11 лютого 2025 рокусправа № 380/3309/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді Потабенко В.А.,
секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі:
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090, далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №00117350901, винесене ГУ ДПС у Львівській області.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що оскільки у наказі не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, у спірних правовідносинах відсутні дійсні, фактичні підстави для прийняття наказу №2235-ПП від 14.10.2022 та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю ФОП ОСОБА_1 у формі фактичної перевірки, що в свою чергу, в тому числі з урахуванням наведених нижче підстав, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, в акті та додатку №1 до нього не вказано розміру вартості товарів, що обґрунтовано має наслідком незаконність здійснення розрахунків щодо нарахування застосованих оскаржуваними рішеннями санкцій, навіть за умови гіпотетичного припущення законності здійсненої перевірки, що, однак, не відповідає дійсності. Окрім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято за порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі ст. 20 цього ж Закону. Водночас, приписи як п. 12 ст. 3 так і ст. 20 даного Закону передбачають, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. ОСОБА_1 на момент проведення перевірки був платником єдиного податку та не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а відтак, вказані санкції було застосовано до нього неправомірно. За таких обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 19.02.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 26.02.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, справу вирішила розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (від 28.03.2024 вх. № 24136), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначає, що фактично штрафні (фінансові) санкції застосовано на підставі п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до вищезазначених норм, позивач зобов'язаний був вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Оскільки під час перевірки встановлено, що позивачем проводилась реалізація товару , який не відображений в обліку СПД та без вказання ціни, за рішенням ГУ ДПС у Львівській області застосована фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
01.04.2024 за вх. № 24950 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач звертає увагу суду на таке. У відзиві відповідач не вказує, що слугувало підставою для проведення фактичної перевірки та винесення наказу ГУ ДПС у Львівській області від 14.10.2022 №2235-ПП. Крім того, вказаний наказ не було пред'явлено під час проведення перевірки та не долучено відповідачем до відзиву в даній справі. Крім того, контролюючим органом під час перевірки встановлено факт реалізації тютюнового виробу ELF BAR Grape 1500 за ціною 340,00 грн. При цьому для розрахунку фінансових санкцій контролюючим органом врахована загальна вартість фактичних залишків тютюнових виробів у місці продажу, без дослідження первинних документів, на підставі яких було отримано зазначені тютюнові вироби. Таким чином, висновок контролюючого органу щодо розміру штрафної санкції, розрахованого виходячи не з партії товару, а із загальної вартості наявних у платника податків тютюнових виробів, відображених у додатку до акту перевірки, є необґрунтованим та ґрунтується на припущеннях.
Ухвалою від 12.11.2024 суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку загального провадження.
Ухвалою від 21.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 14.10.2022 №2235-ПП вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За результатами фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області складено акт фактичної перевірки №12824/13-01-09?01/3750107295 від 25.10.2022, в якому зазначено про порушення позивачем абз. 3 ч. 4 ст. 11, ч. 21 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також п. 226.5 ст. 226 Податкового кодексу України та п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі наведеного акта ГУ ДПС у Львівській області прийняло в тому числі і оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №00117350901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 76090,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями, прийнятими за наслідками фактичної перевірки, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України шляхом звернення зі скаргою від 03.12.2023.
22.12.2023 листом №37697/6/99-00-06-03-02-06 Державною податковою службою України було продовжено строк розгляду скарги до 04.02.2024.
02.02.2024 за №2691/6/99-00-06-03-02-06 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу в його частині - без задоволення.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №00117350901 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру прийняття наказу про призначення перевірки. Крім того, фактично штрафні (фінансові) санкції застосовано на підставі п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Водночас, приписи вказаного Закону передбачають, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. ФОП ОСОБА_1 на момент проведення перевірки був платником єдиного податку та не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а відтак, вказані санкції було застосовано до нього неправомірно. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1 ПК України).
Згідно з п.п. 80.5 ст. 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки,
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Згідно з п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України встановлено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України), що є комплексом заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.п. 80.2.2. та п.п.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п. 80.1. п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Позивач, як на підставу своїх вимог, покликається на те, що в оскаржуваному наказі на проведення перевірки відсутні відомості про те, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Судом такі твердження позивача до уваги не беруться, як безпідставні.
Так, з наявної в матеріалах справи копії наказу № 2235-ПП від 10.14.2022 «Про проведення фактичних перевірок» видно, що такий наказ прийнято ГУ ДПС у Львівській області з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, на підставі ст. ст. 20, 61, 62, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 та п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).
На підставі вищевказаного наказу ГУ ДПС у Львівській області було видано направлення на перевірку №№ 7668 та 7669 від 14.10.2022, в яких вказана мета проведення перевірки - контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв.
ФОП ОСОБА_1 було вручено копію наказу № 2235-ПП від 10.14.2022, а також копії направлень №№ 7668 та 7669 від 14.10.2022 та пред'явлено службові посвідчення, в чому ФОП ОСОБА_1 особисто розписався 25.10.2022 о 12:10 год.
Отже, з урахуванням наведених норм права та обставин суд висновує, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена правомірно та на законних підставах.
Щодо суті встановленого ГУ ДПС у Львівській області порушення, то суд вказує таке.
Як вбачається зі змісту акта фактичної перевірки, спірного податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до нього, до ФОП ОСОБА_1 було застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 12 ст. 3 цього ж Закону.
Відповідно до Преамбули, цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Так, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
Матеріалами справи підтверджено та це не заперечується позивачем, що ФОП ОСОБА_1 станом на момент проведення фактичної перевірки перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (2%).
В той же ж час позивач здійснював торгівлю електронними одноразовими сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, крім іншого, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Таким чином, на позивача поширюється вимога, передбачена до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо необхідності ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та надання контролюючому органу документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Позивач жодним чином в позовній заяві та відповіді на відзив не обґрунтував причин, з яких ним облік товарних запасів не вівся.
Більше того, жодних доказів ведення ФОП ОСОБА_1 обліку товарних запасів та жодних доказів походження товарних запасів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно додатку №1 до акта перевірки, вартість товарів, що знаходились на реалізації у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (одноразових електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах) становить 76090,00 грн.
Доказів іншого позивачем не надано.
Таким чином, контролюючим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції в розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, тобто в розмірі 76090,00 грн.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані були в повній мірі.
Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обгрунтованим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок контролюючого органу довести правомірність прийнятого ним рішення не звільняє позивача від такого ж обов'язку надати суду всі докази на підтвердження своєї позиції.
Чого, однак, зроблено не було.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
В зв'язку з відмовою в позові, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна