24 лютого 2025 р. № 400/44/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 січня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо незвільнення позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю мами із числа осіб з інвалідністю;
зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю мами із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він проходить військову службу у відповідача. 18.12.2024 ним було подано рапорт про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини четвертої та частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме: його матері. Листом від 25.12.2024 № 3/09/12-4016 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, оскільки з наданих ним документів на звільнення з Національної гвардії України не можливо встановити відсутність інших членів сім'ї його матері, які можуть за нею доглядати. Однак, на переконання позивача, така відмова є протиправною у зв'язку з тим, що він надав усі необхідні документи для свого звільнення.
У відзиві на позовну заяву від 17.01.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач ні до позовної заяви, ні до рапорту про його звільнення не додав жодної інформації стосовно членів сім'ї матері або конкретні відомості чи будь-яку іншу інформацію стосовно членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. Крім того, ним не було подано витяг з реєстру про склад сім'ї для підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю. На думку відповідача, до рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини четвертої та частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ обов'язково повинен бути доданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таких догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, позивач такий акт відповідачу не надав. Крім того, він не подав документи, які свідчили б про відсутність у його рідного повнолітнього брата можливості догляду за матір'ю. Відповідач також закцентував увагу на тому, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапортів позивача належать до виключної компетенції відповідача.
У відповіді на відзив від 21.01.2025 позивач підтримав свої позовні вимоги. Зокрема, він вказав на те, що його рідний брат проходить військову службу у відповідача. Водночас інших членів сім'ї першого і другого ступеня споріднення його мати, крім позивача і його брата, не має. Чинним законодавством не передбачено, які саме документи необхідно додавати до відповідних рапортів.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
06.01.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про рекомендування позивачу подати деякі докази.
08.01.2025 позивач надав суду рекомендовані докази, за винятком витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів стосовно його матері про встановлення батьківства, про усиновлення, про шлюб і про народження.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про його народження від 20.08.1993 серія НОМЕР_3 .
Відповідно до Інформації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 07.01.2025 № 19.04-06/332/2025 за місцем проживання ОСОБА_2 також зареєстрований ОСОБА_3 , який згідно зі свідоцтвом про народження від 27.06.1974 серія НОМЕР_4 є її рідним батьком.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 14.02.2022 серія НОМЕР_5 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 була одружена з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19.10.1991 серія НОМЕР_6 і свідоцтвом про смерть від 14.04.2011 серія НОМЕР_7 .
Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.12.2024 серія 12 ААГ № 525723 матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи.
У Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі лікарсько-консультативної комісії КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» від 09.12.2024 № 886/2 (далі - Висновок ЛКК № 886/2) зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Крім цього, вона потребує постійного стороннього догляду у термін до 09.12.2025.
Згідно з даними військових квитків позивача і його брата, ОСОБА_5 , вони обоє проходять з 2022 року військову службу у відповідача.
18.12.2024 позивач подав по команді рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. В цьому рапорті позивач, зокрема, зазначив, що крім нього, інших членів сім'ї, які б здійснювали догляд за його матір'ю, немає: його батько помер, а брат проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
У листі від 25.12.2024 № 3/39/12-4016 відповідач відмовив у задоволенні рапорту позивача, зазначивши, що встановити відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його матері неможливо через недостатність поданих ним документів.
Вважаючи таку відповідь відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом на за призовом.
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» встановлено, що комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024 і від 14.01.2025 № 26/2025 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, та Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні діє, а загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 09.05.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024 по 31.12.2024) встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 01.01.2025) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за наявності одночасно таких обставин:
1) один з його батьків чи батьків дружини (чоловіка), є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, і вони потребують постійного догляду;
2) відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас норми Закону № 2232-ХІІ і Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (згідно з пунктом 3 вказаного Указу його дія поширена також на військовослужбовців Національної гвардії України), не передбачають права військової частини, в якій проходить військову службу, на відмову від задоволення рапорту про звільнення з військової служби в разі наявності підстави, встановленої частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Закон № 2232-ХІІ не встановлює, яким документом підтверджується факт потреби постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
У постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком (матір'ю) може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК).
Підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132, затверджені форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкція щодо її заповнення (далі - Інструкція щодо заповнення форми № 080-4/о).
Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).
Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).
Таким чином, у висновку фори № 080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» базовими є такі соціальні послуги, зокрема, як догляд вдома, денний догляд.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 № 760, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 за № 1990/24522 (далі - Державний стандарт № 760), цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
Соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) - заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування (абзац сьомий пункту 1.4 розділу І Державного стандарту № 760).
Згідно з пунктом 6.3 Державного стандарту № 760 соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) - 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - 3 рази на тиждень; V групи рухової активності - 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А - 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) - потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) - 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) - 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» - 2 рази на тиждень; «постійний догляд» - 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» - 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
З вищевикладеного слідує, що отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи може полягати як в постійному, так і в тимчасовому (протягом визначеного періоду) догляді.
Суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження позивача від 20.08.1993 серія НОМЕР_3 його матір'ю є ОСОБА_2 .
На підтвердження факту, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду, позивач до рапорту про своє звільнення з військової служби додав копії Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.12.2024 серія 12 ААГ № 525723 та Постанови ЛКК № 886/2.
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.12.2024 серія 12 ААГ № 525723 матері позивача встановлено ІІ групу інвалідності. У цій довідці не зазначено, що потребує постійного та / чи стороннього догляду.
Натомість у Висновку № 886/2 із постанови ЛКК від 09.12.2024, яка видана у довільній формі, вказано, що його матір потребує постійного стороннього догляду і відповідно до шкали оцінки можливості виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до Державного стандарту № 760) сума балів становить 36, група рухової активності IV (7 ступінь індивідуальної потреби).
Згідно з пунктом 6.3 Державного стандарту № 760 соціальна послуга догляду вдома надається постійно за IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) 3 рази на тиждень, що відповідає періодичності «постійний догляд».
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач до рапорту надав належні документи, які достеменно підтверджують факт, що його матір, як особа з інвалідністю ІІ групи, потребує саме постійного догляду.
Що стосується документів, які підтверджували б факт відсутності у матері позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 1265 Цивільного кодексу України ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відтак до першого і другого ступеня споріднення фізичної особи відносяться, зокрема та невиключно, її батьки, діти, рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Поряд з цим, чиним законодавством не визначено перелік документів, які повинні подаватись разом із рапортом про звільнення військовослужбовця Національної гвардії України.
У відзиві на позовну заяву від 17.01.2025 відповідач стверджує, що враховуючи частину шосту статті 7 КАС України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню аналогія закону, а саме: норми Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Інструкції № 170 вказана інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державної спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Практика Верховного Суду щодо помилковості застосування суб'єктами владних повноважень аналогії закону у випадку визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування сформована, зокрема, у постановах 17.02.2020 у справі № 826/1376/18 та від 11.03.2021 у справі № 640/23179/19.
Відтак щодо переліку документів, які військовослужбовці Національної гвардії України зобов'язані додати до рапорту про звільнення з військової служби, не поширюється дія Інструкції № 170.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача, наведене в його відзиві на позовну заяву від 17.01.2025, про те, що згідно з додатком 19 до Інструкції № 170 позивач зобов'язаний був додати до свого рапорту про звільнення з військової служби акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Натомість суд встановив, що до рапорту від 18.12.2024 позивач додав, зокрема, нотаріально посвідчені копії свого військового квитка, паспортів громадянина України свого і своєї матері, свідоцтва про своє народження та свідоцтво про смерть батька.
Крім цього, у відповідача також проходить військову службу рідний брат позивача ОСОБА_5 , що підтверджується військовим квитком ОСОБА_5 .
08.01.2025 позивач також подав до суду копії:
Інформації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 07.01.2025 № 19.04-06/332/2025, згідно з якою за місцем проживання його матері зареєстрований ОСОБА_3 ;
свідоцтва про укладення шлюбу від 19.10.1991 серія НОМЕР_6 , яким підтверджується укладення шлюбу між батьками позивача;
свідоцтва про народження від 27.06.1974 серія НОМЕР_4 та свідоцтва про смерть від 14.02.2022 серія НОМЕР_5 , відповідно до яких ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З вищевикладеного слідує, що позивач надав відповідачу достатні документи щодо відсутності в його матері інших членів сім'ї першого і другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею. Враховуючи, що у відповідача з 2022 року проходять військову службу позивач і його рідний брат, відповідач повинен був володіти достовірними даними про склад сім'ї як позивача, так і його брата.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту позивача від 18.12.2024 про його звільнення з військової служби.
Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією до платіжної інструкції від 02.01.2025 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову.
Однак, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тобто він сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, надмірно сплачена позивачем сума судового збору за подання цього позову в розмірі 1211,20 грн може бути повернута йому за його клопотанням за ухвалою суду.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю мами із числа осіб з інвалідністю.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю мами із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 24 лютого 2025 року