24.02.25
Справа № 522/15006/24
Провадження № 2-адр/522/1/25
24 лютого 2025 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Чернявської Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Тетькової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Самборської Н.П. про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи на стороні Відповідача Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення,
06 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи на стороні Відповідача Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення від 19 липня 2024 року.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову №С/12222 від 19.07.2024 року Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Визнати протиправною та скасувати постанову №С/12223 від 19.07.2024 року Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2025 року у справі № 522/15006/24, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи на стороні Відповідача Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову №С/12222 від 19.07.2024 року Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано протиправною та скасовано постанову №С/12223 від 19.07.2024 року Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10 січня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Самборської Н.П. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі яким просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 12466 грн., з яких: 2422,40 грн. - судовий збір, 43,60 грн - сервісний збір за переказ коштів, 10 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В судове засідання 24 лютого 2025 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Заявник надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись до суду з позовом, Позивач зазначив про понесення судових витрат на правничу допомогу та заявлено, що за результатами розгляду справи буде подано докази та заява про ухвалення судом додаткового рішення у справі.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.
Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року «09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року «15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено копію квитанції № 5934-8605-3692-9676 від 06.09.2024 року про оплату судового збору на суму 2422, 40 грн. та сервісного збору за переказ коштів на суму 43,60 грн., загальна сума - 2466 грн.; копія договору про надання правничої допомоги №80-2024 від 15.07.2024 року; копія акту надання послуг №82 від 04.09.2024 року, відповідно до якого сторони погодили вартість гонорару за проєкт представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн.; копія платіжної інструкції №634374352 від 06.09.2024 року щодо перерахування вартості гонорару у розмірі 10000 грн. на розрахунковий рахунок АО «ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ».
Клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру представники відповідачів до суду не подавали.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного суду від 07 лютого 2023 року у справі №757/36628/16-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 вказав, що аналіз змісту частин 1-3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. Суд вважає, що такий підхід законодавця нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи вищенаведене, суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.
Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару, суд вважає, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, які відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірною зі складністю справи складає 5 000,00 грн.
З огляду на наведене, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі слід задовольнити частково.
Керуючись 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Самборської Н.П. про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи на стороні Відповідача Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 522/15006/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи на стороні Відповідача Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Л.М. Чернявська