Справа № 420/5034/25
24 лютого 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» (далі - позивач, ТОВ «КОМФОРТСТРІТ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо включення ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік;
визнати протиправним та скасувати наказ, виданий Головним управлінням ДПС в Одеській області, від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ».
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 20.02.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
24.02.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:
зупинити дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до набрання законної сили рішення у даній справі;
заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до набрання законної сили рішення у даній справі.
Необхідність забезпечення позову мотивує тим, що підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відтак оскарження наказу на проведення фактичної перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення. При цьому саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю.
Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оскарженого наказу, до ухвалення судом рішення у цій адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 КАС України.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Суддею встановлено, що 21.01.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», відповідно до якого наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», код за ЄДРПОУ 43721634 з 26 лютого 2025 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 22.07.2020 по 30.09.2024 з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пункту 77.1 статті 77 ПК України (саме ця норма є підставою для винесення наказу № 437-п від 21.02.2025) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Водночас, підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано адміністративний арешт майна.
При цьому, відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України адміністративний арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відтак, застосування такого способу захисту як недопуск до перевірки посадових осіб контролюючого органу в період розгляду судом адміністративного позову може мати негативні наслідки у вигляді застосування до платника податків адміністративного арешту майна в порядку, визначеному статтею 94 ПК України, який розглядається у скорочені терміни упродовж 96 годин із моменту надходження до суду.
В постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 Верховний Суд дійшов висновку, що оскарження платником податків наказу про проведення перевірки або дій податківців при її проведенні не може розглядатися як «спір про право» і не перешкоджає розгляду судом заяви податківців про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна такого платника упродовж 96 годин на підставі статті 94 ПК України.
З огляду на викладене, під час вирішення справи щодо оскарження наказу про проведення перевірки, судом можуть бути встановлені обставини незаконності перевірки, у той час як можливість застосування до платника податку арешту його активів упродовж 96 годин із дати недопуску позбавить позивача на ефективний спосіб захисту та доступу до суду у тлумаченні статті 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 протоколу до Конвенції щодо права мирно володіти своїм майном.
Таким чином, при вирішенні даного питання про забезпечення позову слід дійти висновку, що невжиття таких заходів може істотно перешкодити в ефективному захисті оспорюваних прав та інтересів позивача, за яким останній звернувся до суду.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що загроза настання для позивача негативних наслідків, що ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів у випадку постановлення рішення у даній справі на користь позивача, є реальною.
Відтак, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та третіх осіб, що, враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин ніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни. Відтак, суд дійшов висновку про співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також судом враховано, що у постановах від 13.02.2019 у справі № 813/112/18, від та 29.03.2019 у справі № 0440/5193/18 та від 22.08.2024 у справі № 140/5720/24 Верховний Суд висловив правову позицію щодо обґрунтованості вжиття судами заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки.
Відтак невчинення дій щодо зупинення дії наказу № 437-п від 21.02.2025 може призвести до накладення адміністративного арешту на майно позивача у справі. Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно перешкодити в ефективному захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, за яким останній звернувся до суду, оскільки може призвести до зупинення видаткових операцій на рахунках позивача і, в свою чергу, зупинення господарської діяльності позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до набрання законної сили рішення у даній справі.
При цьому, заява про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до набрання законної сили рішення у даній справі не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному розпорядженню, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 437-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/5034/25.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Позивач (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ», 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, код ЄДРПОУ 43721634.
Відповідач (боржник) - Головного управління ДПС в Одеській області, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 24.02.2028 року.
Копії ухвали направити сторонам (їх представникам).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний