Єдиний унікальний номер: 465/3249/24
Провадження № 2/448/63/25
17.02.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до
відповідача: ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Г.Чупринки, 85, м.Львів, індекс: 79057);
вимоги позивача: про усунення від права на спадкування,
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маєвська М.В. (в режимі відеозв'язку),
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. 26.04.2024 представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Маєвська М.В., звернулася з позовною заявою до ОСОБА_4 з вимогою про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнення з нього судових витрат.
2. Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Після її смерті П'ятою Львівською ДНК ЗМУ МЮ 22.11.2016 р. заведено спадкову справу № 746/2016 ( номер у Спадковому реєстрі 59849937 ).
3. Зазначає, що відповідно до довідки про коло спадкоємців №1541/02-14 від 24.11.2023 спадкоємцями є діти померлого спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловік померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
4. Вказує, що за ініціативою Франківської РА ЛМР як орган опіки та піклування до Франкського районного суду м. Львова було подано позовну заяву про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 та Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19.02.2020 р.н. позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розпорядженням Франківської РА ЛМР №209 від 24.04.2020 позивачку ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
5. Також вказує, що на підставі рішення суду від 19.02.2020 позивачкою ОСОБА_1 було подано до виконання виконавчий лист у Мостиський ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУЮ України, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_4 , боржник за виконавчим листом, перебуває за межами України з 21.02.2022 року і на даний час не повернувся в Україну, сукупний розмір його заборгованості зі сплати аліментів станом на 28.03.2024 р. становить 234494, 85 грн.
6. Посилається на те, що про тяжку хворобу і стан здоров'я дружини спадкоємець - ОСОБА_4 знав, не надавав жодної допомоги - ні матеріальної, ні моральної. До смерті ОСОБА_5 не встигла розірвати шлюб з ОСОБА_4 , так як хворіла, проходила систематичне лікування, в силу хвороби не мала можливості займатись розірванням шлюбу, крім цього останніх п'ять років подружжя не проживало разом. У в зв'язку із не наданням матеріальної допомоги та моральної підтримки ОСОБА_5 вступила у відносини з іншим чоловіком, який опікувався підтримував її в різні способи, надавав моральну підтримку, матеріальну допомогу.
7. Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_5 не проживав з спадкодавицею, яка була в безпорадному стані, яка хворіла і потребувала постійного догляду, не надавав матеріальної та моральної допомоги, не перебував на похоронах ОСОБА_7 , не брав участі в її похованні, не надавав жодних коштів і самоусунувся від обов'язків, як чоловік, який перебував у шлюбі із спадкодавцем.
8. За таких обставин вважає, що ОСОБА_4 слід усунути від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , а єдиними спадкоємцями законом слід вважати неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
9. Відповідач відзиву на позов не надав.
ІІ. Позиція учасників справи
10. В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі за участю її представника. В матеріалах справи наявні повноваження представника, згідно яких її інтереси представляє - адвокат Маєвська М.В.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Маєвська М.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити повністю. Надала аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.
11. Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_4 до суду не надходило.
12. Представник третьої особи - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі.
13. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
14. До Франківського районного суду м.Львова 26.04.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , як опікуна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення від права на спадкування.
15. Ухвалою судді Франківського районного суду мЛьвова від 03.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , як опікуна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення від права на спадкування направити за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області .
16. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області №465/3249/24 від 30.05.2024 передана за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області вказана цивільна справа, яка надійшла до суду 10.07.2024 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Гіряк С.І.
17. Ухвалою суду від 15.07.2024, позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
18. Ухвалою суду від 26.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
19. Ухвалою суду від 21.10.2024 витребувано в П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_5 .
20. Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21. Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подав, суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом
22. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 128.05.2016 Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.9).
23. Станом на час смерті ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною в матеріалах спадкової справи копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно 05.07.2016 Франківським районним відділом у місті Львові державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с. 85).
24. Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , народились два сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7) та НОМЕР_3 .
25. Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 19.02.2020 у справі 465/2770/19 позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено: позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постановлено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 1/3 від його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття (а.с.12-14).
26. З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 28.03.2024 старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) Пономар О.М. у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6 вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 за період з квітня травня 2019 по березень 2024 нарахована сума аліментів з виконання виконавчого листа у розмірі 234494,85 грн., боржником сплачено 0,00 грн. (а. с. 16). З відповіді від 29.03.2024 старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) Пономар О.М. на адвокатський запит вбачається, що згідно відповіді Державної прикордонної служби щодо перетину боржником державного кордону від 03.01.2024 ОСОБА_4 здійснив виїзд 21.02.2022 та на даний час в Україну не повертався (а.с. 15).
27. Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №209 від 24.04.2020 позивачку ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.11).
28. Згідно матеріалів спадкової справи № 746/2016 після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_4 22.11.2016 звернувсь до П'ятої Львівської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 вказав іншими спадкоємцями після смерті дітей померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.83). 07.12.2020 ОСОБА_1 , в інтересах дітей померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до П'ятої Львівської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом (а.с.87). З матеріалів справи вбачається, що нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину.
29. Відповідно до довідки про коло спадкоємців №1541/02-14 від 24.11.2023, виданої держаним нотаріусом Т.В. Бобеляк, спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є діти померлої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловік померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.95).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.
V. Застосоване Судом законодавство
30. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
31. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
32. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
34. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
35. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
36. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
37. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
38. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
39. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
40. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
41. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
42. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
43. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
44. Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови, якщо таке право на спадкування існує.
45. Виключні підстави для усунення від права на спадкування передбачені ст.1224 ЦК України. Так за приписами вказаної статті:
1) не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя ;
2) не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині ;
3) не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом ;
4) не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду ;
5) за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані .
46. Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб'єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.
47. З аналізу норм ст. 1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.
До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 ст.1224 ЦК України).
48. До другої групи частинами 3-5 ст.1224 Цивільного кодексу України віднесено спадкоємців, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.
49. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
50. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
51. Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
52. Як роз'яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
53. Виходячи з наведеного, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
54. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
55. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року у справі №321/1573/17-ц (провадження №61-45879св18), зроблено висновок, що «для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
56. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц та у справі № 359/9293/18 від 26 січня 2021 року зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
57. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.
58. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
VI. Висновок Суду
59. Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач посилається як на підставу усунення відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , ухилення ним від піклування, матеріальної та моральної підтримки, догляду за дружиною, яка була в безпорадному стані, яка хворіла і потребувала постійного догляду, а також проживання окремо від ОСОБА_5 , та те, що він не перебував на похоронах ОСОБА_7 , не брав участі в її похованні, та тим самим самоусунувся від виконання обов'язків. Крім цього посилається на те, що відповідач був позбавлений батьківських прав щодо їхніх з померлою ОСОБА_5 дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ухилення ним від сплати аліментів на їх утримання.
60. Разом з тим, незважаючи на покладений саме на позивача, обов'язок доказування факту наявності обставин, передбачених ст. 1224 ЦК України, які слугують підставами для усунення спадкоємця від права на спадкування, позивач не надав жодних належних, допустимих та безспірних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача прохання (вимоги) про надання матеріальної чи моральної допомоги та при цьому, свідомого ухилення відповідача, як чоловіка спадкодавця, від надання спадкодавцеві такої допомоги, шляхом відмови чи ігнорування таких вимог, доказів щодо можливості її надання.
61. Покликаючись на тяжкий стан здоров'я померлої ОСОБА_5 , позивач впродовж всього часу перебування справи на розгляді у суді не представив жодної медичної документації спадкодавця на підтвердження його посилань. Окрім цього, не було надано доказів, які б підтверджували окреме проживання ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_4 , а також встановленого факту ухилення ОСОБА_4 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця.
62. Зі змісту позовної заяви вбачається, що вище вказане могли б підтвердити свідки, однак ні позивачем, ні його представницею клопотання про виклик та допит свідків під час підготовчого судового засідання не заявлялось.
63. Під час судового розгляду не було встановлено наявність будь-яких конфліктів між спадкодавцем ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_4 , а посилання на обставину, що відповідач був позбавлений батьківських прав щодо їхніх з померлою ОСОБА_5 дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ухилення ним від сплати аліментів на їх утримання, не є підставою для усунення від права на спадкування його дружини.
64. Так, для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
65. Наведені висновки містяться, зокрема у постанові КЦС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.
66. Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
67. Відтак, за відсутності факту розпорядження спадкодавцем належним йому майном іншим чином та необґрунтованості винної поведінки ОСОБА_4 та жодної із обставин, визначених ст. 1224 ЦК України як підстав для усунення від права на спадкування, відповідач ОСОБА_4 , як чоловік померлої, та діти померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після її смерті, у розумінні ст. 1261 ЦК України, є рівними у своїх правах спадкоємцями першої черги за законом, незалежно від факту окремого проживання відповідача від спадкодавця та володіння нею на праві власності іншим житлом.
68. Крім того, встановлено, що нотаріусом не видано відповідачу свідоцтва про право на спадщину, яким би могли бути порушені права дітей померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
69. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
70. Встановлено, що позивачем не долучені докази, які б дали право визнати доведеними позовні вимоги, відсутня ступінь достовірності наданих стороною позивача доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною.
71. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.
72. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, де позивач звернувся за захистом своїх прав, керуючись нормами матеріального права та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
73. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
74. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
75. Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову позивачам було відмовлено у повному обсязі, понесені стороною судові витрати слід залишити за ними.
Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
1. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення від права на спадкування - відмовити.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
6. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
7. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
8. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 24.02.2025.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: вул. Г.Чупринки, 85, м.Львів, індекс: 79057, ЄДРПОУ 04056121;
Суддя Світлана ГІРЯК