24 лютого 2025 рокум. ПолтаваСправа № 826/7413/15
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи №826/7413/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (код ЄДРПОУ 20717958; вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112) Новікової Марії Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсним повідомлення та зобов'язати вчинити дії,
27.04.2015 представник за довіреністю від 14.04.2015 Потапов Євген Петрович, здійснюючи представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 , звернувся безпосередньо до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікової Марії Миколаївни, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною, а повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікової Марії Миколаївни про нікчемність правочину №15-247 та №15-259 від 04.02.2015 - недійсними;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікову Марію Миколаївну внести ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "БГ Банк", які мають право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 справу розподілено до провадження судді Шулежко В.П.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шулежко В.П. від 30.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 20.05.2015 суддею одноособово.
Відповідач надав до суду заперечення від 19.05.2025 проти позову (а.с. 34-40).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2015 задоволено клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №826/7413/15 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 у справі №826/9693/13-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та на виконання його приписів наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами справу №826/7413/15 розподілено до Полтавського окружного адміністративного суду, куди справа надійшла 18.02.2025.
19.02.2019 за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського окружного адміністративного суду справу розподілено до провадження судді Супруна Є.Б.
Згідно з частиною другою статті 30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
За таких обставин справу слід прийняти до провадження.
Як вже встановлено судом вище, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2015 зупинено провадження у ці й справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 у справі №826/9693/13-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
Цією ж ухвалою зобов'язано сторін негайно повідомити суд про сплив обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Однак до теперішнього часу клопотань про поновлення провадження у справі від сторін не надходило.
У зв'язку з цим суд з'ясував, що станом на 24.02.2022 подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 Конституційним Судом України не вирішено.
Така бездіяльність Конституційного Суду України спричиняє тривале зупинення провадження в адміністративній справі, що у свою чергу призводить до порушення права сторін на розгляд у розумні строки, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, не усунуто, оскільки подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 Конституційним Судом України дотепер не вирішено.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на мотиви, сформульовані Верховним Судом в ухвалі від 12.03.2021 у справі №826/9693/13-а, де провадження було зупинено з аналогічних підстав.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України, не матиме впливу на норми матеріального права, які будуть застосовані судом під час розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово аналізувалося питання стосовно дотримання гарантованого Конвенцією права на доступ до суду, права на справедливий судовий розгляду упродовж розумного строку.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 18.01.2005 у справі "Полтораченко проти України" (заява №77317/01) Судом наголошував на тому, що "розумна" тривалість провадження повинна бути оцінена відповідно до обставин справи і з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (див., серед іншого, Фридлендер проти Франції, №30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
Більш того, у справі "Полях та інші проти України" (Заяви №58812/15 та 4 інші - див. перелік у додатку) ЄСПЛ у рішенні від 17.10.2019, яке набуло статусу остаточного 24.02.2020, надавав оцінку доводам про порушення прав заявників на доступ до суду та розгляд їх справи упродовж розумного строку.
У пунктах 161, 166 цього рішення Суд зазначив, що причиною порушення прав заявника на доступ до суду та розгляд його справи упродовж розумного строку була затримка у розгляді Конституційним Судом України питання конституційності положень Закону "Про очищення влади". Він відклав розгляд справи на значно довший, ніж тримісячний строк, передбачений Законом України "Про Конституційний Суд України" 1996 року. Заявники наголосили, що відповідно до національного законодавства адміністративні суди були зобов'язані передати питання щодо перевірки конституційності Закону "Про очищення влади" до Конституційного Суду України через Верховний Суд. Конституційний Суд України мав розглянути це питання упродовж строку, встановленого статтею 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" 1996 року (пункт 80), проте не зробив цього. У результаті справи заявників розглянуті не були. Це порушило їхні права на доступ до суду та розгляд їхніх справ упродовж розумного строку.
Оцінюючи такі аргументи, Суд у пункті 171 рішення у справі "Полях та інші проти України" повторив, що саме Договірні держави мають організовувати свої судові системи так, щоб їхні суди могли гарантувати кожному право на отримання остаточного рішення у спорах щодо прав та обов'язків цивільного характеру упродовж розумного строку (рішення у справі "Прихід греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії" [ВП], заява №76943/11, пункт 142, від 29.11.2016). Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням критеріїв, встановлених у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки заявника та відповідних органів влади, а також важливості предмету спору для заявника (там само, пункт 143).
У пункті 173 вищевказаного рішення ЄСПЛ вказував, що провадження тривають понад чотири з половиною роки (пункти 36, 41, 43) в одній інстанції, враховуючи також провадження у Конституційному Суді України.
ЄСПЛ у пункті 174 рішення у справі "Полях та інші проти України" визнав, що така тривалість не є короткою в абсолютному вимірі та може порушити питання дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як зазначено у пункті 182 вищезгаданого рішення ЄСПЛ, розгляд справ Конституційним Судом України підпадав під доволі суворо обмежені строки (пункт 80). Не можна було очікувати, що заявники знатимуть, що ці строки буде перевищено, особливо з огляду на те, що Верховний Суд України просив Конституційний Суду України розглянути це питання невідкладно. Крім того, коли після закінчення цього строку третій заявник подав клопотання про поновлення провадження, його клопотання було залишено без задоволення (пункти 47, 48).
Поряд з цим ЄСПЛ у пунктах 186-194, 196 рішення у справі "Полях та інші проти України" зазначив, що коли провадження у Конституційному Суді України становить частину звичайного провадження, наприклад, коли національні суди передають питання щодо конституційності відповідного положення, провадження у ньому більшою чи меншою мірою може мати значення для оцінки відповідності зазначеного провадження статті 6 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі "Рошка проти Росії", заява №63343/00, від 06.11.2003).
Застосовуючи практику Європейського суду до обставин цієї справи, суд для оцінки розумності тривалості розгляду враховує обставини тривалості провадження у Конституційному Суді України, яке внаслідок невиправданого затягування склало основну частину тривалості провадження у цій справі.
Суд вважає, що у цій справі особливостей ролі та статусу Конституційного Суду України недостатньо для того, щоб пояснити затримку у розгляді ним справи, з якою пов'язувались підстави для зупинення провадження.
Так, судом встановлено, що справа, конституційне провадження у якій відкрите Конституційним Судом України на підставі конституційного подання Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України, до цього часу не розглянута.
За інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі Конституційного Суду України за посиланням - https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya, жодного рішення у вищевказаній справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) досі не прийнято.
У графі "відомості щодо розгляду" зазначено, що: - "справа розглядається Судом з 26.04.2016, продовження розгляду справи 15.09.2020".
Будь-яка інша офіційна інформація про стан провадження вищеназваної справи у Конституційному Суді України станом на день постановлення цієї ухвали відсутня.
Це створює ситуацію, за якої заявник маючи легітимні очікування на ефективний і своєчасний судовий захист своїх прав, змушений тривалий час перебувати у стані правової невизначеності, очевидно відчуваючи негативний вплив від неспроможності держави виконати свій головний конституційний обов'язок, закріплений у статті 3 Основного Закону щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Усе вищевикладене у сукупності, з урахуванням строку провадження у цій справі, який, у ракурсі висновків ЄСПЛ, не може вважатися "розумним", свідчить про необхідність вжиття невідкладних заходів для недопущення порушення права позивача на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Тож зважаючи на відсутність у даному конкретному випадку обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, а також з метою недопущення порушення прав позивача і запобігання перевищенню меж "розумності" строків провадження, суд вважає за необхідне поновити провадження у цій справі зі стадії, на якій його було зупинено.
Відповідно до частин тринадцятої, чотирнадцятої статті 31 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Оскільки склад суду змінено на стадії розгляду справи по суті, а в матеріалах справи відсутні невирішені заяви, клопотання учасників справи, суд у новому складі вважає за необхідне повторно розпочати розгляд справи по суті.
Суд звертає увагу на обставини того, що провадження у справі відкрито 30.04.2015, тобто в редакції Кодексу адміністративного судочинства України до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII (надалі - Закон №2147-VIII).
На час відкриття провадження КАС України не містив поняття загального або спрощеного позовного провадження, запровадженого статтею 12 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII).
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України у редакції згідно із Законом №2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України у редакції згідно із Законом №2147-VIII, визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України у редакції згідно із Законом №2147-VIII, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України у редакції згідно із Законом №2147-VIII передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням обставин обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Керуючись статтями 12, 29-31, 193, 241, 243, 248, 256, 262 КАС України, суддя
1. Адміністративну справу №826/7413/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікової Марії Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсним повідомлення та зобов'язати вчинити дії прийняти до провадження.
2. Поновити провадження у справі №826/7413/15.
3. Призначити справу №826/7413/15 до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
4. Розпочати розгляд справи №826/7413/15 по суті спочатку.
5. Запропонувати позивачу та відповідачу у семиденний строк з дня отримання повідомлення про цю ухвалу подати до суду усі раніше не подані докази, що стосуються предмета спору.
6. Повідомити учасників справи про те, що:
з 05.10.2021 функціонують підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку;
запроваджено обов'язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https:// id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами;
обмін заявами по суті справи та процесуальними документами між учасниками справи та судом буде здійснюватись через електронний кабінет;
суд розглядає справу у змішаній формі;
процесуальні права та обов'язки визначені статтями 44, 47 КАС України;
письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України;
у разі невиконання процесуальних обов'язків суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу;
інформація у справі розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
7. Надати учасникам справи дозвіл на подання до суду заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів у паперовій формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун