Справа № 522/15604/24-Е
Провадження № 2/522/1690/25
04 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю більше п'яти років до моменту відкриття спадщини,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю більше п'яти років до моменту відкриття спадщини. Позовна заява обґрунтована тим, що 06.10.1982 дід позивача уклав шлюб з ОСОБА_2 . 27.12.1993 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрита спадкова справа. Листом від 13.02.2024 нотаріус повідомив позивача про необхідність звернення до суду задля встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини згідно ст. 1264 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що у 2004 році він переїхав до квартири рідного діда та почав проживати разом з ним та його дружиною однією сім'єю, опікувався їх здоров'ям, доглядав за ними, забезпечував всім необхідним, ліками, продуктами тощо. Зазначає, що проживав зі спадкодавицею майже 20 років в одній квартирі, вів спільне господарство, мав спільний побут.
Згідно автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу було передано для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою від 24.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 17.12.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.02.2025.
У судове засідання 04.02.2025 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви та клопотання не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З метою недопущення затягування строків розгляду справи судом та з урахуванням подання ненадходженням від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу відсутності відповідача.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини..
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (надалі по тексту Пленум № 7 від 30.05.2008) зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Судом встановлено, що 06.10.1982 уклали шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , жінки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадня щодо актового запису про шлюб № 00043549361.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2004 встановлено розмір часток ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 , рівні по 1/2 частині кожному.
25.05.2004 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору дарування, посвідченого 25.05.2004 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., зареєстрованого в реєстрі за № 389.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 у віці 80 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована за адерсою: АДРЕСА_3 .
12.02.2024 після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу заведена спадкова справа номер у спадковому реєстрі 71986850, номер у нотаріауса 02/2024.
ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Ладіній Л.С. заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2 .
Листом вих. № 59/02-14 від 13.02.2024 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Л.С. повідомила позивача про те, що відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України спадкоємцями четвертої черги за законом є особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. У відповідності до законодавства такий факт встановлюється в судовому порядку. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до п. 21 Пленум № 7 від 30.05.2008 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що у 2004 році він переіїхав до квартири, де проживала ОСОБА_2 , та постійно проживав там, вів спільний побут та господарство, допомагав та доглядав за ОСОБА_2 , піклувався про її здоров'я, возив до лікарень, купував продукти харчування.
На підтвердження наведених обставин позивач надав такі докази: копію витягу з реєстру територіальної громади, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 19.08.2024; копію рахунку-повідомлення № 1140 від 04.01.2019, виданого ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, з якого вбачається, що кількість проживаючих - 0, нарахування за житлово-комунальні послуги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснювались окремо; копію постанови Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 у справі № 522/19335/21, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказаною постановю встановлено, що 14.09.2021 приблизно о 16:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання,а саме в кв. АДРЕСА_2 вчинив відносно ОСОБА_2 насильство в сім'ї, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, тим самим могла бути завдна шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Надавши оцінку наданим позивачем доказам, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю більше п'яти років до моменту відкриття спадщини, ведення ними спільного побуту, наявності спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, наявності у них взаємних права й обов'язків, наявності інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин впродовж більше п'яти років до моменту відкриття спадщини .
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю більше п'яти років до моменту відкриття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14.02.2025.
Суддя Юлія ЧОРНУХА