Справа № 442/188/25
Провадження №3/442/185/2025
Іменем України
24 лютого 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Нагірна О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ст. 185 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 228751, 21.10.2024 близько 15.35 год. в м. Дрогобич по вул. Шептицького, 9 ОСОБА_1 не виконав законну вимогу лейтенанта поліції Масюка П.Ю. про слідування у відділення поліції для складання адміністративних матеріалів та встановлення всіх анкетних даних за ст. 210-1 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ст. 185 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Галишин А.В. не з'явилися, адвокат подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, вину не визнав, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, у даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП обґрунтовується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД 228751, Протоколом про адміністративне затримання серія АА № 147189 від 21.10.2024, рапортами від 21.10.2024 та відеозаписами однак, в контексті наведеного слід вказати на таке.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Так, як стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У даній ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, з огляду на таке.
Статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, у т.ч. за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відповідно Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів).
Слово непокора означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Системний аналіз норм указаного Кодексу дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011).
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КУпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, злісна непокора порушника.
З урахуванням того, що ВСУ в узагальненні Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КпАП) (надалі - Узагальнення) висловив позицію щодо того, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
Однак, у даному випадку, доказів винуватості особи у справі недостатньо.
Так, в такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Щодо рапорту, то слід відмітити, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (див. позицію ВС КАС у справі № 524/5741/16-а в постанові від 20.05.2020).
Із наявних в матеріалах справи відеозаписів також не вбачається вчинення ОСОБА_1 злісної непокори вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Однак, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ст. 185 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ч. 1 ст. 247 наведеного Кодексу.
Керуючись ст.ст. 185, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Суддя Нагірна О.Б.