Іменем України
24 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/54/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
10.01.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт щодо необхідності направлення на військово-лікарняну експертну комісію для встановлення придатності (або лікування) до військової служби ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , від 31 жовтня 2024 року та надання матеріалів службового розслідування;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 31 жовтня 2024 року прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 на проходження військово-лікарняної експертної комісії, про що надати письмову відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян» а також надати матеріали службового розслідування у відношенні ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 .
На обґрунтування позову позивач посилається на те, що мобілізація в 2022 році була здійсненна без його обстеження і встановлення рівня придатності. Формальний медогляд проходив лише в 2022 році, більше ніж два роки тому.
Починаючи з 2015 року військова лікарська комісія (далі - ВЛК) взагалі його не оглядала, що підтверджується копією військового квитка. Огляд відбувався без індивідуальної оцінки і належних аналізів і без встановлення рівня придатності до військової служби.
Під час служби і виконання бойових розпоряджень в безпосередній зоні бойових дій позивач постійно отримував дрібні поранення і контузії, що негативно вплинуло на його загальний стан. В 2023 році підрозділ позивача було атаковано фосфорними бойовими засобами і його документи згоріли разом з особистими речами. Про що він доповів усно командиру, але дій щодо відновлення документів, або медичного обстеження його стану здійснено не було.
З приводу відсутності ВЛК, відновлення втрачених документів і неспроможності повноцінно виконувати накази за станом здоров'я він постійно звертався до командирів та до керівників медичної служби частини з усними рапортами. Однак, усні рапорти не розглядалися і не сприймалися.
Таким чином, позивач вимушений був звернутися з письмовим рапортом безпосередньо до вищого командування про термінове направлення на обстеження ВЛК і визначення лікування (реабілітації тощо), адже подальше перебування в Збройних Силах України і військова служба без перевірки придатності, може зашкодити як йому, так і військовій службі.
31 жовтня 2024 року позивачем був направлений рапорт до командування в/ч № НОМЕР_1 . Станом на момент подання позову рапорт від 31 жовтня 2024 року розглянуто не було, письмових відповідей не надано. Про всі особисті дії позивач доповідав до Військової служби правопорядку для запобігання безпідставного звинувачення його в невиконанні наказів, СЗЧ. Після отримання поранення на службі, його не було направлено а ні на лікування, а ні на ВЛК. Інформації про проведення службового розслідування у відношенні позивача також не надано.
На підставі вищезазначеного вважає, що відповідач безпідставно не розглянув рапорт позивача у встановлений законодавством строк та не надав на рапорт письмової відповіді (не направив мене на проходження ВЛК) тобто по суті зазначеного в ньому питання порушив вимоги пунктів 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.01.2025 через електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування правової позиції зазначає, що за результатами службового розслідування за самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей 1, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за жовтень 2023 року у повному обсязі.
Копії матеріалів службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорську для прийняття правового та процесуального рішення, внесення інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань.
Щодо позовних вимог зазначив, що в матеріалах позовної заяви міститься копія документу, що називається «Рапорт-1» від імені ОСОБА_1 , датована 31.10.2024. Такого документу військова частина НОМЕР_1 не отримувала.
Додатково зазначив, що на думку відповідача, вказаний «рапорт» підписаний не позивачем, а іншою особою. На це вказують значні візуальні відмінності між підписом на «рапорті» та підписами позивача, якими він посвідчив копії документів у справі (або ж копії документів посвідчував не позивач).
В матеріалах позовної заяви відсутні докази відправлення «рапорту» на адресу військової частини НОМЕР_1 або іншого військового підрозділу. Копія поштової квитанції № 4900000221436 від 07.11.2024, долучена до матеріалів позову, містить дані про те, що це квитанція про відправлення якогось листа з м. Дніпро (49000) до м. Дніпро (49006) (більш докладна адреса відсутня). Військова частина НОМЕР_1 та її підрозділи ніколи не дислокувались у м. Дніпро. Отже, позивачем (або іншою особою) не додано доказів відправлення рапорту позивача військовій частині НОМЕР_1 .
Співпадіння текстової структури позовної заяви та «рапорту-1» від імені позивача вказують на те, що вони складені однією ї тією ж особою. Зазначена у позові нібито електронна адреса позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 належить підприємству (організації) під назвою «Профспілка правозахисту суспільнокорисної праці "ГРОМАДЯНСЬКИЙ ЗАХИСТ" (підтвердження надається), на сайті якої, окрім іншого, пропонуються послуги адвоката військовим.
З огляду на те, що вказана установа знаходиться у АДРЕСА_1 (як і адреса адвоката Ільєнка Ю., чиї документи додані до позову, однак як представник Позивач вказаний адвокат не зазначений як у позовній заяві, так і у системі «Електронний суд»), а адреса Позивача - у Київській області, скоріше за все, «рапорт» та позовна заява від імені Позивача виготовлені за допомогою вказаного підприємства (організації) або адвоката. На це вказує також те, що позовна заява поштою направлена до суду також з м. Дніпро, а не з Київської області.
Навіть якщо документ з назвою «рапорт-1» складений Позивачем, слід зазначити, що на даний час Позивач, як зазначено раніше, виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 , а його особова справа направлена до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, навіть у разі надходження такого документу до військової частини у останній відсутні повноваження для його розгляду.
Щодо захворювань позивача зазначив, що відповідно до медичної характеристики позивача, за час перебування на військовій службі він до медичної частини за медичною допомогою не звертався, за станом - був практично здоровий. Зазначення позивача у позові про «неодноразові поранення» не відповідають дійсності та тим медичним документам, що надані самим позивачем до позову.
Щодо розгляду рапорту позивача зазначив, що позивач виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 , військова служба йому призупинена. Для проходження ВЛК Позивач повинен особисто звернутись з відповідним рапортом до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Виходячи з вищенаведеного, військова частина НОМЕР_1 вважає, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Копія матеріалів службового розслідування направлена позивачу поштовим зв'язком разом із відзивом на позовну заяву та доданими до нього матеріалами на поштову адресу позивача.
21.01.2025 через електронний суд надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач на додаток до відзиву уточнив, що рапорт від імені ОСОБА_1 був отриманий військовою частиною та на нього була надана відповідь, що відповідає правовій позиції військової частини, зазначеній у відзиві. Відповідь на рапорт була відправлена на поштову адресу позивача.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Указу Президента України від 22 лютого 2022 року № 2 "Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період", старшого солдата ОСОБА_1 (який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зараховано на посаду старшого стрільця 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Підстава - наказ № 55 від 24.02.2022 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 .
У позовній заяві позивач зазначає, що на його думку він за станом здоров'я не може продовжувати проходити службу, а потребує направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для визначення стану придатності для подальшого проходження служби, оскільки під час несення військової служби та у зв'язку із несенням військової служби відбулося раптове та суттєве погіршення стану здоров'я, а направлення на проходження ВЛК дозволить встановити діагнози та виявити захворювання організму, а також призначити відповідне лікування, яке є необхідним для збереження його здоров'я, життя, та подальшого проходження військової служби.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача як усно так і письмово з проханням направити його на проходження ВЛК, однак його звернення були проігноровані.
Позивач вказує, що станом на момент подання позову рапорт від 31 жовтня 2024 року з проханням невідкладно вжити усіх можливих заходів для забезпечення проходження ним об'єктивної військо-лікарської комісії з метою/встановлення придатності/непридатності до військової служби та належного лікування за фактом її проходження, розглянуто не було, письмових відповідей не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що відповідно до рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону підполковника ОСОБА_3 від 06.11.2023 № 34822 30.10.2023 старший солдат ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_6 самовільно залишили розташування району зосередження 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону в районі населеного пункту АДРЕСА_3 .
Такі дії старшого солдата ОСОБА_7 стались через його особисту недисциплінованість, всупереч вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до рішення командира військової частини НОМЕР_1 за наслідками службового розслідування за самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей 1, 3, 4 дисциплінарного статут у Збройних Сил України на старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення "Сувора догана", позбавити премії та додаткової грошової винагороди за жовтень2023 року у повному обсязі.
Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 на підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, підготувати проект наказу про зарахування старшого стрільця оператора 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_8 та номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 Як військовослужбовців, що відсутні понад десять діб, до повернення військовослужбовця у військову частину.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 110 від 15.04.2024 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову 30 жовтня 2023 року (дезертирував), увільненого від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 квітня 2024 року № 90-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 10 квітня 2024 року. Виключити зі списків особового складу з 10 квітня 2024 року. Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, копії матеріалів службового розслідування направлено до територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорську для прийняття правового та процесуального рішення, внесення інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань. 10.04.2024 відомості про вчинення старшим солдатом ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, внесені до ЄРДР за № 42024052210001333.
Не погоджуючись з відсутністю розгляду рапортів позивача щодо направлення його на проходження ВЛК, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зміст спірних правовідносин полягає у бездіяльності відповідача, яка виразилася, на думку позивача, у не розгляді рапорту позивача щодо направлення його на проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів у редакції, чинній на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон України №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини 6 статті 2 Закону України №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Положеннями частини чотирнадцятої статті 2 Закону України №2232-XII визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини четвертої статті 2 Закону України №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі по тексту - Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі по тексту - Закон України №1932-XII) передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Суд зазначає, що на момент розгляду даної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено, відповідно застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Що стосується медичного огляду військовослужбовців, то пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 передбачено, що направлення на медичний огляд проводиться:
а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;
б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Відповідно до пункту 6.4 глави 6 розділу II Положення №402, у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (пункт 6.10 глави 6 розділу II Положення №402).
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Здійснивши системний правовий аналіз зазначених норм чинного законодавства, суд зазначає, що наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань чи прийняти відповідне рішення. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться ксерокопія рапорту - 1 про неспроможність нести службу без встановлення рівня придатності, оскарження бездіяльності, відновлення військового квитка, направлення на ВЛК, датованого позивачем від 31.10.2024.
Відповідачем 22.11.2024 №8842 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 надана відповідь позивачу, в якій зазначено, що військова частина НОМЕР_1 на звернення ОСОБА_1 від 31.10.2024 року (вх. № 3180 вiд 17.11.2024) повідомляє, ща відповідно до наказу командира вискової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 110 від 15.04.2024 старшому солдату ОСОБА_1 , з 10 квітня 2024 року призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У разі виникнення питань, можна звернутися до зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, на час звернення з вищезазначеним рапортом 31.10.2024 до військової частини НОМЕР_1 , позивач - ОСОБА_1 з 10 квітня 2024 року був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а строк військової служби призупинено.
Зважаючи на викладене, оскільки за результатами службового розслідування відносно позивача щодо залишення військової частини НОМЕР_1 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, на підставі чого призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , про що було проінформовано позивача від 22.11.2024 та у разі виникнення питань, рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача-вчинити дії, а саме щодо зобов'язання військову частину № НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 31 жовтня 2024 року та прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 на проходження військово-лікарняної експертної комісії.
Разом із тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися із відповідним рапортом про направлення на медичний огляд до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем знаходження облікових документів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті та не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов