Справа № 420/27488/24
24 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Аракелян М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 серпня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 24.06.2024 року за № 2542/24-вих, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 24.06.2024 року за № 2542/24-вих, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України); Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці з 17.12.2020 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 420/9414/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовило та видало позивачеві довідку № 2542/24-вих від 24.06.2024 року про розмір суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.02.2024 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обчисленого відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3028,00 грн., встановленого на 01.01.2024 року. У липні 2024 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. Однак, листом від 19.08.2024 № 23414-20757/Г-02/8-1500/24 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку посилаючись на те, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», обчислене виходячи з розрахунку 50% суддівської винагороди та становить 56754,00грн. (113508,00 грн * 50%). Оскільки, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді, у порівнянні з минулим роком не змінився. Позивач вважає відмову відповідача протиправною.
17.09.2024 року на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем надано копію пенсійної справи позивача.
19.09.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та відповідних законів за попередні роки встановлено, що 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102, 00 грн. Таким чином, відсутні підстави для проведення перерахунку. Крім того, подана позивачем заява не відповідає формі заяви визначеної додатком 1 до Порядку №3-1. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №3504/0/15-20 від 17.12.2020 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Любашівського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% винагороди працюючого судді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року по справі №420/9414/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про розмір суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.02.2024 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обчисленого відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3028,00 грн., встановленого на 01.01.2024 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-ІХ.
На підставі вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року у справі № 420/9414/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області 24.06.2024 року видано довідку за №2542/24-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.14), згідно якої суддівська винагорода працюючого судді для обчислення його довічного грошового утримання становить 163512,00грн. станом на 01.02.2024 року.
20.07.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 24.06.2024 року за №2542/24-вих. (а.с.15)
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.08.2024 року відмовлено у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на норми ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», оскільки базовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обчислення довічного грошового утримання складає 2102грн. (а.с.16).
Позивач не погоджуючись із цим, звернувся до суду позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Поряд з цим, ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2024 року 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
Суд звертає увагу, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
Названим Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про прожитковий мінімум, прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України Про прожитковий мінімум закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, разом із встановленням з 01.01.2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України Про прожитковий мінімум щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402.
Однак, Закон Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Така правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, ст. 135 Закону № 1402 викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22 та від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21.
Слід зазначити, що Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік було неправомірним.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21.
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому доводи відповідача є безпідставними та підлягають відхиленню.
Суд зазначає, що питання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб яке підлягає врахуванню при обрахуванні грошового утримання судді у відставці вже було предметом розгляду суду у справі №420/9414/24 за позовом ОСОБА_1 і саме на підставі цього рішення було видано довідку Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області від 24.06.2024 року за № 2542/24-вих.
Зазначене рішення підлягає врахуванню відповідачем при нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи на висновки суду по суті спору не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні з 01.03.2024 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2024 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 24.06.2024 року за №2542/24-вих, з урахуванням раніше виплачених йому сум довічного грошового утримання судді у відставці.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012).
Суддя М.М. Аракелян