Справа № 177/2995/24
Провадження № 2/177/104/25
Іменем України
24 лютого 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Черниш А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Тараненко А.І. через систему «Електронний суд» 20.12.2024 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором від 15.09.2021 № 163840511 у розмірі 61564,90 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 15.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 163840511 із використанням електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит у розмірі 14500,00 грн на його банківський рахунок № НОМЕР_1 . ТОВ «Манівео» ініціювало переказ коштів через компанію ПАТ «КБ «ГЛОБУС» на платіжну картку ОСОБА_1 . Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Між ТОВ «Манівео» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, за умовами якого, відповідно до реєстру боржників, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 163840511. Між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») 30.10.2023 укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. Між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 07.11.2024 укладено договір факторингу № 0711/24/Е, за умовами якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Через невиконання зобов'язань за кредитним договором № 163840511, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 61564,90 грн, яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 14500,00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 47064,90 грн. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає заборгованість за кредитним договором та проценти за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС».
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представником відповідача ОСОБА_2 23.01.2025 подано письмові пояснення, де він вказує, що між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 15.09.2024 укладено договір позики № 163840511 на суму 14500,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 182,50% річних, що становить 0,50% від суми кредиту за кожен день користування ним, тобто 72,50 грн у день. Обраховуючи за цим договором відсотки, позивач вийшов за межі цього строку, отже загальний розмір заборгованості визначено неправильно та вимагає перерахунку. Позивачем не надано розрахунку, із якого видно яка відсоткова ставка застосовувалася при нарахуванні заборгованості за відсотками та за який період користування коштами проведено розрахунок, а тому його не можна вважати обґрунтованим. Положення договору позики від 15.09.2021 № 163840511 не створюють правових наслідків та не зумовлюють автоматичне продовження строку кредитування, що виключає можливість стягнення нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Представник відповідача зазначає, що за умовами договору, відповідач зобов'язаний був сплатити відсотки в розмірі 2175,00 грн, а з урахуванням кредитного ліміту в розмірі 14500,00 грн, загальна заборгованість становить 16675,00 грн, саме в цій частині відповідач визнає позовні вимоги (а.с.106-110).
Представником позивача ОСОБА_3 17.02.2025 через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в якому зазначив, що відповідачем добровільно укладено оспорюваний договір позики, відповідно до алгоритму укладення якого, без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору на сайті неможливе. Згідно з п. 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 15.10.2021, виключно на вказаний період нараховуються проценти в розмірі 182,50% у рік, що становить 0,50% від суми кредиту в день, що від кредитного ліміту 14500,00 грн складає 72,50 грн у день, та нараховувалося в період з 15.09.2021 по 15.10.2021. Відповідач 18.10.2021 вніс частковий платіж у розмірі 5,00 грн на погашення відсотків за користування кредитом, що свідчить про усвідомлення ним існування договору та зобов'язання за ним. У подальшому, оскільки відповідач умови договору не виконував, заборгованість не сплачував, відбулося перерахування та подальше нарахування процентів за ставкою, погодженою у п. 1.12.2 договору, а саме 1087,70% річних, що становить 2,98% від суми кредиту в день, що від кредитного ліміту 14500,00 грн складає 432,10 грн у день, та нараховувалося в період з 19.10.2021 по 16.11.2021 первісним кредитором ТОВ «Манівео», а після відступлення прав вимоги, з 16.11.2021 по 20.12.2023, наступним кредитором ТОВ «Таліон Плюс». Після відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідачеві жодних нарахувань не здійснювалось. Зокрема, договором погоджено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п. 4.3 договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с.113-118).
Через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 21.02.2025 подано додаткові письмові пояснення, де він зазначає, що на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс», 28.11.2018, зобов'язань між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 ще не виникло, отже у первісного кредитора не виникло права вимоги, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018, а тому таке право не могло бути у подальшому передано до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а після цього до ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем у даній справі, у зв'язку з чим, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.128-133).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи за його та відповідача відсутністю, доводи, викладені у письмових поясненнях підтримує, позовні вимоги визнає частково.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд вважає за можливе ухвалити рішення за їх відсутності, із урахуванням поданих заяв, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.09.2021 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №163840511, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 14500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику(п.1.1 договору).
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 4.2 договору.
До вказано договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною договору, що містить основні умови кредитування, які ідентичні викладеним умовам у договорі, та підписані сторонами з використанням електронного підпису.
Факт укладення в електронному вигляді договору № 163840511 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Між сторонами виник спір щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Так, відповідно до умов договору №163840511, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі по тексту - дисконтний період), а саме до 15.10.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 1.7 договору).
ТОВ «Манівео»свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 14500,00 грн на картку № НОМЕР_1 , від АТ «КБ «ГЛОБУС», як технологічного оператора платіжних послуг за договором від 06.04.2021 № 06042021/УФТР.
Сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.8 договору).
Відповідно до п. 1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку. Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50% річних, що становить 0,50% від суми кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.9.1 договору).
За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, із наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (пп. 1.9.2 договору).
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору (пп.1.9.3 договору).
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.10 договору).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах. Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пп.1.12.1 договору).
Із наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним (пп.1.12.2 договору).
ТОВ «Манівео» свої зобов'язання за договором виконало, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 14500,00 грн на картковий рахунок.
Як слідує з розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Манівео», за дисконтний період 30 днів з 15.09.2021 по 15.10.2021, відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі 72,50 грн у день, що становить 0,50% від суми кредиту, відповідно до п. 1.7 договору.
Зі змісту пп. 1.9.1, 1.9.2 договору вбачається, що застосування відсоткової ставки 0,50% у дисконтний період застосовується за умовою продовження дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, а саме при здійсненні відповідачем протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Із наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним, що складає 287,10 грн від суми кредиту 14500,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому до позову, після закінчення дисконтного періоду, відповідачем 18.10.2021 здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 5,00 грн на погашення відсотків за договором № 163840511.
Оскільки відповідачем протягом дисконтного періоду в повному обсязі нараховані проценти не сплачено, ТОВ «Манівео» проведено нарахування відсотків відповідно до п. 1.9.2 договору за ставкою 1,98% у день від суми кредиту, що становить 287,10 грн, за весь дисконтний період, що відображено у розрахунку заборгованості, де 18.10.2021 відповідачу нараховано заборгованість за відсотками в розмірі 8166,40 грн.
У розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
У п. 1.12 договору від 15.09.2021 № 163840511, ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 погодили, що відкладальною обставиною у договорі є факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду.
ОСОБА_1 , укладаючи договір № 163840511 із ТОВ «Манівео», погодився, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (п.п. 4.2, 4.3договору).
Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання зі своєчасної сплати відсотків та повернення основної суми кредиту, що стало наслідком продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 1.8, 1.12 договору, оскільки ОСОБА_1 продовжив користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідач, підписанням кредитного договору, підтвердив, що перед укладенням цього кредитного договору йому були в чіткій та зрозумілій формі надані інформація - паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, та правила, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 4.1.договору).
Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України, сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань зі сплати відсотків за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, із врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах цього договору.
Суд враховує, що ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, окрім сплати 18.10.2021 частини заборгованості за відсотками у розмірі 5,00 грн, на погашення кредиту жодних платежів не вносив, та упродовж більше ніж 3 років із дня укладення договору № 163840511 не застосовував заходів щодо розірвання договору, а тому до тверджень представника відповідача щодо строку дії договору № 163840511 у 30 днів, суд відноситься критично, оскільки між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Манівео» обумовлені обставини, за якими строк дії договору продовжується на 90 днів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.
Так, оскільки відповідачем не повернуто основної суми кредиту, ТОВ «Манівео» продовжило зобов'язання позичальника відповідно до п. 1.12 договору на 90 днів після закінчення дисконтного періоду, тобто з 16.10.2021 до 13.01.2022.
Згідно з наданими розрахунками заборгованості, виконаними ТОВ «Манівео», а потім ТОВ «Таліон Плюс», за період з 19.10.2021 (наступний день після часткової сплати відповідачем заборгованості за відсотками) до 12.01.2021, відповідно до п. 1.12 договору відповідачу нараховувалися відсотки по 432,10 грн в день, що становить 2,98% від суми кредиту.
Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором від 15.09.2021 № 163840511 за період з 15.09.2021 по 12.01.2021 складала 61564,90 грн, із яких 14500,00 грн - заборгованість за кредитом, 47064,90 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Пунктом 2.1.1.5 договору від 15.09.2021 № 163840511 визначено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.
Між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32, за якими ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах прав вимоги.
У договорі факторингу визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п.1.3 договору). «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили (п.1.4 договору).
Як передбачено у п. 4.1 договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному договорі.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.11.2021 № 160, право вимоги за договором від 15.09.2021 № 163840511, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
На момент відступлення прав вимоги, 16.11.2021, загальна сума заборгованості за даним договором складає 36935,20 грн, із яких 14500,00 грн - заборгованість по кредиту, 22435,20 грн - заборгованість по відсоткам.
Оскільки відповідач не повертав заборгованість за договором № 163840511, ТОВ «Таліон Плюс», отримавши право вимоги до ОСОБА_1 , продовжив нарахування відсотків відповідно до п. 1.12 договору з 16.11.2021 по 12.01.2022 за відсотковою ставкою 2,983% від суми кредиту, або 432,10 грн в день
У свою чергу, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.10.2023 укладено договір факторингу №30/1023-01, яким до фактора перейшло право вимоги за договорами, вказаними у відповідному додатку до договору.
Згідно з витягом №2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, право вимоги за договором №163840511 від 15.09.2021, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 61564,90 грн, з яких 14500,00 грн - заборгованість по кредиту, 47064,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Окрім того, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 07.11.2024 укладено договір факторингу №0711/24/Е, яким до позивача перейшло право вимоги за договорами, вказаними у відповідному додатку до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №0711/24/Е від 07.11.2024, право вимоги за договором №163840511 від 15.09.2021, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 61564,90 грн, з яких 14500,00 грн - заборгованість по кредиту, 47064,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Отже, ТОВ «Манівео» відступило право вимоги щодо договору №163840511, укладеного з відповідачем, кінцево на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду з вимогами до ОСОБА_1 як дійсним кредитором.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2422,40 грн, у рахунок відшкодування судового збору.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача у справі за вищевказаним позовом представляв адвокат Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024, укладеної ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» з адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткової угоди №1 від 08.11.2024 до нього, довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивач під час розгляду справи поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Розмір витрат підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024 з наведеним у ньому переліку наданих правових та юридичних послуг, витрачених адвокатом годин та розрахунку робіт за надані адвокатом послуги.
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Тараненком А.І. правничої допомоги позивачеві, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №163840511 від 15.09.2021 у загальному розмірі 61564 (шістдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) гривні 90 копійок, яка складається із:
-заборгованості за кредитом у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок;
-заборгованості по відсоткам у розмірі 47064 (сорок сім тисяч шістдесят чотири) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.02.2024
Суддя: