Справа №: 643/2281/24 Головуючий 1 інстанції: Тимош О.М.
Провадження №: 33/818/449/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 лютого 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Мельниченка Є.О., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.02.2024 о 23 годині 10 хвилин в м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, 29-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 525D» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду позитивний - 0,98 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, яким, зокрема, передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.9а ПДР України, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №602391 від 29.02.2024; рапортом; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; роздруківкою з Драгера (тестування на алкоголь), згідно з якою результат тестування 0,98%; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з відеореєстратора, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 із дотриманням передбаченої законом процедури, з результатом погодився.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання зупинити провадження у справі на час перебування правопорушника на службі в ЗСУ; у випадку незупинення провадження - скасувати постанову по даній справі як таку, що винесена з істотним порушенням вимог КПК України; змінити вказану постанову, виключивши з неї покарання в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на один рік або закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, зокрема, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, записаний на невстановленому пристрої, а тому є недопустимим доказом, вказаний відеозапис не містить роз'яснення прав їхати до медичного закладу для складення протоколу, тому було порушено право правопорушника пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Враховуючи це, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
В судове засідання в режимі відеоконференції з'явився захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив зупинити провадження у справі на час перебування правопорушника на службі в ЗСУ; у випадку незупинення провадження - скасувати постанову по даній справі як таку, що винесена з істотним порушенням вимог КПК України; змінити вказану постанову, виключивши з неї покарання в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на один рік або закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.02.2024 о 23 годині 10 хвилин в м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, 29-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 525D» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду позитивний - 0,98 проміле.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Проаналізувавши норми КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про істотні порушення норм КПК України при винесенні постанови у даній справі про адміністративне правопорушення, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення застосовується законодавство України про адміністративні правопорушення, що, згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КУпАП, складається з КУпАП та інших законів України. Норми ж кримінального процесуального законодавства застосовуються лише у виключних випадках за аналогією закону згідно з відповідними позиціями Європейського суду з прав людини та Верховного суду. Тому доводи апелянта про істотні порушення норм КПК при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення є недоречними.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи, записаний на невстановленому пристрої, а тому є недопустимим доказом. Так, з матеріалів справи вбачається, що даний відеозапис записаний на службовий пристрій - нагрудну бодікамеру працівника поліції відповідно до чинних вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Таким чином, наданий суду відеозапис є вичерпно інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер.
Твердження апелянта про те, що вказаний відеозапис не містить роз'яснення працівниками поліції правопорушнику його права їхати до медичного закладу для складення протоколу, а відтак було порушено право правопорушника пройти огляд у закладі охорони здоров'я, спростовується матеріалами справи, а саме відеозаписом, дослідженим під час розгляду справи.
Так о 23:30:00 водію було запропоновано проїхати до медзакладу, однак він відмовився.
Таким чином, подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведеними та матеріалами справи не спростовуються.
Також суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни рушення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік з огляду на наступне.
В матеріалах справи містяться докази, що характеризують ОСОБА_1 , подані його захисником, зокрема: нагорода «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ Генерала О. Сирського наказом №1384 від 16.10.2024; орден «За мужність» ІІІ ступеня (Указом Президента України №677 від 30 вересня 2022 року); орден «За мужність» ІІ ступеня (Указом Президента України №221/2023 від 14.04.2023 року); почесний знак «Кращий танкіст» (2021 рік) - командира в/ч НОМЕР_2 ; медаль «Захисник України» Міністра оборони України (наказ №408 від 22.11.2023); відзнака Президента України «За оборону України) від 05.08.2022; медаль «За бойові звитяги» ГО «КРАКЕН» від 08.08.2024 Наказом №003; медаль «30 років воєнній розвідці України» Начальника ГУР МО України генерал-майора ОСОБА_2 , наказом №1803 від 30.08.2022 року; медаль «України - ПОНАД УСЕ», Начальника ГУР МО України генерал-майора ОСОБА_2 , наказом №2447 від 28.10.2022.
Згідно з довідкою від 07 лютого 2025 року, виданої в.о. командира в/ч НОМЕР_3 полковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 з 06.02.2023 року по теперішній час.
Згідно з інформацією, що міститься у службовій характеристиці від 06.02.2025 року, ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, є вагомою частиною обороноспроможності підрозділу, професійним, добре підготовленим військовослужбовцем.
Аналізуючи перелічені документи, суд апеляційної уваги звертає увагу, що вони є такими, що характеризують особу правопорушника.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування водіями транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства. Тому суд не може підходити до розгляду справ про адміністративні правопорушення упереджено з огляду на особу правопорушника.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є чітко визначеною і передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушником і його захисником не було надано жодного офіційного клопотання від командування військової частини не позбавляти військового ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, також не було надано документів і клопотань про виключну необхідність права керування транспортними засобами правопорушнику для здійснення своїх службових обов'язків з відповідними обґрунтуваннями тощо. Тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав застосувати до правопорушника стягнення, більш м'яке, ніж передбачене санкцією статті 130 КУпАП, що застосовується судами лише у виключних випадках.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило