про повернення позовної заяви
24 лютого 2025 року Київ № 320/669/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та нечинними пункт 1-6 розділу ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.08 р. №3-1, зі змінами зі змінами від 09.02.2023 № 7-2 в частині абзацу 2 пункту 1 розділу ІV, в яких зазначено, що Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав:
- пункту 2 розділу ІV, Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання;
- пункту 3 розділу ІV органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України;
- пункту 4 розділу ІV на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку (п. 4).
- пункту 5 розділу ІV довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку;
- пункту 6 розділу ІV перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, (…) або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів);
- зобов'язати Пенсійний фонд України привести положення Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.08 №3-1, зі змінами від зі змінами зі змінами від 09.02.2023 № 7-2, відповідно до положень частини 4,5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає єдину умову перерахунку грошового утримання судді - зміна розміру складових суддівської винагороди та Рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, згідно з яким перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися «автоматично»;
- зобов'язати Пенсійний фонд України надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
У зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 КАС України, ухвалою суду від 17.02.2025 позовна заява залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків. У вказаній ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення, а саме не надано до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху зазначено, що матеріали позовної заяви містять копію посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , інваліда 3 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Водночас, за змістом ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено.
20.02.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків. Так, із тексту заяви слідує, що позивач отримав копію ухвали суду, однак вважає, що суд зазначивши в ухвалі суду про позицію висловлену Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі №640/21075/19 (№К/9901/3675/200 та від 23.07.2020 року у справі №240/12008/19 мав керуватися ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» якою передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд мав враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказує, що аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Отже тільки висновки у постановах та в ухвалах Верховного Суду враховуються висновки щодо застосування норм права щодо ухвал Верховного суду від 06.02.2020 у справі №640/21075/19 (№К/9901/3675/200 та від 23.07.2020 року у справі №240/12008/19 - то ухвали Верховного суду - за положеннями ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України не є джерелом права.
При цьому, покликався на позицію Верховного суду від 23.07.20 в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху у справі №240/12008/19 внаслідок не сплати судового збору інвалідом війни 3 групи, подана заява про усунення недоліків. Як вбачається із ухвали від 31.08.2020 року у справі №240/12008/19, позивач вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з чим Верховний суд погодився і відкрив касаційне провадження без сплати судового збору інвалідом війни 3 групи.
Враховуючи зазначене, подану заяву судом розцінено як заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, зокрема, у якій позивач наголошує на тому що він звільнений від сплати судового як ветеран війни - інвалід війни 3 групи.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Як встановлено з тексту позовної заяви, позивач фактично просить суд звільнити його від сплати судового збору як інваліда війни.
Суд зазначає, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить перелік випадків, за яких позивачі звільняються від сплати судового збору. Однак, зазначена норма не звільняє осіб, яким встановлена інвалідність третьої групи, ветеранів війни - інвалідів війни, від сплати судового збору при зверненні до суду.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Умови, за яких суд може своєю ухвалою за клопотанням позивача відстрочити або розстрочити сплату судового збору або зменшити розмір судового збору чи звільнити від його сплати передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до вказаного закону.
Пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
При цьому, особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Тобто, від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи.
В свою чергу, за змістом ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі №640/21075/19 та від 23.07.2020 року у справі №240/12008/19.
Крім того, у ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, проте пільг стосовно сплати судового збору для ветеранів війни-інвалідів війни вказана правова норма не містить.
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду. Особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Водночас, пред'явлений позивачем позов спрямований на захист його права як пенсіонера та не стосується питань його соціального захисту як інваліда війни, про які йдеться у статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Крім того, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ. 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАСУ при вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а на підставі ч. 5 ст. 7 КАСУ інших правил міжнародних договорів ніж ті, які визначені національним законодавством.
Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.
Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції).
Таким чином, Європейський Суд, запровадженням практики нерозгляду скарг продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб'єктів звернення.
Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі «Варбанов проти Болгарії» (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, «що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з'ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 160, 161 КАСУ, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У зв'язку з цим слід зазначити, що саме по собі звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовного відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 17.02.2025, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Одночасно суд роз'яснює, що в силу вимог частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова