24 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8191/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Бондарця Дениса Івановича про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23, з урахуванням ухвали від 21.08.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористаної основну відпустку за 2022 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаної основну відпустку за 2022 рік. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі № 440/8191/23 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 20.01.2023 по день фактичного перерахування заборгованості з виплати нарахованих виплат, а саме: компенсацію за невикористану основну відпустку за 2022 рік, передбачену ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 81167,61 грн.
21.01.2025 адвокат Бондарець Денис Іванович, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , засобами системи "Електронний суд" направив до Полтавського окружного адміністративного суду заяву, в якій просить суд у порядку ст. 383 КАС України визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , вчинені під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 440/8191/23 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну відпустку за 2022 рік, а саме нарахування та виплати компенсації за 10 днів невикористаної відпустки замість 30 днів.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 заяву передано судді Костенко Г.В.
Мотивуючи подану заяву адвокат зазначив, що військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23 здійснила нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік в розмірі 3551,71 грн. Нарахування та виплата компенсації проведена за 10 днів невикористаної відпустки, замість виплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної основної відпустки.
Ухвалою суду від 27.01.2025 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідач засобами системи "Електронний суд" направив до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що на день звільнення позивач не набув права на отримання компенсації передбаченої абз. 2 п.20 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
06.02.2025 адвокат Бондарець Денис Іванович засобами системи "Електронний суд" направив до Полтавського окружного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких просив задовольнити заяву та визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , вчинені під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 440/8191/23 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну відпустку за 2022 рік, а саме виплати компенсації за 10 днів невикористаної відпустки.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Положеннями КАС України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.
В силу статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, частиною першою та шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, положеннями статті 383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або ж дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Як зазначено вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористаної основну відпустку за 2022 рік; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаної основну відпустку за 2022 рік.
Отже, судовими рішеннями у справі №440/8191/23 встановлено, що за 2022 рік ОСОБА_1 щорічна основна відпустка не надавалась.
Дана обставина підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 20 від 19.01.2023 /а.с.11/.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористаної основну відпустку за 2022 рік та зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаної основну відпустку за 2022 рік.
З довідки-розрахунку по виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік на виконання вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по адміністративній справі №440/8191/23 /а.с.150/ слідує, що позивачу нараховано грошову компенсацію у розмірі 4412,06 грн та виплачено у розмірі 3551,71 грн (відраховано 1,5% військового збору - 66,18 грн; 18% ПДФО - 794,17 грн). Кількість днів за які нараховано грошову компенсацію - 10 днів.
Отже, відповідачем здійснено нарахування грошової компенсації за невикористану основну відпустку за 2022 рік у кількості 10 днів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів.
При цьому, пунктом 20 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення.
Абзацом 1 пункту 3 розділу ХХХІ "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260), затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018р. № 260" передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення з військової служби у військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) виникає право, зокрема, на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки; тривалість відпустки розраховується пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби.
З військового квитка позивача та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2023 №20 /а.с.8,11/ слідує, що позивач проходив військову службу в період з 26.02.2022 по 31.12.2022, тобто 10 повних місяців.
Враховуючи викладене, відповідач мав здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з того, що останній проходив військову службу в період з 26.02.2022 по 31.12.2022, тобто за 10 місяців військової служби.
За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у цій справі та, як наслідок, наявність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Таким чином, заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Бондарця Дениса Івановича про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , вчинені під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 440/8191/23, щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну відпустку за 2022 рік, а саме виплати компенсації за 10 днів невикористаної основної відпустки.
Копію ухвали надіслати військовій частині НОМЕР_1 для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону в частині невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №440/8191/23, що набрало законної сили.
Установити військовій частині НОМЕР_1 тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко