Справа № 420/904/25
24 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
09 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення №213050029775 від 12.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1986 - 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.01.2016 по 30.09.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
У позовній заяві зазначено, що позивач звернувся до органу пенсійного фонду з питання призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої 12.12.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №2130500259775, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Як вказує позивач, необхідний стразовий стаж згідно Закону №1058, після досягнення 63 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, становить не менше 21 року, натомість страховий стаж позивача складає 18 років 13 днів, що недостатньо для оформлення пенсії за віком. До оскаржуваного рішення позивачу надана Форма РС - право, в якій зазначено періоди зарахування страхового стажу для призначення пенсії за віком, в якій визначено страховий стаж позивача - 18 років 13 днів.
Позивач повідомляє, що:
за записом трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.05.1987, оскільки відсутній запис про звільнення, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою постановою Держкомпраці СРСРС від 20.06.1974 №162 та позивачу рекомендовано надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи на підставі первинних документів та довідку про перейменування;
за період з 01.01.1994 по 31.12.2003 року відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач перебував на обліку до 05.03.2010 як фізична особа-підприємець в Управлінні ПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим;
за період з 05.03.2010 року по 27.09.2021 року здійснювалась підприємницька діяльність, однак відсутні докази сплати страхових внесків, облік здійснювався в головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
На переконання позивача, він надав повний перелік документів, що підтверджують період роботи з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), а також здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.01.2016 по 30.09.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017, а відтак зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Вважаючи протиправним рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, а також протиправними дії щодо незарахування періодів роботи та підприємницької діяльності позивача до його страхового стажу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Суд ухвалою від 14.01.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву, та витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо призначення пенсії, документів та матеріалів, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення №213050029775 від 12.12.2024 щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.
28 січня 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву та документи з електронної пенсійної справи позивача.
У відзиві відповідач зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою від 09.12.2024 №15838 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року, після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Відповідач повідомляє, що за результатами розгляду заяви від 09.12.2024 ОСОБА_1 , згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями, страховий стаж на дату заяви становить 18 років 00 місяців 13 дні, для визначення права - 18 років 03 місяці 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. При цьому, до страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 13.02.1980 серії НОМЕР_2 період роботи з 30.05.1987, оскільки відсутній запис про звільнення.
Як вказує відповідач, періоди роботи: з 01.01.2016 по 30.09.2016, з 01.01.2017 по 30.09.2017 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Не зараховано до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, оскільки відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідач зазначив, що за результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 09.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 12.12.2024 №213050029775 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.
На підставі наведеного у відзиві, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.
Станом на 24 лютого 2025 року інших заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень), а також додаткових доказів, клопотань з боку сторін до суду не надходило.
Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведені приписи КАС України, адміністративна справа вирішується судом 24.02.2025 в межах граничного строку, визначеного ст.258 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та доданими до нього документами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.12.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, довідка з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності, довідка про зміну назви організації, документи про місце проживання (реєстрації) особи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (т.1 а.с.90-91).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 № 213050029775 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком (т.1 а.с.15;108).
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону №1058:
з 1 січня 20214 року після досягнення віку 60 років становить не менше 28 років;
після досягнення 63 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 21 року;
починаючи з 1 січня 2026 року становить не менше 15 років.
Страховий стаж складає 18 років 13 днів. Заявник - не працює. До загального стажу зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів. ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік.
Право на призначення пенсійної виплати з 10.12.2026, за набуття 65-річного віку. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (т.1 а.с.108).
Листом від 16.12.2024 № 2100-0304-8/50709 (т.1 а.с.16-17) Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило, що, зокрема за наданими документами страховий стаж склав 18 років 13 днів, для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 3.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону страховий стаж становить 18 років 03 місяці 01 день, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону після досягнення віку 65 років.
У зазначеному листі також повідомлено, що за записами трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.05.1987, оскільки відсутній запис про звільнення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. Для зарахування цього періоду роботи необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідку про перейменування (в разі необхідності).
У листі зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області як фізична особа - підприємець з 05.03.2010 до 27.09.2021. Цей період зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу. Оскільки до 05.03.2010 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим, у Головного управління відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1994 по 31.12.2003. Для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 необхідно надати документи, що підтверджують сплату страхових внесків, зазначених у пункті 2.1 Порядку №22-1.
При наданні додаткових підтверджуючих документів про стаж, питання щодо призначення пенсії буде розглянуто за новою заявою.
Також у листі зазначено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, законодавством передбачена можливість збільшення стажу шляхом укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та одноразовою сплатою єдиного внеску за попередні періоди відповідно до статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (т. 1 а.с.16-17).
Згідно із розрахунком страхового стажу (форма РС-право) (т.1 а.с.20), позивачу не зараховано до страхового стажу такі періоди: з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів) згідно із записом у трудовій книжці, а також здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017.
Відповідно до запису №19 трудової книжки позивача НОМЕР_2 , 16.09.1986 позивач звільнений переводом до Байкитського РВВС, ст.29 п.5 КЗпП РРФСР за узгодженням між керівниками (т.1 а.с.22-зворотній бік;95), а згідно з записом №30 трудової книжки позивача НОМЕР_2 - пропрацював в органах внутрішніх справ 7 місяців 14 днів на посадах молодшого керівного складу (т.1 а.с.22-зворотній бік; 95).
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності у періоди з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017 позивач надав копії: свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 12.03.2002 (т. 1 а.с.21), повідомлення страхувальнику від 03.08.1995 (т.1 а.с.23), відомості роботодавця від 20.06.2000 (т. 1 а.с.24), акта реєстрації квитанційної книжки від 23.06.2000 (т.1 а.с.26) книги обліку доходів та видатків від 23.06.2000 (т.1 а.с.27-29), свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.03.2001 (т.1 а.с.31), квитанцій про сплату єдиного податку (т.1 а.с.32), повідомлення платнику збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 14.03.2002 (т.1 а.с.33), квитанцій щодо надання послуг з прокату (т.1 а.с.34-40), журналу реєстрації перевірок (т.1 а.с.41-43), свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 04.03.2010 (т. 1 а.с.44), довідки про взяття на облік платника податків від 05.03.2010 №2133 (т.1 а.с.45), листа Управління в Суворовському районі м. Херсона Пенсійного фонду України від 10.03.2011 №3935/01 (т.1 а.с.45), повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 09.03.2010 (т.1 а.с.46), податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за ІІ та ІІІ квартали 2016 року (т.1 а.с.48-49), квитанції про сплату єдиного податку у 2016-2017 роках (т.1 а.с.51-55), декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року (т.1 а.с.57), квитанцій про сплату єдиного податку у 2017 році (т.1 а.с.58-60), витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016 (т.1 а.с.62), витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.03.2017 (т.1 а.с.63).
Згідно з листом ГУ ДПС у Полтавській області від 29.11.2024 № 32793/61 16-31-24-08-08, ОСОБА_1 , як платник податків за основним місцем обліку перебував на податковому обліку як фізична особа - підприємець в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район) з 05.03.2010 до 11.09.2017, з 01.06.2018 до 27.08.2018, з 03.06.2019 до 23.08.2019, з 01.07.2021 до 27.09.2021. Існуючим в органах ДПС програмним забезпеченням передбачено збереження архівних даних по платнику з 01.01.2013. Тобто інформація в автоматизованій системі за період з січня 1996 року до грудня 2002 року щодо системи оподаткування по ОСОБА_1 відсутня. Крім того, в ГУ ДПС у Полтавській області відсутній доступ до особових справ платників податків ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район). Виходячи з вищезазначеного, ГУ ДПС у Полтавській області не має можливості надати інформацію щодо системи оподаткування по ОСОБА_1 за період з січня 1996 по грудень 2002 (т. 1 а.с.18).
Відповідно до довідки фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.12.2024 №7544/05-16 (т.1 а.с.105), інформація щодо сплати збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування та обраної системи оподаткування за період з 03.08.1995 до 31.12.2003 в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відсутня.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо незарахування періодів роботи позивача до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спірним у цій справі є незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в органах внутрішніх справ з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), а також періодів підприємницької діяльності позивача з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017, зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про відмову у призначені пенсії позивачу.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) є спеціальним законом, яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина 1 ст. 26 Закону №1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч.2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
До набрання чинності Закону №1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788), відповідно до ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1, документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам; документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що позивач, після досягнення віку 63 роки, 09.12.2024 звернувся до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 12.12.2024 №213050029775 про відмову у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу на час звернення: наявний страховий стаж 18 років 13 днів замість необхідного 21 року страхового стажу у відповідності до вимог ст.26 Закону №1058-IV.
При цьому, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача такі періоди: з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів) згідно із записом у трудовій книжці, а також періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017.
Розглядаючи вимоги позивача щодо протиправності незарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до запису №19 трудової книжки позивача НОМЕР_2 , позивач 15.09.1986 звільнений переводом до Байкитського РВВС на підставі п.5 ст.29 КЗпП РРФСР за узгодженням між керівниками (т.1 а.с.22-зворотній бік;95), а згідно з записом №20 трудової книжки позивача НОМЕР_2 - пропрацював в органах внутрішніх справ 7 місяців 14 днів на посадах молодшого керівного складу (т.1 а.с.22-зворотній бік; 95).
На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах та організаціях, затверджених постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції, прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Пунктом 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови визначено, що трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 зазначеної постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З цього приводу суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вищевказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 року по справі №580/4012/19.
За ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, на думку суду, на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємств не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд встановив, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 13.02.1980 містить записи про спірний період роботи позивача, які засвідчені печаткою та підписом відповідальної особи.
Суд вважає, що оскільки записи у трудовій книжці позивача внесені послідовно, не містять виправлень, то недоліки допущені посадовими особами кадрових відділів, які були відповідальними за правильність оформлення трудової книжки позивача, не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів) до його страхового стажу.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідач мав зарахувати до страхового стажу позивача період роботи, зазначений у записах №19-20 трудової книжки позивача НОМЕР_2 , згідно з якими з 16.09.1986 до 30.05.1987 позивач пропрацював в органах внутрішніх справ 7 місяців 14 днів на посадах молодшого керівного складу (т.1 а.с.22-зворотній бік; 95).
При цьому, вимога відповідача про надання довідки, виданої за місцем роботи є, щонайменше, недоречною, оскільки місцезнаходження Байкитського РВВС є російська федерація, яка здійснила повномасштабне вторгнення в Україну та фактично перебуває у стані війни з Україною, а тому, на переконання суду, позивач позбавлений можливості отримувати будь-які документи з країни-агресора російської федерації.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.09.1986 до 30.05.1987 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою відновлення прав позивача в цій частині слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1986 - 30.05.1987 (7 місяців 14 днів).
Стосовно зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017, суд виходить з такого.
Як вже зазначено судом, пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацом 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
З огляду на таке правове регулювання, суд доходить висновку, що до страхового стажу включаються періоди здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, зокрема:
- до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку;
з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків.
Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №580/3420/20.
Судом встановлено, що на підтвердження ведення підприємницької діяльності у період з 01.01.1996 до 30.06.2000 та з 01.01.2001 до 31.03.2001 позивачем надано копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 12.03.2002 (т. 1 а.с.21), повідомлення страхувальнику від 03.08.1995 (т.1 а.с.23), відомості роботодавця від 20.06.2000 (т. 1 а.с.24), акта реєстрації квитанційної книжки від 23.06.2000 (т.1 а.с.26) книги обліку доходів та видатків від 23.06.2000 (т.1 а.с.27-29), свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.03.2001 (т.1 а.с.31), квитанцій про сплату єдиного податку (т.1 а.с.32), повідомлення платнику збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 14.03.2002 (т.1 а.с.33), квитанцій щодо надання послуг з прокату (т.1 а.с.34-40), журналу реєстрації перевірок (т.1 а.с.41-43).
Зі змісту листа ГУ ДПС у Полтавській області від 29.11.2024 № 32793/61 16-31-24-08-08 встановлено, що інформація в автоматизованій системі за період з січня 1996 року до грудня 2002 року щодо системи оподаткування по ОСОБА_1 відсутня. Крім того, в ГУ ДПС у Полтавській області відсутній доступ до особових справ платників податків ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район)(т. 1 а.с.18).
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків чи доказів перебування у період з 01.01.1996 до 30.06.2000 на спрощеній системі оподаткування, які підтверджують здійснення позивачем підприємницької діяльності суцільним порядком, а за період з 01.01.2001 до 31.03.2001 - відсутні дані щодо сплати страховий внесків.
Окрім іншого, за період з 01.01.1996 до 30.06.2000 позивачем не надано довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності у відповідності до вимог пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 (у редакції на час отримання позивачем свідоцтва про сплату єдиного податку), підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць.
Згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції на час отримання позивачем свідоцтва про сплату єдиного податку), ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
З урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт отримання свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.03.2001 та сплати єдиного податку у лютому 2001 року за 1 місяць.
Суд зауважує, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та отримання свідоцтва про сплату єдиного податку без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.
Відтак, підстав для врахування до страхового стажу позивача зазначеного вище періоду підприємницької діяльності у Пенсійного органу не було.
Отже, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно та в межах його повноважень не було враховано до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000 та з 01.01.2001 до 31.03.2001.
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017 позивач надав копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 04.03.2010 (т. 1 а.с.44), довідки про взяття на облік платника податків від 05.03.2010 №2133 (т.1 а.с.45), листа Управління в Суворовському районі м. Херсона Пенсійного фонду України від 10.03.2011 №3935/01 (т.1 а.с.45), повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 09.03.2010 (т.1 а.с.46), податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за ІІ та ІІІ квартали 2016 року (т.1 а.с.48-49), квитанції про сплату єдиного податку у 2016-2017 роках (т.1 а.с.51-55), декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року (т.1 а.с.57), квитанцій про сплату єдиного податку у 2017 році (т.1 а.с.58-60), витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016 (т.1 а.с.62), витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.03.2017 (т.1 а.с.63).
Як встановлено судом, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016, позивач з 01.04.2016 перебував на спрощеній системі оподаткування на 2 групі зі ставкою податку 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з копіями квитанцій, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2016 року (т.1 а.с.51-53,54,55, 60).
З урахуванням вимог п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 та абз. 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, позивачем підтверджено сплату єдиного соціального внеску за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2016 року, а відтак цей період має бути включений до страхового стажу позивача.
Судом також встановлено, що відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 23.03.2017, позивач з 01.04.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування на 2 групі зі ставкою податку 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з копіями квитанцій, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за ІІ та ІІІ квартали 2017 року (т.1 а.с.58, 59)
З урахуванням вимог п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 та абз. 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, позивачем підтверджено єдиного соціального внеску за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2017 року, а відтак цей період має бути включений до страхового стажу позивача.
Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою відновлення прав позивача в цій частині слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017.
Суд зазначає, що частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 №213050029775 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), що зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 , а також періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією №2025 від 02.01.2025 (т.1 а.с.12).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 №213050029775 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), що зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 від 13.02.1980, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл.Соборна, буд. 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84121.
Суддя Дмитро БАБЕНКО