про закриття провадження у справі
24 лютого 2025 рокусправа № 380/1377/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши клопотання представника Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова» (79071, м. Львів, вул. Симоненка, 4, ЄДРПОУ 20761149) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова», у якій просить суд: визнати протиправними дії та зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство « 2-а міську поліклініку м. Львова» призначити лікаря та сформувати в електронній системі направлення з долученням заяви від 07.01.2025 вх. № 33 з додатками до експертної команди щодо встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до Комунального некомерційного підприємства « 2-ї міської поліклініки м.Львова» (далі відповідач) із заявою від 07.01.2025 вх.№33 про призначення лікаря та сформувати в електронній системі направлення з долученням даної заяви з додатками до експертної команди щодо встановлення мені ОСОБА_1 причини інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На його електронну пошту 23.01.25 о 15 год. 01 хв. надійшла відповідь відповідача від 22.01.2025 №57 на одному аркуші без підпису та прізвища посадової особи. З вказаної відповіді вбачається відмова відповідача покликаючись на не існуючі документи, інструкції, обстеження, характеристики, розпорядження, акти про випадки травм чи нещасних випадків, довідки та інше, які не передбаченні чинним законодавством. Вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначає, що у відносинах з позивачем відповідач не здійснює владних повноважень та не приймала жодних рішень, які є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Суд наголошує, що ОСОБА_1 не оскаржує рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковим для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Суд також зазначає, що позов пред'явлено до Комунального некомерційного підприємства « 2-ї міської поліклініки м.Львова», а не до медико-соціальної експертної комісії щодо інвалідності чи експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що він «звернувся до Комунального некомерційного підприємства « 2-ї міської поліклініки м.Львова» із заявою від 07.01.2025 вх.№33 про призначення лікаря та сформувати в електронній системі направлення з долученням даної заяви з додатками до експертної команди щодо встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На його електронну пошту 23.01.25 о 15 год. 01 хв. надійшла відповідь відповідача від 22.01.2025 №57 на одному аркуші без підпису та прізвища посадової особи. З даної відповіді вбачається відмова відповідача покликаючись на не існуючі документи, інструкції, обстеження, характеристики, розпорядження, акти про випадки травм чи нещасних випадків, довідки та інше, які не передбаченні чинним законодавством. Вважає такі дії відповідача є протиправними та не законними, що полягають у наступному.». Дальше, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на Закон України "Про звернення громадян".
Суд вважає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу незадоволення ОСОБА_1 відповіддю відповідача, а отже з приводу розгляду саме звернення громадян комунальним закладом. У таких відносинах відповідач не реалізує владних управлінських функцій. Оскільки відповідач в спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суд наголошує, що позов не поданий до експертної команди щодо встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Спір позивача з експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у вказаній справі відсутній.
З вищезазначених правових приписів вбачається, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» 19 листопада 1992 р. № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Як вбачається з ст. 16 Закону № 2801-XII Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.
Відповідачем у справі є Комунальне некомерційне підприємство « 2-а міська поліклініка м. Львова». Предметом спору є визнання протиправними дій та зобов'язання Комунального некомерційного підприємства « 2-а міську поліклініку м. Львова» призначити лікаря та сформувати в електронній системі направлення ОСОБА_1 .
З огляду на приписи п.9, ч.1 ст.19 КАС України до юрисдикції окружного адміністративного суду відносяться спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Крім того, перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.
Також, відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер, відповідно пацієнта додатково захищає Закон України «Про захист прав споживачів», який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство « 2-а міська поліклініка м. Львова», яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров'я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада директора не відноситься до посад публічної служби, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки спір виник, як це вбачається із позову з приводу незгодою з відповіддю на його заяву про призначення лікаря та сформування в електронній системі направлення ОСОБА_1 .
Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Суд вважає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу не призначення лікаря та сформування в електронній системі направлення ОСОБА_1 комунальним некомерційним підприємством. У таких відносинах відповідач не реалізує владних управлінських функцій.
Оскільки позивач не оскаржує рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення якого є обов'язковим для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб, а відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій та в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austriaвід 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм; які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомочність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак зважаючи на викладене, а також беручи до уваги суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на те, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Водночас, суд роз'яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
клопотання представника Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова» (79071, м. Львів, вул. Симоненка, 4, ЄДРПОУ 20761149) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м. Львова» про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяБрильовський Роман Михайлович