справа №380/19696/24
24 лютого 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії позивачу як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахувати та виплатити позивачу згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2024;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи позивачу як особі, що необґрунтовано зазанала політичних репресій (заслання), відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи позивачу згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 01.09.2023 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 21.10.1947 по 04.03.1957 на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-ХІІ.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Вказує, що вона є репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, тому має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII. З метою реалізації права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, встановленого п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, та зарахування часу виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення пенсії, позивач звернулася із заявою до відповідача, проте отримала відмову. Вважає такі дії ГУ ПФУ у Львівській області протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Вказує, що позивач є членом сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, отримує підвищення пенсії в розмірі 43,52 грн, встановленому пп.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Вважає, що право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають лише ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебували на примусовому лікуванні. Зазначає, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою довільної форми, у відповідь на яку відповідач листом надав роз'яснення чинних норм пенсійного законодавства, що стосуються її пенсійного забезпечення, а тому рішення про відмову в перерахунку пенсії та зарахуванні часу виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення пенсії не приймалося. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 23.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 09.10.2024 (вх. № 75017) подав відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , позивач після реєстрації шлюбу змінила прізвище із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
ОСОБА_4 (1943 р.н.) 21.10.1947 із села Більче Миколаївського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 22.05.1948 виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Молотовську область, з якого звільнена 04.03.1957. Вищевказана особа на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 є реабілітованою з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Вказане підтверджується архівною довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17.02.1997 № 4/5-Р-9231.
ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що підтверджується посвідченням від 30.01.2023 серії НОМЕР_2 , виданим УСЗН Новороздільської міської ради.
Позивач 13.08.2024 звернулася до відповідача із заявою про перерахувнок пенсії та встановлення підвищення пенсії як реперсованій особі, яку у одальшому було реабілтовано, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 27.08.2024 № 295437 повідомило, що на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», ОСОБА_1 вже встановлено підвищення до пенсії як члену сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано, в розмірі 43,52 грн. Крім того, покликаючись на приписи ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначило, що право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають лише ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі та засланні, перебували на примусовому лікуванні, а тому для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні немає підстав.
Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує її право на перерахунок пенсії на підставі пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, позивач звернулася в суд за його захистом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Керуючись положеннями Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-ХІІ (далі - Закон № 962-XII).
Статтею 1 Закону № 962-XII (у редакції, чинній на час реабілітації позивача) регламентовано, що реабілітованими слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Реабілітованими визнаються також громадян, засуджені за: антирадянську агітацію і пропаганду за ст.7 Закону СРСР від 25.12.1958 «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» та ст. 62 Кримінального кодексу України в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за ст.187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Статтями 3, 4 Закону № 962-XII (у редакції, чинній до 05.05.2018), постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 962-XII, у вказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон № 2325-VIII), який набрав чинності 05.05.2018, внесено ряд суттєвих змін до Закону № 962-ХІІ, а також викладено в новій редакції назву закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ.
Закон № 2325-VIІI надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом № 962-ХІІ.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону видно, що частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами, внесеними Законом № 2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 6 Закону № 962-ХІІ реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 2.13 Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 962-XII.
Суд встановив, що УСЗН Новороздільської міської ради 30.01.2023 видало позивачу посвідчення серії НОМЕР_2 , що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Як видно із довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17.02.1997 № 4/5-Р-9231, позивач виселена 21.10.1947 із села Більче Миколаївського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 22.05.1948 на спецпоселення з конфіскацією майна в Молотовську область, з якого звільнена 04.03.1957. На підставі статті 3 Закону № 962-XII має статус реабілітованої.
Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 є реабілітованою особою, яка має право на підвищення призначеної пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
При цьому суд зауважує, що позивача було визнано саме репресованою особою, яку в подальшому було реабілітовано, а не визнано членом сім'ї реабілітованої особи.
Зі змісту листа ГУ ПФУ у Львівській області від 27.08.2024 № 295437 та відзиву видно, що позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 № 654.
Натомість позивач у позовній заяві обґрунтовує розмір підвищення до пенсії та перерахунок пенсії приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Визначаючись, який нормативно-правовий акт застосовувати для виплати такого підвищення - Закон № 1788-XII, чи постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 № 654 (далі - Постанова № 654), суд керується таким.
Статтею 77 Закону № 1788-XII передбачено підвищення пенсій деяким категоріям громадян, відповідно до пункту «г» частини першої якої призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-ХІV) прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Саме така правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, від 04.03.2020 у справі № 446/1566/16-а, яку суд, в силу приписів частини пятої статті 242 КАС України враховує під час вирішення цього спору.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII як нормативно-правового акта вищої юридичної сили і які є пріоритетними щодо підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654.
Щодо дати, з якої позивачу необхідно здійснити нарахування підвищення до пенсії, суд враховує таке.
За приписами абзацу першого частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 84 Закону № 1788-ХІІ.
Суд встановив, що посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 962-XII, видано позивачці 30.01.2023. За перерахунком пенсії позивачка звернулася до відповідача 13.08.2024, а тому нарахування підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії їй необхідно здійснити з 01.08.2024, як правильно зазначає позивач у прохальній частині позовної заяви.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи позивачки як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII та зобов'язання здійснити перерахунок стажу роботи у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 21.10.1947 по 04.03.1957, то суд зазначає таке.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII, заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Частиною першою статті 6 Закону № 962-XII (в редакції з 05.05.2018) визначено, що реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Аналогічна за змістом пільга для реабілітованих осіб передбачена сттаттею 58 Закону №1788-XII, згідно з якою, громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Конструкція норм сттатті 6 Закону № 962-ХІІ та статті 58 Закону № 1788-ХІІ дає змогу зробити висновок, що до кола осіб, які мають пільгу на зарахування у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення пенсій, відносяться особи, які: утримувались під вартою; відбували покарання в місцях позбавлення волі; перебували у засланні або перебування на примусовому лікуванні.
При цьому норми Закону № 962-ХІІ та Закону № 1788-ХІІ не пов'язують зарахування часу перебування особи у засланні до страхового стажу у потрійному розмірі із фактом досягнення особою працездатного віку та факту перебування такої особи у трудових відносинах.
На підставі наявних у матеріалах справи документів суд встановив, що позивач в період з 21.10.1947 по 04.03.1957 перебувала на спецпоселенні в Молотовській області.
З урахуванням викладеного, період перебування ОСОБА_1 на спецпоселенні підлягає зарахуванню до стажу її роботи у потрійному розмірі.
Суд звертає увагу, що передбачена статтею 6 Закону № 962-ХІІ пільга є не спеціальним способом обрахування вже набутого особою трудового стажу (як це відбувається при призначенні пенсії на пільгових умовах), а є сатисфакцією, яка виходячи з мети цього Закону, зазначеній у статті 1, визнана державою справедливою за завдану таким особам внаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років шкоду.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку стажу роботи позивача як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання).
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своє поведінки, яка є предметом оскарження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком та щодо відмови у зарахуванні стажу роботи за час перебування у засланні є протиправними, тому позовні вимоги щодо оскарження таких дії є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Друга та третя позовні вимоги є похідними від першої і також підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.08.2024, із врахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи позивачу згідно зі статтею 58 Закону № 1788-XII як пільгу із обчислення стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 21.10.1947 до 04.03.1957 на підставі Закону № 962-XII.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 к., сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3880600280.1 від 13.09.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) підвищення пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.08.2024, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у проведенні перерахунку стажу роботи як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) стаж роботи згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII як пільгу із обчислення стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 21.10.1947 до 04.03.1957 на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома