24 лютого 2025 року № 320/6701/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,-
Позивач, Державна судова адміністрація України звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- зупинити виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.09.2024 ВП № 75763900 про накладення штрафу до розгляду позовної заяви ДСА України по суті,
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 09.09.2024 ВП № 75763900.
Як встановлено судом, у пункті третьому прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зупинити виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.09.2024 ВП № 75763900 про накладення штрафу до розгляду позовної заяви ДСА України по суті, на що суд зазначає наступне.
Стаття 5 КАС України передбачає право на звернення до суду та способи судового захисту, а саме:
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що в контексті статті 5 КАС України вказана вимога не є вимогою, що розглядається в порядку позовного провадження та таку слід було б розглядати як складову заяви про забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас вимоги до заяви про забезпечення позову встановлені статтею 152 КАС України.
Так, частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, нормами процесуального законодавства встановлено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі із зазначенням у ній відповідних реквізитів, предмету позову та обґрунтування вжиття відповідних заходів забезпечення позову, тобто така заява є окремою заявою з процесуальних питань, яка може бути подана в порядку КАС України.
При цьому положеннями статті 160 КАС України, якою встановлені правила оформлення позовної заяви, не передбачено зазначення у ній вимоги про забезпечення позову.
Водночас, в порушення вимог частини першої статті 152 КАС України заява Державної судової адміністрації України про забезпечення позову не подана окремо від позовної заяви в письмовій формі та не містить усіх визначених даною нормою КАС України реквізитів.
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. В матеріалах позовної заяви такі документи відсутні.
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що оскільки позивачем не додержано вимог статті 152 КАС України при поданні заяви про забезпечення позову, тому остання підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 152, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Державної судової адміністрації України про вжиття заходів забезпечення позову, викладеної у пункті третьому прохальної частини позовної заяви - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Кочанова П.В.