20 лютого 2025 рокусправа № 380/24083/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,
представника позивача Полохайло І.В.,
представника відповідача Тодорович О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якому заявлено позовну вимогу: визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №27 від 21.05.2024, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» при виплаті заробітній плати здійснює сплату ЄСВ, іншого способу виплати заробітної плати не передбачено; до перевірки надано всі первинні документи, які підтверджують відсутність заборгованості по заробітній платі; посадовими особами Головного управління ПФУ у Львівській області визначено неправомірні витрати в розмірі 1892393,47грн. та водночас встановлено наявність платіжних доручень про сплату єдиного соціального внеску за період з 01.10.2022- 31.12.2023, тобто сплату внесків за поточні періоди.
Позивач наполягає, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), зараховуються до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника.
Позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. У разі, якщо за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку працівник має страховий стаж менше шести місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності за таким страховим випадком обмежується розміром допомоги, обчисленого із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Відповідач зазначає, що за даними довідок форми ОК-5 та ОК-7 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" 203 працівникам позивача, яким було нараховано і виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно 763 листків непрацездатності за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 страховий стаж зараховано по березень 2021 року. Отже, за даними реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вищезазначені працівники позивача протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше шести місяців, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за такими страховими випадками мала бути обмежена розміром допомоги, обчисленим із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Головним управлінням ПФУ у Львівській області проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» за період з 01.10.2022 по 31.12.2023.
Перевіркою виявлено наявність порушень вимог законодавства, а саме: пункту 1 частини 4 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ), пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-IX), а саме: за результатами перевірки 882 листків непрацездатності встановлено, що стосовно 763 з них щодо 203 застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що призвело до неправомірних витрат коштів на загальну суму 1892393,47грн.
За результатами перевірки складено акт від 25.04.2024 №1300-6003-3/47 (далі - Акт).
21.05.2024 Головним управлінням ПФУ у Львівській області винесено Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №27, яким зобов'язано ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» повернути до Пенсійного фонду України неправомірно виплачену суму страхових коштів - 1892393,47грн., та керуючись абзацом 1 частини 6 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV застосовано до позивача штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 946196,74грн.; всього: 2838590,21грн.
Не погодившись з цим рішення позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався таким.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (надалі - Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові і організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Статтею 4 Основ №16/98-ВР страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності включено до видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону №1105-XIV визначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1105-XIV основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування; 2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; 3) профілактика нещасних випадків; 4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; 5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1105-XIV застрахована особа має право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
За правилами ст. 11 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону №1105-XIV).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону №1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною (п. 1, 2 ч. 1 ст. 15 Закону №1105-XIV).
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч. 1-3 ст. 14 Закону №1105-XIV).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з уповноваженим органом управління. Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу.
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. (ст. 25 Закону №1105-XIV).
Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (далі - Порядок №1266).
Згідно п. 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Пунктами 32 та 33 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС. У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по втраті працездатності є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.
При цьому, пунктом 29 Порядку №1266 визначено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Згідно матеріалів справи, за результатами документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 виявлено наявність порушень вимог законодавства: пункту 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105-ХІV (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ), пункту 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105-ХІV (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-IX), а саме: за результатами перевірки 882 листків непрацездатності встановлено, що стосовно 763 з них щодо 203 застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що призвело до неправомірних витрат коштів на загальну суму 1892393,47грн.
Відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.
Отже, у цій справі виникла ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до незарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та, водночас, до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.
Частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч.6 ст. 25 Закону №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Зі змісту наведених норм суд робить висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її тимчасової непрацездатності з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.
Відповідний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17.
Суд зазначає, що наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов'язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам.
Із матеріалів справи суд встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платежі зараховані пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Отже, зарахування відповідачем страхового стажу працівників позивача лише по березень 2021 року внаслідок зарахування сплаченого позивачем ЄСВ у порядку черговості погашення заборгованості не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача №27 від 21.05.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача №27 від 21.05.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №27 від 21.05.2024, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» (адреса: 80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, ЄДРПОУ: 32323256) 29674,40 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 40 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 24.02.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна