24 лютого 2025 рокусправа № 380/19950/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проскасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивач) до Головного управління ПФУ у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ - 13814885; далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеси; ЄДРПОУ - 20987385; далі - Відповідач 2) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати рішення №913110123632 від 05.08.2024 (№27942/03-16 від 06.08.2024) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, вул. Канатна, буд.83, м. Одеса; ЄДРПОУ 20987385) про відмову в перерахунку пенсії щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (29.07.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (29.07.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на позивачку розповсюджується дія Закону № 2325-VII і вона, як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, повинна отримувати підвищення до пенсії передбачене пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з наведеним позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогою про здійснення перерахунку пенсії, однак Головне управління пенсійного фонду в Одеській області відмовило позивачці.
Відповідачі до суду подали відзиви на позовну заяву, в яких зазначають, що при зверненні до органу Пенсійного фонду за перерахунком пенсії (29.07.2024 року) позивачкою не надано повний пакет документів. Зазначають, що позивачкою при зверненні було надано посвідчення № НОМЕР_2 , видане Львівською обласною радою з правом пільги. Пред'явник цього посвідчення на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Враховуючи вищезазначене, вказують, що відповідачем 2 прийнято рішення про відмову позивачці у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Прокопєвськ, Кемеровської області РРФСР. Батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до архівної довідки від 12 травня 1998 року за № 4/5-3135-Т інформаційного бюро Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 із села Скварява Краснянського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 12 лютого 1949 року були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах звідки звільнені: ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до ст. З Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Львівською обласною радою 12.10.2018 позивачці видано посвідчення № 152/16-П, згідно якого вона має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Представник позивача зазначає, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місцях спецпоселення - місті Прокоп'євськ Кемеровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 видане повторно 25.05.1956 Прокоп'євським міськбюро ЗАГС Кемеровської області, про що в книзі реєстрації актів про народження вчинено запис №3152 від 11.05.1951. Батьком Позивача був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, а матір'ю ОСОБА_4 , які були репресовані.
Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області 29.07.2024 прийняло рішення № 913110123632, яким відмовлено позивачці в перерахунку пенсії, оскільки позивачкою не надано повний пакет документів.
Представник позивачки у позовній заяві покликається на те, що позивачка має право на підвищення до пенсії на підставі пункту «г» статті 77 Закону №1788.
Вважаючи таке рішення необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" від 17.04.2014 №1223-VII (далі - Закон №1223-VII) визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.
Згідно з статті 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.91 №962-XII (далі - Закон №962-XII) визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Згідно статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій - є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Додані позивачкою архівні довідки та свідоцтво про народження підтверджують, що її батьки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у 1947 році були виселені на спецпоселення в Кемерівську область. Батько позивачки ОСОБА_3 , був звільнений зі спецпоселення 1952 році. ОСОБА_4 , була звільнена зі спецпоселення 1954 року. Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прокопєвськ, Кемеровської області РРФСР.
При цьому суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності розміру підвищення до пенсії, оскільки позивачці таке не призначено, а тому надання оцінки такому є передчасним.
Надаючи правову оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при прийнятті рішення від 05.08.2024 року про відмову у перерахунку пенсії суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Пенсійного органу із заявою від 29.07.2024 року про призначення/перерахунок пенсії.
В позовній заяві відсутні докази, які додавалися позивачем до заяви від 29.07.2024 року.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) встановлено, що документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області 29.07.2024 прийняло рішення № 913110123632, яким відмовлено позивачці в перерахунку пенсії, оскільки позивачкою не надано повний пакет документів.
Враховуючи ту обставину, що фактичною підставою для відмови позивачці у перерахунку пенсії слугувала не відсутність у позивачки такого права, а не надання нею повного пакету документів, необхідних для вирішення цього питання (не вказано яких саме документів не було подано позивачкою), суд дійшов до висновку, що в цьому випадку, на виконання вимог п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 у пенсійного органу виник обов'язок щодо повідомлення про необхідність надання додаткових документів (дооформлення документів), що відповідачем зроблено не було, та призвело до порушення права позивачки на надання додаткових документів для вирішення її заяви про перерахунок пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи те, що вирішення питання про переведення з одного виду пенсії на інший належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність надання позивачем додаткових документів, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.08.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії визначено Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 року про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968, 96 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ПФУ у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеси; ЄДРПОУ - 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобв'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 913110123632 від 05.08.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 року про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968, 96 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна