Справа № 420/14867/23
24 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог
До суду через систему “Електронний суд» з позовом звернувся адвокат Дяченко Олексій Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.12.2023 р. просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року включно в сумі 715 705 гривень 95 копійок відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача зазначає, що у період з 24.10.2017 р. по 17.07.2019 позивач проходив військову службу у відповідача, під час якої останнім була нарахована індексація грошового забезпечення в повному обсязі. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 року у справі № 420/10946/22 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 90 163,53 грн., що підтверджується банківською випискою за 24.05.2023 року. Крім того, з урахуванням виплати вказаної індексації, на виконання рішення суду від 13.10.2023 р. по справі № 420/14859/23 було проведено перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки та позивачу додатково виплачена сума 19 050,22 грн., шо підтверджується листом відповідача від 21.11.2023 р. та банківською випискою за 21.11.2023 р. Оскільки вказані обставини є доказом несвоєчасного розрахунку з позивачем при виключенні його зі списків особового складу за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року, позивач вважає що, має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.
Відповідач не скористався правом у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали суду від 28 червня 2023 року про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, примірник якої направлено засобами електронного зв'язку 30.06.02023 на електронну пошту відповідача,, що підтверджується відповідною довідкою, наявної в матеріалах справи ( а.с. 24).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 28.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів (у разі їх ненадання позивачем), а саме, накази про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України в період з 24.10.2017 р. по 17.07.2019 р.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2017 року № 242 (по строковій службі) ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення. (а.с.14 зв.с.)
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 147 від 15.07.2019 року ОСОБА_1 виключено з списку особового складу частини та всіх види забезпечення з 17.07.2019 року (а.с.15).
Після звільнення зі служби ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо отримання індексації грошового забезпечення за період з 24.10.2017 по 28.02.2018.
10.11.2022 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі 420/10946/22, зміненим постановою П'ятого апеляційного адміністративним судом від 25 квітня 2023 р. , зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.10.2017 по 28.02.2018, включно, із застосуванням місяця підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 17 678,65 грн., та індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 17.07.2019, включно, у загальній сумі 73 857,93 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
24.05.2023 року на виконання даного судового рішення відповідачем на картковий рахунок позивача була перерахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 90 163,53 грн. (а.с.11)
В подальшому, 13 жовтня 2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі 420/14859/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 420/10946/22 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 420/10946/22.
21.11.2023 р. на виконання даного судового рішення відповідачем на картковий рахунок позивача була перераховано виплати у розмірі 19 050,22 грн., що підтверджується банківською довідкою від 21.11.2023 року (а.с. 34)
Вважаючи, що при виключенні зі списків особового складу відповідачем затримано розрахунок за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 “Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін “заробітна плата» означає незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала чинності 02.12.2015 р. ( далі - постанова КМ України № 988), якою передбачено, зокрема,
- грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (пункт 1 постанови КМ України № 988).
- затверджено: схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1; схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2; схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10 до постанови КМ України № 988;
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Наказ № 260) затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
VI. Оцінка суду
З огляду на вищевказані норми законодавства питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні особи з служби цивільного захисту не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 460/10582/21, від 14.07.2022 у справі № 620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі № 580/278/19.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом, у день звільнення 17.07.2019 року відповідачем не було виплачено належне позивачу грошове забезпечення, а саме індексацію грошового забезпечення, що в подальшому також вплинуло на правильність розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки.
Так, на виконання рішення суду у справі 420/10946/22 відповідачем 24.05.2023 р. була сплачена позивачу індексація грошового забезпечення в сумі 90 163,53 грн.
В подальшому, на виконання рішення суду у справі 420/14859/23 відповідачем 21.11.2023 р. була сплачена позивачу перераховані грошова допомога на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки в сумі 19 050,22 грн.
Враховуючи, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує припиненню нарахування (п.62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц), періодом затримки розрахунку при звільненні позивача є 18.07.2019 р. ( наступна дата після звільнення 17.07.2019 р.) по 20.11.2023 р. ( дата, яка передує даті отримання крайньої спірної виплати 21.11.2023).
Саме тому, враховуючи постанови Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі слід поділити на 2 частини: з 18.07.2019 р. (день наступний за датою звільнення позивача зі служби) по 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 20.11.2023 року включно (напередодні фактичного остаточного розрахунку з позивачем).
Щодо нормативно-правового регулюванням спірних відносин, то період з 18.07.2019 р. до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.
При цьому, за висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України.
Своєю чергою, після ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу).
Щодо періоду, який починається з 19 липня 2022 року, то спірні правовідносини регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 і суд вважає його застосовним до спірних правовідносин.
Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Такий підхід узгоджується із правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, і сформований висновок є застосовним до спірних правовідносин.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки на виконання ухвали суду від 28 червня 2023 року відповідачем не надано суду довідку про грошове забезпечення позивача за останні 2 місяці, що передували його звільненню, оформлену у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1995 року № 100, суд вирішує справу на наявними у справі документами.
Так, відповідно до карти особового рахунку позивача виданої Військовою частиною НОМЕР_1 за 2019 р. за період 2019 р., грошове забезпечення за два останні місяці, які передують місяцю звільнення ( липень 2019 року), складає 31 087,94 грн., у т.ч. за травень 2019 р. складає 15 543,97 грн., за червень 2019 р. - 15 543,97 грн., а відтак, його середньомісячне грошове утримання складає - 15 543,97 грн., а середньоденне грошове утримання, із урахуванням кількості робочих днів за календарні місяці травня і червня 2019 р., складає - 509,64 грн.(31 087,94 грн/ 61 дн. ) (а.с.14)
Щодо кількості днів затримки розрахунку при звільненні позивача, то період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р. складає 1097 календарних днів, а з 19.07.2022 року по 20.11.2023 року (за шість місяців) складає 184 календарних дні.
З урахуванням наведеного періоду затримки розрахунку при звільненні, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 652 848,84 грн., у т.ч. :
- за період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р. складає 559 075,08 грн. (509,64 грн. х 1097 дн.),
- за період з 19.07.2022 р. по 20.11.2023 р. , з урахуванням 6-ти місяців, складає 93 773,76 грн (509,64 грн. х 184 дн.)
Разом з тим, щодо розміру середнього заробітку за період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р., який підлягає виплаті позивачу, то згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Так, Велика Палата Верховного Суду у наведених справах дійшла висновку, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Пізніше, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Проаналізувавши указану норму дійшов висновку про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). З урахуванням викладеного вирішив, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
З огляду на вищевказані висновки Верховного Суду та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, зокрема, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 123 414,68 грн., який включає
- виплачене при звільненні грошове забезпечення в добровільному порядку в сумі 14 200,93 грн., що становить 11,51 % від 123 414,68 грн.,
- індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання судового рішення в сумі 90 163,53 грн. що становить 73,05 % від 123 414,68 грн.,
- перераховану грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, в сумі 19050,22 грн. що становить 15,44 % від 123 414,68 грн.,
Враховуючи, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 509,64 грн., а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р.) становить 559 075,08 грн. (509,64 грн. х 1097 дн.), то виходячи з принципу пропорційності, суд уважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р. в сумі 494 725,54 грн., обчисленого як 73,05 % від 559 075,08 грн.= 408 404,35 грн., та 15,44 % від 559 075,08 грн.= 86 321,19 грн.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку, за період з 30.04.2020р. по 18.09.2023 р. складає 588 499,30 грн., у т.ч. 494 725,54 грн., за час затримки розрахунку за період з 18.07.2019 р. по 18.07.2022 р. та 93 773,76 грн. за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 року по 20.11.2023 р., з урахуванням 6-ти місяців.
З огляду на вказаний висновок суду, вимоги позивача в частині нарахування та виплати йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 715 705,99 гривень не знайшли свого підтвердження, а тому є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 року по 20.11.2023 року включно в сумі 588 499,30 гривень (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 30 копійок ) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з відрахуванням установлених законом податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна