24 лютого 2025 рокусправа № 380/105/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 50 процентів мінімальної пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надбавки як реабілітованій особі в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є особою, яка зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму та був реабілітований згідно Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Стверджує, що наявність у неї права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком гарантується Конституцією України. Вказує, що в даному випадку підлягає застосуванню п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Ухвалою від 10.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.
На виконання вказаної ухвали до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що з приводу соціального захисту прав громадян повинні застосовуватись нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет на відповідний рік. Отже постанова Кабінету Міністрів України №654 в частині застосування до спірних правовідносин є чинною, а тому саме її норми підлягають застосуванню. Оскільки позивач була виселена, а не засуджена, вимога про зарахування часу перебування у висланні є безпідставною.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Станом на 01.10.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 5437,20 грн, у тому числі 4276,00грн - розмір пенсії за віком; 661,08грн - доплата за понаднормативний стаж; 43,52 грн. надбавка членам сімей реабілітованих; 456,00грн. компенсаційна виплата 75р.
Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області позивачці видано довідку № 4/5-20998-Л від 20.01.1992, згідно з якої ОСОБА_2 , 21.10.1947року із села Підзвіринець, Городоцького району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселена на спецпоселення Челябинської області, з якого звільнена в 1958 року та на підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» була реабілітована.
Львівською обласною радою позивачці видано посвідчення №197/23-р від 23.04.2012, згідно якого вона має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
27.09.2024 позивачка звернулась із заявою до відповідача, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку отримала відповідь про відмову у відповідному перерахунку.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивачка звернулась з позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991років» від 17.04.1991 №962-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст.3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частино 1 ст.4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п.2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (ст.58 Закону №1788-XII).
Відповідно до п.6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654, з наступними змінами та доповненнями (далі - постанова №654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52грн.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Ст.28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч.4 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 п.4 постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 п.4 постанови №654 та п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Судом встановлено, що згідно із довідкою Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 4/5-20998-Л від 20.01.1992 позивачка визнана реабілітованою та згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.04.2024, виданого Львівською обласною радою позивачка має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичні репресії і згодом була реабілітована, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону №1788-XII та зарахування до стажу у потрійному розмірі час перебування в Челябінській області РСФР відповідно до ст.58 Закону №1788-XII.
Підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених постановою №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та на перерахунок стажу її роботи згідно із ст.58 Закону №1788-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та перерахунок стажу її роботи згідно із ст.58 Закону №1788-XII не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Своєю чергою, строки перерахунку та виплати пенсії визначено статтею 45 Закону № 1058.
Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
У спірному випадку із заявою та необхідними документами про перерахунок пенсії позивач звернулася 28.09.2024, тобто після 15 числа включно, а отже право на перерахунок пенсії згідно з частиною четвертою статті 45 Закону № 1058 набула з 01.10.2024 - з першого числа місяця, в якому він звернувся за перерахунком пенсії.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплаті підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, починаючи з 01.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.