18 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/22917/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), що виразилась у вдмові поновити позивачу, нарахування та виплатити щомісячної доплати, встановленої з 01.07.2021 згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (надалі - Постанова № 713);
- зобов'язати відповідача поновити з 01.07.2024 нарахування та виплату щомісячної доплати, встановленої з 01.07.2021, згідно згідно п.1 до Постанови № 713 та виплачувати її без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року, обчисливши розмір пенсії на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення. Разом з тим, після проведеного перерахунку відповідачем припинено виплату доплати, передбаченої Постановою № 713. Також позивач стверджує, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії протиправно з 01 липня 2024 року обмежив її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. У своїх доводах позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог стверджуючи про їх безпідставність. Зазначає, що спірна доплата у сумі 2000 грн за Постановою № 713 призначена для усунення диспропорцій між призначеними до та після 01 березня 2018 року пенсіями, за умови, що пенсії не переглядались (не перераховувались) після 01 березня 2018 року. Оскільки пенсію позивача перераховано після 01 березня 2018 року на виконання судового рішення, внаслідок чого розмір пенсії збільшився більше, ніж на 2000 грн, відповідачем правомірно припинено виплату спірної доплати з 01 березня 2022 року.
Позивачем 16.12.2024 наліслана заява про надання додаткових доказів.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 240/21812/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України №33/26/117-1668 від 02.07.2021 року з врахуванням проведених виплат.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 240/21812/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача .
На звернення позивача щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії на виконання Постанови № 713, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 04 червня 2024 року № 14899-12828/С-02/8-0600/24 повідомило, що відповідно до Постанови № 713 з 01 липня 2021 року було встановлено доплату до пенсії у розмірі 2000 грн, виплата якої проводилась до 01 червня 2022 року. Оскільки розмір пенсії після проведеного перерахунку на виконання рішення суду збільшився більше, ніж на 2000 грн, доплата згідно з Постановою № 713 не нараховується. З відповіді відповідача від 13.12.2024 вбачається, що розмір пенсії до виплати відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням максимального розміру пенсії на даний час становить 23610,00 грн. Розрахунковий розмір пенсії на виконання рішень судів становить 23619,07 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині припинення виплати доплати за Постановою № 713 суд виходить з такого.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 01 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
Як повідомлено відповідачем, на виконання положень Постанови № 713 позивачу було нараховано щомісячну доплату у розмірі 2000 грн з 01 липня 2021 року. Проте, у зв'язку з перерахунком пенсії на виконання рішення суду, відповідачем припинено спірну доплату з 01 березня 2022 року.
Визначаючись у спірних правовідносинах суд виходить з того, що аналіз наведених вище норм права, а також мети прийняття Урядом Постанови № 713 дає підстави вважати, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Застосування таких висновків до обставин цієї справи, дає підстави для іншого висновку про те, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Таке правозастосування зроблено Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 560/6528/22 й має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України; надалі - КАС України).
За таких обставин, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн з 01 травня 2024 року (згідно із заявленими позовними вимогами позивача) є протиправною. Тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги й щодо визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії та зобов'язання відповідача щомісячно виплачувати з 01 липня 2024 року пенсію без обмеження максимальним розміром.
Визначаючись у цьому спорі в частині обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром та надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача у цій частині суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Отже, Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, натомість суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Щодо застосування у спірних правовідносинах норм Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норм Закону № 3668-VI, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14 травня 2024 року у справі № 420/7840/21, від 29 травня 2024 року у справі № 560/12853/21, від 18 липня 2024 року у справі № 300/2531/21, й ці висновки підлягають урахуванню судом у цій справі в силу положення частини п'ятої статті 242 КАС України.
Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, суд визнає протиправним.
Відповідачем у улисті від 13.12.2024 вказпно, що розмір пенсії, який належить до виплати відповідно до статті 43 Закону, з урахувнням максимального розміру пенсії, з 01.03.2024 станвить 23610,00 грн.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що право позивача на належне пенсійне забезпечення без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром підлягає поновленню з 01 липня 2024 року (дата визначена позивачем у прохальній частині позову), відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню .
На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та щодо обмеження максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 01 липня 2024 року щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та здійснити перерахунок та виплату з 01 липня 2024 року пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211, 20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
18.02.25