24 лютого 2025 р. № 400/12271/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з вимогам визнати протиправною відмову відповідача щодо не зарахування позивачу до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, період служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України, в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021, в календарному обчислені - 15 років 11 місяців 3 дні та в пільговому обчисленні 05 років 3 місяця 1 день; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, період служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України, в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021, в календарному обчислені - 15 років 11 місяців 3 дні та в пільговому обчисленні 05 років 3 місяця 1 день; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення із зарахованим стажем служби в поліції з 14.05.2024.
Свої позовні вимоги, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021 проходив службу в різних органах і установ виконання покарань, та мав спеціальне звання підполковника внутрішньої служби. На час звільнення з посади психолога відділу по роботі з персоналом ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», позивач мав вислугу років 20 років 05 місяців 13 днів у календарному обчисленні та 25 рік 9 місяців 4 дні у пільговому обчисленні. З травня 2024 року позивач проходить службу в поліції на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення, та дізнався, що у стаж служби в поліцію не було враховано час його служби в установах виконання покарань. Внаслідок цього, позивач не отримав надбавку за вислугу років та компенсацію за невикористану відпустку. На звернення позивача про врахування цього часу до стажу служби в поліції, відповідач відповів відмовою. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчо врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстав дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовами проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. З огляду на вищевикладене, в правовому аспекті служба в органах внутрішніх справ є аналогічною службою персоналу органів і установ виконання покарань. Також, позивач послався на відповідні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.202 у справі №826/16143/18, від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі №280/8419/20.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував посиланням на ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає вичерпний перелік служб, проходження яких, враховується у стаж служби в поліції. У ст.78 Закону, відсутнє посилання на службу в органах та установах виконання покарань, а за таких обставин, у відповідача немає підстав для врахування вислуги років позивача у цих органах і установах до стажу служби в поліції.
Законом від 15.03.2022 р. № 2123-ІХ "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізацїі діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", який набрав чинності з 01.05.2022, внесені зміни до Закону № 580, зокрема і до статті 60 Закону № 580, а саме встановлено, що "Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції".
Відтак, Законом від 15.03.2022 №2123-ІХ статтю 60 спеціального у спірних правовідносинах Закону №580-VIII викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування інших нормативно-правових актів, крім тих, що регулюють проходження служби в поліції. З наведеного виходить, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022 виключають можливість субсидіарного застосування інших, крім спеціального Закону №580-VIII, законів до регулювання правовідносин проходження служби поліцейськими, у тому числі у порядок обчислення стажу служби в поліції, зокрема на період дії воєнного стану та три місяці після його закінчення. Подібна правова позиція сформульована та викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, в якій Суд відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону №2123-ІХ, а саме: «п. 55. Таким чином, оскільки після 01.05.2022 законодавчо врегульовані спірні питання щодо вступу, проходження та припинення служби в поліції, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягають застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі». Оскільки спірне питання фактично стосується проходження поліцейським служби в поліції, позиція Верховного Суду у справі № 620/3663/19 є релевантної і щодо цієї справи. З урахуванням викладеного, з 01.05.2022 стала нерелевантною і судова практика, в якій судами до відносин проходження служби в поліції застосовувались закони, які не регулюють проходження служби в поліції
Суд розглянув справу 24.02.2025 в порядку передбаченому ч.5 ст.262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 в період 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021 проходив службу в різних органах і установ виконання покарань, та має спеціальне звання підполковника внутрішньої служби.
Станом на час звільнення з Державної виконавчої служби України 31.05.2021, ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчисленні 15 років, 11 місяців 3 дні, у пільговому обчисленні 5 років 3 місяця 1 день.
14.05.2024 ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи національної поліції та призначений на посаду інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
16.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з рапортом щодо зарахування до вислуги років у поліції, період служби в органах державної-виконавчої служби.
20.12.2024 листом за №СЕД-8021-2024 ГУНП в Миколаївській області відмовило у зарахуванні часу проходження служби в органах і установах виконання покарань до стажу служби в поліції, з посиланням на ст.78 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Таким чином, суд погоджується з аргументами відповідача, що законодавець у ст.78 Закону, не передбачив зарахування у стаж служби в поліції, час служби в органах і установах виконання покарань.
Разом з тим, Верховним Судом у постановах від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, від 01.08.2023 у справі №240/30024/21, від 19.11.2023 у справі №520/903/19; від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, від 22.07.2020 року у справі №520/5960/19, від 13.08.2020 року у справі №820/6656/16, від 09.09.2021 року у справі № 520/5021/19, від 15.12.2021 року у справі №520/11545/19, від 22.02.2023 року у справі №320/12166/20, а також від 06.02.2025 у справі №140/856/24, сформульована правова позиція, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту, його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Крім того, аналогічного висновку, про необхідність зарахуванням до стажу служби в поліції, час проходження службу у податкової міліції (якої також не має у ст.78 Закону), прийшов Верховний Суд у постановах від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, від 13.08.2021 у справі № 440/1564/20, від 11.11.2021 у справі № 280/1546/21, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючі одностайність правових позицій Верховного Суду про необхідність врахування стажу служби в органах і установах державно-виконавчої служби до стажу служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмову у цьому зарахуванні, та зобов'язання ГУНП в Миколаївській області зарахувати цей час до стажу служби в поліції в розмірі 15 років 11 місяців 03 дні.
Відповідно до ч.1 ст.78 Закону, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Враховуючи висновки суду про протиправність неврахування відповідачем часу проходження служби позивачу в органах і установах виконання покарання, суд погоджується, що позивач має право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням час проходження цієї служби.
Разом з тим, визначаючи дату, з якої відповідач повинен здійснити такий перерахунок, суд враховує ту обставину, що рішення суду не може виходить за межі строків звернення до суду.
Для розгляду спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ч.5 ст.122 КАС України встановлено місячний строк.
Таким чином, суд не може поновити права позивача за межами цього строку.
Враховуючи, що з зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся 26.12.2024, граничний строк відновлення його прав на перерахунок грошового забезпечення буде 26.11.2024.
У такому випадку, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.11.2024 в частині надбавки за вислугу років та компенсації за невикористану відпустку з врахуванням до стажу службу у поліції періоду службу в органах і установах виконання покарань в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021.
Що стосується зарахування до стажу поліції в пільговому обчисленні 05 років 3 місяця 1 день, то відповідно до ст.78 Закону України «Про Національну поліції» обчислення стажу роботи в поліції у пільговому обчисленні взагалі не передбачено.
Щодо зарахування спірної пільгової вислуги років, то вона є похідною та обраховується лише під час призначення пенсії, для визначення її розміру. На теперішній час правовідносини з приводу призначення пенсії позивачу не виникли, оскільки в нього недостатня календарна вислуга для призначення пенсії за вислугу років, таким чином, вимоги про зарахування пільгової вислуги років є передчасними.
У разі набуття позивачем права на призначення пенсії за вислугу років, це питання буде вирішуватися відповідно до законодавства, яке буде діючим на час призначення пенсії.
Тому в цій частині позову належить відмовити.
Позов задовольнити частково.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005 40108735) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо незарахування ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до стажу служби у поліції період його служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України, в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021, в календарному обчислені - 15 років 11 місяців 3 дні.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (40108735) зарахувати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до стажу служби у поліції період служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України, в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021, в календарному обчислені - 15 років 11 місяців 3 дні.
4. Зобов'язати Головне управління Національній поліції в Миколаївській області (40108735) перерахувати з 26.11.2024 грошове забезпечення в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 (2931001397) з врахуванням до стажу служби у поліції період служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України, в період з 02.02.2004 по 12.12.2006, з 01.09.2017 по 02.09.2019, з 09.10.2019 по 31.05.2020, з 31.12.2020 по 31.05.2021, в календарному обчислені - 15 років 11 місяців 3 дні.
5. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмову та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Миколаївській області зарахувати стаж служби в Державній кримінальній-виконавчій службі України у пільговому обчисленні, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 14.05.2024 по 25.11.2024, - відмовити.
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 24.02.2025