 126344,81 грн, за 2021 р. - 122180,43 грн., за 2022 р. - 26201,15 грн.;
4. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а саме занижено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 224314 грн., а саме: за листопад 2019 р. - 9747 грн., за грудень 2019 р. - 13021 грн, за січень 2020 р. - 5387 грн, за лютий 2020 р. - 3833 грн, за квітень 2020 р. - 6 498 грн., за травень 2020 р. - 4952 грн., за червень 2020 р. - 11744 грн., за серпень 2020 р. - 4187 грн., за жовтень 2020 р. - 10450 грн., за листопад 2020 р. - 5652 грн, за грудень 2020 р. - 5591 грн, за січень 2021 р. - 18609 грн., за лютий 2021 р. - 8110 грн., за березень 2021 р. - 500 грн., за квітень 2021 р. - 10384 грн., за травень 2021 р. - 21757 грн., за червень 2021 р. - 9076 грн., за липень 2021 р. - 285 грн, за серпень 2021 р. - 9658 грн., за вересень 2021 р. - 6759 грн., за жовтень 2021 р. - 7097 грн., за грудень 2021 р. - 9283 грн., за лютий 2022 р. - 29763 грн., за березень 2022 р. - 6482 грн.;
5. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано в ЄПРН податкові накладні на загальну суму ПДВ 17357 грн. вартості придбаного товару, відповідно до податкових накладних, що не було включено до складу податкового кредиту, а саме за червень 2020 р. - 333 грн., за серпень 2020 р. - 167 грн, за грудень 2020 р. - 100 грн., за травень 2021 р. - 83 грн, за червень 2021 р. - 167 грн, за липень 2021 р. - 285 грн, за серпень 2021 р. - 292 грн, за жовтень 2021 р. - 167 грн., за лютий 2022 р. - 15695 грн., за березень 2022 р. - 68 грн.;
6. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме сума заниження військового збору за результатами перевірки становить 24552,31 грн., в т.ч. за 2019 р. - 5645,21 грн, 2020 р. - 8614,42 грн, за 2021 р - 8330,48 грн., за 2022 р. - 1786,44 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 07.05.2024 подала до податкового органу письмові заперечення до акта перевірки, однак такі були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.
21.05.2024 ГУ ДПС у Рівненській області на підставі висновків акта перевірки від 23.04.2024 прийнято:
податкове повідомлення-рішення №75811700240523, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 186934 грн.;
податкове повідомлення-рішення №73851700240523, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 26410,22 грн.;
податкове повідомлення-рішення №73881700240523, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314813,54 грн.;
податкове повідомлення-рішення №73871700240523, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф за платежем податок на додану вартість на загальну суму 166644,86 грн;
податкове повідомлення-рішення №73861700240523, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46725 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №73841700240523 в розмірі 98078,19 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-73831700240523 в сумі 357522,73 грн.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання- це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Об'єктом оподаткування резидента відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
Так, відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
При цьому, приписами п.177.4 ст.177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, а саме:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Водночас, в силу вимог пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
документально не підтверджені витрати.
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 п.164.1, п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що полягає в заниженні податку на доходи фізичних осіб на суму 292518,60 грн.
Так, зокрема, зазначено, що «перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено завищення валових витрат на 1647120,36 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 386647 грн, за 2020 рік - 574294,61 грн, за 2021 рік - 567082,60 грн та за 2022 рік - 119096,15 грн, що є порушенням пп.177.2 пп.177.4.5, пп.177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України».
Податковий орган констатував в акті перевірки, що ФОП ОСОБА_1 надано для перевірки договори про надання транспортних послуг з суб'єктами господарювання, перелік яких наведено у додатках до акту перевірки. Відповідно до даних договорів Виконавець/Перевізник зобов'язується надати Замовнику - ФОП ОСОБА_1 послуги з перевезення вантажів до умов договору.
Зазначено, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до валових витрат поточних періодів суми оплати послуг вантажних перевезень, які не підтверджені первинними документам, а саме: у позивача відсутні CMR, відповідно до яких перевізники здійснили такі перевезення.
У зв'язку з цим, відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу витрат вартість послуг вантажних перевезень на суму 1297703 грн, в т.ч. у 2019 році - в сумі 376347 грн, у 2020 році - 315916 грн, у 2021 році - 503032 грн та у 2022 році - 102408 грн.
Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.
Порядок укладення договорів транспортного експедирування регламентовано Законом України від 01.07.2004 № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон № 1955-IV) і гл. 65 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Так, відповідно до ст.9 Закону №1955-IV, ч.1 ст.929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправлення й одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч. 1 ст. 929 ЦКУ).
Зазначеним договором також може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження й вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно зі ст.932 ЦКУ експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Наведене дає підстави для висновку, що виокремлюють два види договорів транспортного експедирування:
1) прямі договори, за якими всі послуги (або певні їх види) експедитор надає самостійно;
2) договори посередницького типу, за якими експедитор лише організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, а ці послуги виконують треті особи.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах із нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ст. 9 Закону № 1955-IV).
Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 , як Виконавцем, у спірний період були укладені договори про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і по території України, а саме: ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» №46/6058 від 26.12.2017, №46/8749 від 23.12.2020, ТОВ «Вирівський кар'єр» від 04.12.2018, в т.ч. додаткова угода до договору №1 від 25.12.2018, ТОВ «Інкос Груп Лоджистік» №08/0412 від 04.12.2018, в т.ч.додаткова угода №1 від 25.12.2020, ПП «Світахо» №1/0412 від 04.12.2018, в т.ч. додаткова угода №1 від 25.12.2020, ТОВ «АДЕНА-АГРО» №01/270121 від 27.01.2021, з ТОВ «САМГАЗ» №1/2105 від 21.05.2021, ТОВ «Станкодніпро» №01/140119 від 14.01.2019, №01/110121 від 11.01.2021, ТОВ «ТЕРМО-АВТО-СЕРВІС» №07/0412 від 04.12.2018, ТОВ «Шталь Кран Україна» №07/2012 від 20.12.2021.
Як свідчать матеріали, позивач на виконання вимог вказаних договорів здійснив міжнародні вантажні перевезення, за наслідками яких сторонами оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, акти виконаних робіт, платіжні доручення, рахунки на оплату, транспортні замовлення та відповідні CMR.
При цьому, суд враховує, що за умовами вказаних договорів Виконавець (ФОП ОСОБА_1 ), зокрема, здійснює перевезення власним автотранспортом; надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту); залучає третіх осіб у разі, коли Виконавець не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом.
У зв'язку з цим, з метою виконання зазначених договорів в період з 2019 по 2022 роки позивачем як замовником укладено договори (заявки) про надання транспортних послуг з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Трансальянсгруп», ТОВ «Тиса-Транс», ТОВ "Юкрей", ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 ,ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , як виконавцями.
Відповідно до п.1.1. вказаних договорів Виконавець зобов'язується організувати та виконати наступне перевезення вантажу автомобільним транспортом, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та погоджені із Замовником, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього Договору.
Згідно з п.2.2.15 вказаних договорів Виконавець може виступати експедитором та отримувати плату за належне виконання ним його послуг у вигляді винагороди, яка вираховується різницею між ціною перевезення узгодженою з Замовником і цінами погодженими з Перевізником та Посередником.
Тобто, в разі залучення другого експедитора, з ним укладались договори про надання транспортних послуг на кожне окреме перевезення з чітким зазначенням: маршруту перевезення, номера автомобіля, водія, характеристики вантажу, термінів надання послуги, вартість перевезення, тощо.
Відповідно до наданих до матеріалів справи документів Експедитор 1 (позивач) проводив оплату фактично наданих транспортних послуг Експедитору 2 в національній валюті України шляхом банківського переказу на його розрахунковий рахунок. Таким чином, винагородою позивача (Експедитора 1) була різниця між сумою, яка надійшла від Замовника і сумою, яку Експедитор 1 оплатив Експедитору 2 на його розрахунковий рахунок відповідно до умов, обумовлених у Договорі-заявці, та яка включає 20 % ПДВ. В свою чергу, Експедитор 2 проводив оплату наданих послуг Перевізника в національній валюті України шляхом банківського переказу на його розрахунковий рахунок.
Як результат, ФОП ОСОБА_1 надавались експедиторські послуги з організації та виконання міжнародних перевезень вантажів замовнику з врахуванням придбаних вище послуг із закладенням власної винагороди.
Суд звертає увагу, що ні Закон №1955-IV, ні ЦКУ не забороняють експедиторові залучати до виконання договору транспортного експедирування іншого експедитора (якщо прямої заборони на це не встановлено договором). Як вбачається з наданих договорів про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів така заборона відсутня.
Водночас, як вже зазначалося судом вище, факт перевезення обумовленого у договорі вантажу підтверджується наданими позивачем до перевірки документами: товарно - транспортними накладними (CMR), які є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; договорами; актами наданих послуг із зазначенням всієї необхідної інформації; рахунками; заявками. В свою чергу, понесені позивачем транзитні витрати на виконання вказаних договорів підтверджуються рахунками на оплату, актами наданих послуг, платіжними дорученнями. Всі розрахунки з виконавцями/експедиторами проводились в безготівковій формі з поточного рахунку позивача на поточні рахунки надавачів послуг.
Натомість вказані документи не були взяті податковим органом до уваги під час проведення перевірки, що зумовило безпідставне і необґрунтоване зменшення валових витрат позивача на загальну суму 1297703 грн, та відповідно протиправне нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 255130,51 грн (в т.ч.233586,54 грн - основний платіж, 21543,97 грн - штрафна санкція) згідно з податковим повідомленням-рішенням №73881700240523 від 21.05.2024, військового збору на загальну суму 21260,88 грн (в т.ч. 19465,55 грн основний платіж, 1795,33 грн - штрафна санкція) згідно з податковим повідомленням-рішенням №73851700240523 від 21.05.2024.
Судом також встановлено, що за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення у 2020 році до валових витрат вартості ремонту вантажного автомобіля Volvo FH, НОМЕР_2 , в розмірі 258378,61 грн, оскільки в даному випадку, на думку контролюючого органу, мав місце капітальний ремонт, оскільки відбулося поліпшення основного засобу.
Матеріали справи свідчать, що позивачу на праві власності належить вантажний автомобіль Volvo FH, НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 03.03.2017.
В ході судового розгляду судом з'ясовано, що у 2020 році виникла необхідність ремонту вказаного автомобіля, внаслідок втрати його роботоздатності під час виконання міжнародного перевезення вантажу на території Нідерландів що підтверджується рахунком-фактурою СТО Volvo Group Belgium NV № 0125557-13 від 08.05.2020.
У зв'язку з цим, на території Нідерландів фірмою-нерезидентом Volvo Group Truck Center через агентське товариство ТОВ «Преміум Тракс Луцьк ЛТД» позивачем проведено поточний ремонт автомобіля, що полягав в заміні і відновленні окремих частин (замінено вал відкривання клапанів) на загальну суму 258378,61 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 4263 від 26/05/2020, актом надання послуг № 4263 від 26/05/2020; агентської угоди № АА-16/04-20 від 29/04/2020, рахунком Volvo Action Service (Бельгія) №ITE20025085 від 26/05/2020, платіжних доручень №2390 від 05.06.2020, №2391 від 05.06.2020, №2422 від 23.06.2020, №2404 від 16.06.2020, №2392 від 10.07.2020, №2430 від 30.06.2020.
При цьому, суд враховує, що заміни кузова, рами або базових елементів автомобіля здійснено не було.
Відповідачем стверджується, що в даному випадку мало місце проведення капітального ремонту автомобіля, тобто відбулося поліпшення основного засобу, а тому позивач неправомірно віднесла такі витрати до валових витрат.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.
Відповідно до п.1.3. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту затвердженого наказом Мінтрансу України 30.03.1998 №102 наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);
капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.
Відповідно до п.3.12. Положення поточний ремонт виконується за потребою, згідно з результатами діагностування технічного стану ДТЗ, або за наявності несправностей і призначений для забезпечення або відновлення його роботоздатності.
Згідно з п. 3.13. Положення до поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами).
Відповідно до п.3.14. Положення будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.
Відповідно до п.3.15. Положення капітальний ремонт виконується за потреби згідно з результатами діагностики технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації ДТЗ.
До капітального ремонту належать роботи, пов'язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менш трьох базових агрегатів.
До капітального ремонту причепів належать роботи, пов'язані із заміною рами (п.3.16. Положення).
У постанові від 10.04.2020 у справі №1440/1967/18 Верховний Суд вказав, що саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об'єкта основних засобів, а які пов'язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об'єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об'єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об'єктів для підтримання їх робочому стані.
Водночас, проведення капітального ремонту саме по собі не свідчить про необхідність автоматичної капіталізації понесених у такому випадку витрат. Необхідність капіталізації пов'язується саме із впливом проведеного ремонту на вартість основного засобу, період його експлуатації та взагалі можливість останньої без проведення ремонтних робіт.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №640/12797/22.
Таким чином, оскільки позивачем здійснено не капітальний ремонт вантажного автомобіля, а його поточний ремонт (ремонт, що підтримує об'єкт у робочому стані та не призводить до росту майбутніх економічних вигод, замінено вал відкривання клапанів), то у позивача були всі правові підстави кошти, витрачені на такі ремонтні роботи, включити до валових витрат відповідного періоду.
Натомість висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат в цій частині на суму 258378,61 грн не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Жодних доказів протилежного суду відповідачем суду не надано.
З огляду на наведене, відповідач, нараховуючи позивачу податок на доходи фізичних осіб в сумі 46508,15 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням №73881700240523 від 21.05.2024 та військовий збір в сумі 21260,88 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням №73851700240523 від 21.05.2024, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які визначені чинним законодавством.
Судом також встановлено, що податковим органом зроблено висновок про неправомірність віднесення у 2022 році до складу валових витрат в графу «Інші витрати» суму допомоги ЗСУ в розмірі 5500 грн та комісію по кредиту в розмірі 5900 грн, чим порушено п.177.4 ст.177 ПК України.
Як свідчать матеріали справи, для здійснення господарської діяльності, а саме, проведення господарських операцій, у т.ч. безготівкових розрахунків з контрагентами, позивачем у АТ КБ "Приватбанк" були відкриті поточні банківські рахунки шляхом укладання відповідних договорів.
Так, з метою цільового використання даних банківських рахунків та отримання додаткових грошових ресурсів для здійснення господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) та АТ КБ "Приватбанк" (Банк) укладено Договір № 2611006941-КД-2 від 20.12.2022 на відкриття відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку в сумі 590000 грн. Мета кредиту - фінансування поточних потреб позичальника, поповнення його обігових коштів.
Також в ході здійснення господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами, що працевлаштовані як водії вантажних транспортних засобів, було укладено строкові трудові договори, належним чином зареєстровані у центрі зайнятості. Актом перевірки констатовано відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати, податкових зобов'язань та відрахувань до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачем повідомлено, що для забезпечення основної діяльності позивача найманим працівникам, які керували транспортними засобами видавались кошти під звіт на відрядження через картковий рахунок, шляхом списання коштів з поточного рахунку позивача. Факт перебування працівників у відрядженнях та факт понесення ними витрат, що пов'язані з господарською діяльністю позивача податковим органом не заперечувався, зауваження щодо фактичної відсутності таких витрат в акті перевірки не відображені.
На переконання суду, витрати на сплату за обслуговування по користуванню кредитом по поточному банківському рахунку ФОП ОСОБА_1 є витратами операційної діяльності, як такі, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності та для здійснення поточної господарської діяльності, а саме - розрахунку з контрагентами та працівниками, закупівля палива, тощо з метою отримання доходів від здійснення вантажно-транспортних перевезень.
Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат в графу «інші витрати» суму допомоги ЗСУ в сумі 5500 грн, суд звертає увагу на таке.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", внесено зміни до ПК України, зокрема, розділ ХХ Перехідних положень доповнено пунктом 22, згідно з яким за результатами податкових (звітних) періодів за 2022 рік у складі витрат від провадження певного виду незалежної професійної діяльності, а також у складі витрат фізичної особи - підприємця від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть враховуватися документально підтверджені витрати у вигляді вартості майна, в тому числі грошові кошти, що добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.
Таким чином, коригування фінансового результату до оподаткування на суму вищезазначених коштів та товарів, перерахованих (переданих) платниками податків Збройним Силам України та іншим військовим формуванням для потреб забезпечення оборони держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, не здійснюється, тобто такі суми включаються до фінансового результату до оподаткування у складі витрат без обмежень.
При цьому, твердження відповідача щодо відсутності перерахувань на допомогу ЗСУ з розрахункового (поточного) рахунку позивача № НОМЕР_4 спростовуються виписками з вказаного розрахункового рахунку позивача за 24/02/2022, 18/06/2022, 18/08/2022, 29/11/2022 та 17/12/2022.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, в графу інші витрати, суму в розмірі 5900 грн зі сплати за розрахунково-касові операції (обслуговування) та суму коштів, перерахованої як допомога ЗСУ в розмірі 5000 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність висновків податкового органу, що призвели до нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в сумі 1327,50 грн (в т.ч. 1062 грн основний платіж та 265,50 грн штрафні санкції) згідно з податковим повідомленням-рішенням №73881700240523 від 21.05.2024 та військового збору в сумі 110,63 грн (в т.ч.88,50 грн основний платіж та 22,13 грн штрафні санкції) згідно з податковим повідомленням-рішенням №73851700240523 від 21.05.2024.
Поряд з цим, щодо висновків податкового органу, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, за спірний період встановлено, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат в графу «інші витрати», включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, витрати, що не підтверджено документально, в сумі 57621,75 грн, в т.ч. у 2021 році на 52333,60 грн, у 2022 році - на 5288,15 грн, суд зауважує, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду даної справи не надано жодних логічних пояснень та доказів на їх обґрунтування щодо підтвердження правомірності віднесення вказаної суми до валових витрат у 2021 році та 2022 році відповідно.
Вказані обставини справи в їх сукупності свідчать, що податкове повідомлення-рішення №73881700240523 від 21.05.2024 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 304203,65 грн., з яких основного платежу - 282146,68 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 22056,97 грн., а також податкове повідомлення-рішення №73851700240523 від 21.05.2024 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 25526,06 грн, з яких 23687,98 грн - основний платіж та 1838,08 грн - штрафні (фінансові) санкції не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.3 КАС України, необґрунтовані і протиправні, а отже підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку рішенню №73841700240523, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за донарахування єдиного внеску на суму 98078,19 грн, та вимозі про сплату боргу № Ф-73831700240523 в розмірі 357522,73 грн., суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
За змістом ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз.3 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 ч. 1 цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абз.1 ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з ч.2, ч.3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Також відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що перевіркою встановлено заниження єдиного внеску на 357522,73 грн, в т.ч. за 2019 рік - 82796,34 грн, за 2020 рік - 126344,81 грн, за 2021 рік - 122180,43 грн, за 2022 рік - 26201,15 грн.
Поряд з цим, оскільки судом за результатами судового розгляду справи встановлено протиправність висновків податкового органу в частині завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1561581,65 грн та відповідно визначення доходу за спірні періоди, то обрахунок суми заниження єдиного внеску в цій частині також є необґрунтованим та не відповідає дійсності.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2024 за №Ф-73831700240523 в частині визначення заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на суму 344845,94 грн. та рішення від 21.05.2024 за №73841700240523 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на суму 95659,17 грн. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому вказані рішення у визначених частинах підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу про порушення позивачем положень п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 224314 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до поданих ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди 2019-2022 роки останньою декларувалося від'ємне значення ПДВ. Так, згідно з податковою декларацією з ПДВ за грудень 2022 року значення рядка «21» декларації становить 221744 грн.
Актом перевірки констатовано, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено до податкових зобов'язань суму операцій з міжнародних перевезень, що оподатковуються за ставкою «0» відсотків, щодо яких відсутні документи, підтверджуючі факт здійснення міжнародних перевезень для замовника в розмірі 1297703 грн, в т.ч. у 2019 році в сумі 376347 грн, у 2020 році - в сумі 503032 грн, у 2022 році - в сумі 102408 грн.
Такий висновок податковий орган зробив на підставі встановленої перевіркою відсутності документального підтвердження факту здійснення міжнародного перевезення для замовника, оскільки відповідно до наданих для перевірки документів ФОП ОСОБА_1 здійснювала пошук експедитора, а не перевізника та виступала учасником тристоронніх договорів.
Крім того, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 17357 грн. вартості придбаного товару, відповідно до податкових накладних, що не було включено до складу податкового кредиту, а саме за червень 2020 р. - 333 грн. за серпень 2020 р. - 167 грн. за грудень 2020р. - 100 грн, за травень 2021р. - 83грн., за червень 2021 р. - 167 грн., за липень 2021р. - 285грн, за серпень 2021р. - 292 грн., за жовтень 2021 р. - 167 грн., за лютий 2022 р. - 15695 грн, за березень 2022 р. - 68 грн. В порушення пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 17357 грн вартості придбаного товару, відповідно до податкових накладних, що не було включено до складу податкового кредиту, а саме за червень 2020 р. - 333 грн, за серпень 2020р. - 167грн., за грудень 2020р. - 100грн., за травень 2021р. - 83грн., за червень 2021р. - 167 грн, за липень 2021р.- 285грн, за серпень 2021р. - 292 грн, за жовтень 2021р. - 167 грн, за лютий 2022р. - 15695 грн, за березень 2022р - 68 грн.
Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)
Положеннями п.194.1 ст.194 ПК України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Відповідно до пп.«а» п.193.1 ст.193 ПК України ставка податку встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.
Згідно із абз.«а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
При цьому, пп.«е» п.185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У п.198.2 ст.198 ПК України зазначається, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
За приписами п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Також, як зазначалося судом раніше, відповідно до ст.1 Закону №1955-IV (далі - №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Відповідно до ст.8 Закону № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, переважу; зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Згідно з частинами 1, 6 ст.9 Закону №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (частина друга статті 4 Закону № 1955-IV).
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Отже, чинне законодавство розрізняє такі поняття як транспортно-експедиторські послуги, які надаються експедитором, та послуги з міжнародних перевезень пасажирів і багажу, які надаються перевізником. Експедиторські послуги є пов'язаними з перевезенням, однак за своєю суттю не є самим перевезенням.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що вартість послуг з міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 0 % у разі, якщо платник податку діяв як експедитор в інтересах споживача послуг з міжнародних перевезень вантажу, організовував такого роду перевезення, отримував на свій рахунок грошові кошти від замовників цих послуг, перераховував ці кошти перевізнику, тобто здійснював операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів. За ставкою ж 20 % в податковому обліку має оподатковуватись операції з постачання експедиторських послуг (вартість винагороди експедитора).
Правові висновки аналогічного змісту викладені в постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 808/860/16, від 02.05.2023 у справі №818/756/17.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 , у спірний період були укладені договори про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і по території України. На виконання вимог вказаних договорів позивач здійснив міжнародні вантажні перевезення, за наслідками яких сторонами оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, акти виконаних робіт, платіжні доручення, рахунки на оплату, транспортні замовлення та відповідні CMR.
Суд враховує, що за умовами вказаних договорів Виконавець (ФОП ОСОБА_1 ), зокрема, здійснює перевезення власним автотранспортом; надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту); залучає третіх осіб у разі, коли Виконавець не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом.
У зв'язку з цим, з метою виконання зазначених договорів в період з 2019 по 2022 роки позивачем укладено договори (заявки) про надання транспортних послуг з іншими фізичними особами-підприємцями.
При цьому, в рахунках та актах приймання - передачі наданих послуг чітко розмежовані суми по оплаті послуг по експедиції, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20% і суми по оплаті послуг міжнародного вантажного перевезення, що оподатковуються за ставкою ПДВ 0%.
Проте, незважаючи на наявність первинних документів на підтвердження факту здійснення позивачем міжнародних вантажних перевезень, контролюючий орган неправомірно донарахував 20 % ПДВ на вартість транспортних послуг в міжнародному сполученні і, таким чином, зробив висновок про порушення позивачем п.187.1 ст.187.1 ст.188.1 ст.188 ПК України та заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за 2019-2022 роки у сумі 207040 грн.
Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що в порушення п.201.1 ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано податкові накладні на вказану суму, 207040 грн, в т.ч. за листопад 2019 р.- 9747 грн, за грудень 2019 р. - 13021 грн, за січень 2020 р. - 10 5387 грн, за лютий 2020 р. - 3833 грн, за квітень 2020 р. - 6498 грн, за травень 2020 р. - 4952 грн, за червень 2020 р. - 11411 грн, за серпень 2020 р. - 4020 р, вересень 2020 р.- 5489 грн, жовтень 2020 р.- 10450 грн., листопад 2020 р. - 5652 грн, грудень 2020 р.- 5491 грн, за січень 2021 р.- 18609 грн, за лютий 2021 р. - 8110 грн, за березень 2021 р. - 500 грн, за квітень 2021 р. - 10384 грн, за травень 2021 р. - 21757 грн, за червень 2021 р. - 8909 грн, за серпень 2021 р. - 9366 грн, за вересень 2021 р. - 6759 грн, за жовтень 2021 р. - 6930 грн, за грудень 2021 р. - 9283 грн., за лютий 2022 р. - 14068 грн, за березень 2022 р. - 6414 грн.
Такі твердження податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються матеріалами справи. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано та судом не здобуто.
Судом також встановлено, що до складу грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №73871700240523, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф на загальну суму 166644,86 грн, входять також нарахування в сумі 147245,86 грн, здійснені у зв'язку з не реєстрацією податкових накладних, реєстрація яких зупинена.
Так, перевіркою встановлено факт зупинення реєстрації податкових накладних, щодо яких ФОП ОСОБА_1 протягом 365 календарних днів не вживалися заходи щодо їх розблокування чи оскарження в адміністративному/судовому порядку.
Відповідно до абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (далі - Порядок №520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п.6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначені у п. 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до п. 12 Порядку №520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
В силу вимог абз.4 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалося позивачем, ФОП ОСОБА_1 упродовж 365 днів, визначених ст.201 ПК України, не вчиняла жодних дій щодо реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо яких прийнято рішення про зупинення їх реєстрації.
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави вважати необґрунтованими і протиправними висновки податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.201.1 ст.201 ПК України, які полягають у нездійсненні реєстрації податкових накладних, реєстрація яких зупинена, за операціями з постачання товару/послуг що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму ПДВ 42788 грн, в т.ч за жовтень 2020 р. - 166 грн, за листопад 2020 р. - 557 грн, за грудень 2020 р. - 1938 грн, за січень 2021 р.- 1701 грн, за лютий 2021 р. - 339 грн, за березень 2021 р. - 440 грн, за квітень 2021 р. - 281 грн, за травень 2021 р. - 280 грн, за червень 2021 р. - 678 грн, за серпень 2021 р. - 1057 грн, за вересень 2021 р. - 3947 грн, за жовтень 2021 р. - 551 грн, за листопад 2021 р. - 6500 грн, за грудень 2021 р. - 1949 грн, за січень 2022 р. - 803 грн, за лютий 2022 р. - 694 грн, за квітень 2022 р. - 1056 грн, за травень 2022 р.- 3863 грн, за червень 2022 р. - 3219 грн, за липень 2022 р. - 3750 грн, за серпень 2022 р. - 4587 грн, за вересень 2022 р. - 3039 грн, за жовтень 2022 р. - 600 грн, за грудень 2022 р. - 833 грн, а отже податкове повідомлення-рішення №73871700240523 від 21.05.2024 в цій частині є правомірним і не підлягає скасуванню.
Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 21.05.2024 за №75811700240523, №73861700240523, №73881700240523 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 304203,65 грн., №73851700240523 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 25526,06 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-73831700240523 в частині визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 344845,94 грн. та рішення №73841700240523 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на суму 95659,17 грн., діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, вказані рішення не відповідають критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи частково довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, також частково знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір сплачений за подання цього позову пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №75811700240523, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 186934,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №73861700240523, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 46725,00 грн., з яких 37380,00 грн - основний платіж та 9345 грн.-штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №73881700240523 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 304203,65 грн., з яких основного платежу - 282146,68 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 22056,97 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №73851700240523 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 25526,06 грн, з яких 23687,98 грн - основний платіж та 1838,08 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №Ф-73831700240523 в частині визначення заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на суму 344845,94 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.05.2024 за №73841700240523, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на суму 95659,17 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в розмірі 10231,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення, з урахуванням періоду відпустки судді, складений 24 лютого 2025 року.
Суддя Н.С. Гудима