24 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/14200/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби за період служби з 28.11.2016 по 28.02.2018 йому не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.08.2024 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив:
- витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 витяги з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 із обов'язковим зазначенням відомостей про розмір нарахованої та виплаченої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018 включно;
- витребувати у Міністерства оборони України інформацію про правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_6 , його коду ЄДРПОУ та адресу реєстрації юридичної особи;
- зупинити провадження у справі до надання Міністерством оборони України витребовуваної інформації та вирішення питання про залучення до участі у справі в порядку статті 52 КАС України правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 20.08.2024 клопотання про витребування доказів задоволено частково. Крім того, даною ухвалою у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відмовлено, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 надати до суду:
- інформацію про правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), його коду ЄДРПОУ та адресу реєстрації юридичної особи;
- інформацію про те, чи мав ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 28.11.2016 по 28.02.2018 власні фінансові рахунки. В разі відсутності таких, зазначити розпорядника бюджетних коштів в кого на фінансовому забезпеченні знаходився ІНФОРМАЦІЯ_8 в спірний період.
06.09.2024 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.09.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просив залучити до участі у справі, як другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ухвалою суду від 19.09.2024 клопотання задоволено, залучено ІНФОРМАЦІЯ_7 до участі у справі, як другого відповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_7 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення.
02.01.2025 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.
16.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій вказує, що правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_3 є ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Ухвалою суду від 29.01.2025 замінено первісного відповідача у справі - ІНФОРМАЦІЯ_4 на його правонаступника - ІНФОРМАЦІЯ_9 .
У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024, із 04.11.2024 по 18.11.2024, 09.01.2025 та із 13.01.2025 по 27.01.2025, 07.02.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Щодо викладених доводів представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що відповідачем, в порушення положень статей 166-167 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформленого належним чином та викладеного окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подавав. Із клопотанням в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.
Викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 28.11.2016 по 30.12.2020 у ІНФОРМАЦІЯ_10 , який перебував на фінансовому забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_12 (по стройовій частині) від 30.12.2020 №32 позивача виключено зі списків особового складу з 30.12.2020.
Сторонами не заперечується, що в період з 28.11.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 не нарахувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому належної індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці 2 цього пункту.
Згідно з п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що позивачу за період з 28.11.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
З огляду на те, що сторонами не оспорюється факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та те, що відповідачами не доведено відсутність обставин, передбачених ст.4 цього Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не нараховано і не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018.
Слід звернути увагу, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Так, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду зробити висновок про незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі № 400/1119/21.
При цьому, суд наголошує, що відповідачі, здійснюючи нарахування індексації, не мають дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а мають діяти у чітко визначених межах закону.
Разом з тим, наявність у відповідачів повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідачів враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січня 2008 року.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
24.02.25