справа № 208/8608/24
№ провадження 2-а/208/9/25
Іменем України
10 січня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Інспектора Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Інспектора Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд:
Поновити строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2591384 від 12.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2591384 від 12.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень визнати протиправною та скасувати, провадження у справі закрити.
Стягнути з відповідача Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою інспектора Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенантом старшим поліції Гордієнко Ольгою Володимирівною, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП за те, що 12 липня 2024 року о 15.06 годині в м. Кам'янське, по пр. Василя Стуса, 10/12 водій керував ТЗ ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування, також здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м до пішохідного переходу, чим порушив п.2.1 а ПДР України, керування ТЗ особою позбавленою прав керування ТЗ.
12 липня 2024 року він відвідував ЦНАП, що розташований в м. Кам'янське по пр. Василя Стуса, 10/12. Оскільки, відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2023 року по справі 209/3034/23 позивач позбавлений права керування транспортними засобами терміном на один рік, до ЦНАП його привіз його друг ОСОБА_2 . Близько 15 години позивач підійшов до машини взяти документи, коли в цей час до нього підійшли представники поліції, попросили назвати своє ім'я та по-батькові, та попросили надати паспорт, він без заперечень надав свій паспорт працівниці поліції, їх прізвище, ім'я та по- батькові не пам'ятає. Останні сфотографували паспорт та повернули, при цьому жодних запитань не задавали, будь яких зауважень не робили. Жодних доказів на підтвердження порушення ним ПДР і вчинення адміністративного правопорушення йому не було надано, та йому не було роз'яснено його права, передбачені ст. 289 КУпАП, у тому числі стосовно права на адвоката. Оскільки інспектором не було встановлено, що він був водієм, який керував автомобілем, відтак не встановлений суб'єкт правопорушення.
22 липня 2024 року в застосунку «ДІЯ» позивач повідомлений про те, що на нього накладено штраф в сумі 20 400,00 грн., відповідно отримав постанову серії ЕНА № 2591384 від 12.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
25 липня 2024 року до Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було направлено адвокатський запит щодо надання копії адміністративного матеріалу (відеозапис, протокол, постанова тощо), на підставі якого було винесено постанову серії ЕНА № 2591384 від 12.07.2024 року (копія адвокатського запиту додається). 30 серпня 2024 року було отримано відповідь Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області на адвокатський запит. В своїй відповіді на адвокатський запит Кам'янське РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомило, що направляв копію постанови про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 серії ЕНА № 2591384 від 12.07.2024 року. Будь-які інші документи в матеріалах адміністративної справи відсутні.
Також, як повідомив представник Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, надати відеофайли з бодікамер поліцейських не представляється можливим, оскільки згідно з довідкою інженера 1-ї категорії СІП Кам'янського РУП, відеозаписи з бодікамер поліцейських за фактом винесення постанови серії ЕНА № 2591384 від 12.07.2024 року на позивача при здійснені пошуку на сервері відеозаписів, зібраних за допомогою цифрових нагрудних відеокамер, не знайдені.
Позивач вважає, що вищезазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Представник позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на судове засідання надала відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Інспектор Ка'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Гордієнко О.В. в судове засідання не з'явилась, заяв клопотань не надходило.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що інспектором Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Гордієнко О.В. внесена постанова серії ЕНА №2591384 від 12.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень.
Таким чином, за провину позивачу ставиться порушення п.2.1(а) Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, ч. 3 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої - третьої ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до норм ч.3 ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
В силу вимог ч.4 ст.279-1 КУпАП, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Зважаючи на норми ст.279-1 КУпАП, суд приходить до висновку, що законом встановлені вимоги до змісту повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема щодо відомостей, які обов'язково мають міститись в такому документі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, в порушення вимог ч.4 ст.279-1, ч.3 ст.283 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЕНА № 2591384 від 12.07.2024 року не надано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), оскільки відповідно до диспозиції ч.4 ст.126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі та/або постанові про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії, Карєлін проти Росії у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини вказує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Поза розумним сумнівом відповідач не довів в суді, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішенням спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTNERS v. UKRAINE, № 4909/04, № 4909/04 §58 , ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, відповідачем поза розумним сумнівом не доведено належними та допустимими доказами вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, що ставить під обґрунтований сумнів правомірність винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Звертаючись до суду з зазначеним адміністративним позовом, позивач просить поновити строк для оскарження постанови, оскільки до винесення постанови працівником поліції не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дії працівників. В подальшому для захисту свого права позивач змушений був звернутися до адвоката для надання правової допомоги. Таким чином, весь час поведінка позивача була активною щодо захисту свого права, а тому позивач просить визнати причини пропуску звернення до суду поважними.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині поновлення строку та скасування постанови знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження надання правничої допомоги, до поданої заяви додано: копію договору про надання правничої допомоги б/н від 23.07.2024 р.; копію Акту № 1 приймання-передачі виконання робіт до договору про надання правової допомоги № 42 від 23.07.2024 р. витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із цією справою складають 5 000,00 грн.; копію ордера №1292405; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанції № 1 від 23.07.2024 р. про сплату 5000,00 грн. за надання правничої допомоги д договору № 42 від 23.07.2024 р.
Відповідно до ст. 94 КАСУ, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В договорі про надання правової допомоги № 42 від 23.07.2024 р. відсутній аркуш щодо розділу 4 оплата послуг, тому суд не приймає як належний, допустимий та достовірний доказ, а тому відмовляє позивачу у стягненні витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 94, 241-244, 262, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Інспектора Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2591384 від 12.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень визнати протиправною та скасувати, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Похваліта С. М.