Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4480/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд, 11
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОК", 61024, м. Харків, вул. Студентська, 20
простягнення 162 632,08 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОК" про стягнення заборгованості у сумі 162 632, 08 грн. за період з 01.01.2022 року по 30.04.2022 рік.
Також до стягнення заявлені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та поштові витрати у розмірі 55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем умов договору № 14469 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4480/24. Розгляд справи № 922/4480/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Крім того, судом було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи зобов'язані в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 «Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.uа
Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач так і не виконав вимог законодавства, щодо обов'язкової реєстрації електронного кабінету у ЄСІТС.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 23.12.2024 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0610217685365).
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів та відомостей що містяться в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалу суду від 23.12.2024 року було повернуто поштовим відділенням «Укрпошти» на адресу суду 31.12.2024 року (штрих код поштового відправлення 0610217685365).
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.
Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов'язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб'єктивною поведінкою відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов'язкової реєстрації у ЄСІТС.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 24.02.2025 відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 01.01.2014 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОК" (відповідач, споживач) було укладено договір № 14469 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4. договору).
Пунктом 1 договору визначено, що за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.
Згідно пункту 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до затверджених відповідним уповноваженим органом тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3. договору).
Споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної у додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, із урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку (пункт 6.4. договору).
У разі порушення терміну оплати за поточне споживання теплової енергії чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, теплопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії згідно з додатком № 3 договору, або сторони оформлюють договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу», як засіб забезпечення зобов'язань по сплаті за споживання теплової енергії (пункт 6.11. договору).
Між сторонами було погоджено:
- додаток № 1 до договору, а саме обсяги постачання теплової енергії споживачу;
- додаток № 2 до договору, а саме схема межі поділу теплової мережі. Технічна характеристика теплотраси;
- додаток № 3 до договору, а саме умови припинення постачання теплової енергії;
- додаток № 4 до договору, а саме перелік об'єктів тепло споживання (вул. Студентська, буд. 20);
- додаток № 5 до договору, а саме облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії;
Також, було підписано акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
За твердженнями позивача, нежитлові приміщення, які займає відповідач відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, розташовані в підвалі № XV-:-ХХІ загальною площею 415 кв.м, на 1-му поверху № І-:-ІХ, 1-:-10, 12-:-21 загальною площею 507,6 кв.м, на 2-му поверсі № Х-:-ХІV, 22, 23, 25-:-37, 39-:-42 загальною площею 410, 4 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою м. Харків, вул. Студентська, 20 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі».
Відповідно до додатку № 4 до договору опалювана площа складає 816,20 кв.м., теплове навантаження 0,081481 Гкал.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актом № 174/35075 від 06.12.2021 року про підключення та Розпорядженням Харківського міського Голови від 13.04.2022 року № 43 відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до будівель в цілому. Вищезазначений акт на підключення опалення підписаний та скріплений печаткою уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та власника будівлі.
Будівля відповідача за вищезазначеною адресою обладнана приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого на будівлі про що проведено обстеження приладу обліку відповідно до акту № 174/9334 від 02.05.2024 року.
Позивачем було додано до матеріалів справи лист від 02.12.2024 року № 136 про направлення на адресу відповідача рахунків на оплату, а саме: за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2022 року за квітень 2022 року та за червень 2022 року (перерахунок).
За твердженнями позивача, останнім на адресу відповідача було направлено вимогу від 02.12.2024 року за № 135 про сплату заборгованості у загальному розмірі 162 632,08 грн. При цьому, позивачем у якості доказів направлення на адресу відповідача надано лише чек «Укрпошти», з якого не можливо встановити, що саме та на яку адресу було направлено позивачем.
У зв'язку із чим, за розрахунком позивача, станом на подання позовної заяви у відповідача наявна заборгованість у розмірі 162 632,08 грн., яка утворилася за період: з 01 січня 2022 - 30 квітня 2022 року, та не сплачена відповідачем.
Вищевказані обставини, стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України “Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначає позивач, наявність у відповідача заборгованості за невиконання зобов'язань за договором № 14469 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2014 року у розмірі 162 632,08 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками, а саме: за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2022 року за квітень 2022 року та за червень 2022 року (перерахунок) та становить період з 01 січня 2022 - 30 квітня 2022 року.
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань зі сплати спожитої теплової енергії у розмірі 162 632,08 грн., а саме відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахувань та встановлено, що сума боргу за вище значеними рахунками складає загальну суму у розмірі 162 632,08 грн. за період: з 01 січня 2022 - 30 квітня 2022 року.
При цьому, відповідач своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких доказів у спростування суми боргу до суду не надав.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, сума боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань зі сплати спожитої теплової енергії за період з 01 січня 2022 - 30 квітня 2022 року, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить суму у розмірі 162 632,08 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на момент подання позову складається з суми судового збору в розмірі 2422,40 грн., відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» та поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами (додаю фіскальний чек, опис вкладення), та у прохальній частині позовної заяви крім судового, заявлено до стягнення із відповідача поштові витрати у розмірі 55,00 грн.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів та встановлено судом, позивачем у підтвердження поштових витрат надано до суду опис вкладення у цінний лист, накладну № 6103700067101, та фіскальний чек «Укрпошти» від 16.12.2024 року на суму 55,00 грн. (штрих код поштового відправлення 6103700067101).
Враховуючи вищевикладене, відсутність будь-яких заперечень відповідача, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача поштові витрати у розмірі 55,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 191, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОК" (61024, м. Харків, вул. Студентська, 20, ЄДРПОУ 38775782) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119, на р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ “Ощадбанк», МФО 351823) заборгованість в сумі 162 632, 08 грн. за період з 01.01.2022 року по 30.04.2022 року, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та поштові витрати у розмірі 55,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивач: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОК" (61024, м. Харків, вул. Студентська, 20, ЄДРПОУ 38775782).
Повне рішення складено "24" лютого 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова