Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17.02.2025м. ХарківСправа № 922/4444/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ХАРКІВСЬКОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ДИЗАЙНУ (61003, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Квітки-Основ'яненка, будинок, 4/6, ідентифікаційний код особи 01275992) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна УКРАЇНИ ПО ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (61057, Україна, Харківська обл., місто Харків, Театральний Майдан, будинок, 1, ідентифікаційний код особи 44223324)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» (61166, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок, 11, кімната, 3.53, ідентифікаційний код особи 40368610)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Воложинська О.О., Галій-Альховська О.М.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
До Господарського суду Харківської області звернувся ХАРКІВСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ДИЗАЙНУ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» та просив суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» (61166, м. Харків, вулиця Є. Єніна (Бакуліна), 11. Код ЄДРПОУ: 40368610) на користь Харківського фахового коледж будівництва, архітектури та дизайну (61003, м. Харків, вул. Квітки-Основ'яненка, 4/6. код ЄДРПОУ 01275992, МФО 820172; р/р UA488201720314281004203008701 в Державній казначейській службі України 121 344 гривні 51 копійка, з них: 63 195 гривень 72 копійки - орендна плата, 42 130 гривень 46 копійок - ПДВ, 16 018 гривень 33 копійки - податок на землю.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» (61166, м. Харків, вулиця Є. Єніна (Бакуліна), 11. код ЄДРПОУ: 40368610) на користь Харківського фахового коледж будівництва, архітектури та дизайну (61003, м. Харків, вул. Квітки-Основ'яненка, 4/6, код ЄДРПОУ 01275992, МФО 820172; р/р НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 6333-Н від 23.05.2017.
Ухвалою від 16.12.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 13.01.2025 о 09:15.
13.01.2025 за вх. 717 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог.
Засідання у справі відкладалося з 13.01.2025 по 10.02.2025.
17.01.2025 за вх. 1338 позивачем було подано відповідь на відзив.
В засіданні оголошувалася перерва з 10.02.2025 по 17.02.2025.
17.02.2025 за вх. 4154 та за вх. 4196 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
Надані учасниками спору заяви по суті справи було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Представники позивача у судовому засіданні 17.02.2025 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про судове засідання був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні 10.02.2025.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
23 травня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» (далі - Орендар) було укладено договір оренди № 6333-Н, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кімнати № 38 на 1-му поверсі, кімнати № № 9, 17, 19 на 2-му поверсі, кімнати № 7, 33, 42, 43, 44 на 3-му поверсі, кімнати № № 35. 36. 38, 39, 40. 49. 50 на 4-му поверсі, кімнати № № 38, 51, 53, 57 на 5-му поверсі 5-ти поверхового громадського будинку з навчальними майстернями та кабінетами, загальною площею 265.6 м.кв., за адресою: місто Харків, вулиця Бакуліна, 11, що перебуває на балансі Харківського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну. Відповідно до розділу 10, договір було укладено на два роки одинадцять місяців, з 23.05.2017 року до 23.04. 2020 року.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року - 7910 грн. 65 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним. На рахунок, визначений Балансоутримувачем орендна плата перераховується у розмірі 50 відсотків. Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору оренди № 6333-Н від 23.05.2017 року, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: Державний бюджет - 70 %, Балансоутримувач - 30 %.
Договором № 2 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.05.2017 року № 6333-Н, внесено зміни у розділ орендна плата. Розмір орендної плати становить 11875 грн. 18 коп. Також продовжено строк дії Договору до 23.03.2023 року.
Також, відповідно до пункту 5.12. договору оренди державного майна № 6333-Н від 23.05.2017 року, між Балансоутримувачем та Орендарем, було укладено Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на оплату комунальних послуг до Договору оренди № 6333-Н від 23.05.2017 року. За цим договором Балансоутримувач здійснює оплату комунальних послуг, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на оплату комунальних послуг за водопостачання та податку на землю, з урахуванням інфляції.
Заявляючи позовні вимоги до відповідача, позивач вказував, що Орендарем обов'язки, передбачені договором оренди та договором про відшкодування витрат Балансоутримувача орендарем систематично не виконувались, орендна плата не сплачувалась також не компенсувалась оплата земельного податку, внаслідок чого за договору оренди № 6333-Н у ТОВ «СІТІ ІНВЕСТ 87» перед Балансоутримувачем утворився борг у сумі 121 344 гривні 51 копійка, з них: 63 195 гривень 72 копійки - орендна плата. 42 130 гривень 46 копійок - ПДВ. 16 018 гривень 33 копійки - податок на землю.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що в 2022-2024 роках орендоване відповідачем приміщення було істотно пошкоджене внаслідок кількох обстрілів з боку військ РФ. З цього приводу було складено відповідні акти обстеження № 1 від 15.09.2022, № 2 від 06.01.2024, № 3 від 06.05.2024, № 2/1 від 14.02.2024, які складалися після обстрілів міста Харкова та безпосередньо будівлі та майна по вулиці Бакуліна, 11 (зараз перейменовано у вулицю Є. Єніна), та в яких зафіксовано, що в будівлі пошкоджено вікна, стеля, стіни, двері, дах, системи водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а також те, що без відновлення зазначені приміщення не можливо використовувати. Руйнування зафіксовані також слідчими органами Головного управління поліції Харківської області, по фактам руйнування зареєстровані відповідні кримінальні провадження, триває досудове розслідування. Відповідач вважає та наполягає, що приміщення, в яких відсутні вікна, двері, та які не забезпечені комунальними послугами не можуть бути визнані придатними до використання за цільовим призначенням. Відповідно до актів обстеження приміщень - придатними до використання та використовувались Відповідачем приблизно 45 метрів квадратних із 265,6 метрів орендованих площ, що складає лише приблизно 15% від всієї орендованої площі.
У відповідь на вказані заперечення позивач зазначав, що надані ТОВ «СІТІ ІНВЕСТ 87» акти не є за своєю формою документами, якими можна підтверджувати пошкодження як самої будівлі, так і її приміщень по вулиці Є. Єніна, 11, тобто звіт, який має містити висновок про технічний стан та рекомендації щодо подальшої експлуатації. Особи, які підписували вищезгадані акти також не є суб'єктами, про які йде мова у порядку № 257 (“Порядок проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва»). Позивач звертає увагу, що у Відповідача немає висновків експерта, який за своєю кваліфікацією міг би підтвердити стан майна та можливість його використання.
В наданих до суду письмових поясненнях відповідач вказував, що в результаті обстрілів, що мали місце 09.09.2022, 02.01.2024, 05.05.2024 було значно пошкоджена будівля Харківського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 11, в т.ч. орендовані відповідачем нежитлові приміщення. З приводу цього представниками відповідача разом з представниками третьої особи, як балансоутримувача, та з залученням свідків були складені акти № 1 від 15.09.2022, № 2 від 06.01.2024, № 2/1 від 14.02.2024, № 3 від 06.05.2024 в яких зафіксовані істотні пошкодження орендованих приміщень в результаті обстрілів, та їх фактичної неможливості використання в повному обсязі за їх цільовим призначенням без проведення ремонтних робіт. З 2022 року придатними до використання та фактично використовувались відповідачем всього 50,5 метрів квадратних, що складає лише приблизно 19% від всієї орендованої Відповідачем площі. Відповідач неодноразового звертався до позивача, в т.ч. після кожного з обстрілів та складання відповідних актів, з відповідними з приводу проведення оцінки пошкоджень в передбаченому Законом порядку, необхідності проведення ремонтних робіт та зменшення розміру орендної плати з огляду на виниклі обставини. Однак, всі наведені листи відповідача були залишені без задоволення, оцінки пошкоджень проведено не було, ремонтні роботи приміщень також не проводилися, орендна плата зменшена також не була. Також відповідач неодноразово направляв листи до третьої особи по справі з вимогою здійснити дії необхідні для внесення інформації про пошкоджене майно у відповідний реєстр для зменшення ставки земельного податку та призупинення нарахування орендної плати до відновлення приміщень до стану придатного до використання.
Відповідач наголошував, що з п. 2 Порядку обстеження (затвердженого Постановою КМУ від 12 квітня 2017 р. № 257) та з п. 9 Порядку невідкладних робіт (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 473) вбачається, що обстеження об'єктів згідно з ним може проводиться за рішенням власника або управителя об'єкта, а обстеження пошкоджених об'єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів - виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями; проведення обстеження об'єкта або пошкодженого об'єкта забезпечується відповідним власником або управителем, уповноваженим органом. Відповідно до Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 № 144, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2022 за № 898/38234, до звіту за результатами (попереднього або основного (детального)) обстеження пошкодженого об'єкта додається акт обстеження, складений за результатами проведеного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, що повинен містити інформацію щодо визначеної за результатами обстеження категорії пошкоджень об'єкта (форму акту наведено у додатку 7 цієї Методики). У розділі «Висновок за результатами обстеження» Акту обстеження, складений за результатами проведеного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, зазначається: висновок щодо можливості подальшої експлуатації; необхідності поточних, капітальних ремонтів об'єкта (частини об'єкта), реконструкції об'єкта (відокремлених частин об'єкта); необхідності демонтажу. Однак, відповідач в даному випадку не є органом, який може проводити обстеження пошкоджених об'єктів. Власник орендованих приміщень, орган уповноважений на управління приміщеннями знаючи про їх пошкодження самостійно не ініціювали питання про проведення обстеження та складання відповідного звіту, хоча, відповідач неодноразово звертався до них з цього приводу. Таким чином, не проведення обстеження мало місце не з вини відповідача. При цьому, відповідач вжив всіх можливих заходів, передбачених пунктом 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 “Деякі питання оренди державного та комунального майна» щодо зменшення йому розміру орендної плати за договором № 63701-Н від 02.09.2016, а саме, після кожного з пошкоджень орендованих приміщень неодноразово звертався до позивача з відповідними листами до яких додавав акти про пошкодження орендованих приміщень. В подальшому це питання в передбаченому законом порядку вирішено не було.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України та ч. 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
Спірні правовідносини, зокрема врегульовано відповідними статтями § 5 ГК України. Оренда майна та лізинг, глави 58 Цивільного кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).
Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, плата за користування майном (ст. 762 ЦК України) є тим еквівалентом, який отримує наймодавець за те, що надав у найм майно.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України.
Водночас в силу частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:
- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;
- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зазначив, що: "для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
У такий спосіб підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.
Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.".
Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
У даному випадку в матеріалах справи містяться акти обстеження орендованого майна (у складі комісії з представників Третьої особи та Відповідача).
Так, актом обстеження № 1 від 15.09.2022, який складено після обстрілу 09.09.2022 орендованих приміщень, зафіксовано, що в будівлі пошкоджено вікна, стеля, стіни, двері, дах, системи водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а також те, що без відновлення зазначені приміщення не можливо використовувати. Тобто, комісією встановлено, що приміщення повністю непридатні до використання за їх цільовим призначенням. Причинами пошкоджень приміщень стали обстріли із невстановленого калібру внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
Надалі, у 2024 році були складені ще 3 (три) акти обстеження приміщень у зв'язку з повторними влучаннями та пошкодженнями приміщень від агресії Російської Федерації, в яких засвідчена та описана непридатність приміщень до використання за цільовим призначенням.
Щодо тверджень Позивача про те, що акти обстеження не є достатніми доказами, суд зазначає таке.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що в даній справі Позивач не надав доказів, які б могли свідчити про факт безперешкодної можливості користування Відповідачем у спірний період або факт безпосереднього користування Відповідачем орендованим приміщенням. Натоміть Відповідач надав докази, які свідчать про неможливість використання ним орендованого приміщення у спірний період через обставини, за які він не відповідає. Отже, за висновком суду, покладення на Відповідача обов'язку з оплати за оренду приміщення, яким він з об'єктивних причин не міг користуватися, буде суперечити засадам справедливості.
Щодо посилань Позивача на Порядок проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 вказаного порядку обстеження об'єктів проводиться за рішенням власника або управителя об'єкта, а обстеження пошкоджених об'єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів - виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.
Таким чином, підставою для проведення обстеження об'єктів за вказаним порядком є рішення власника або управителя об'єкта.
Відповідач не є власником або управителем спірного об'єкта, а тому не міг ініціювати відповідне обстеження. Водночас сам власник зазначав, що шукає фінансової можливості для проведення обстеження будівель, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів.
Суд враховує, що станом на момент розгляду справи, вже минуло більше 2 років з моменту першого обстрілу, проте жодного обстеження, як того вимагає вказаний порядок, так і не було проведено, доказів зворотного до суду не надано.
Відтак, доводи та аргументи Позивача судом відхиляються як безпідставні та позбавлені належного доказового обґрунтування.
При цьому, посилання на можливість часткового використання приміщень (в не пошкодженій частині) не підтверджена достатніми доказами і розрахунків орендних платежів саме в частині оплати не пошкодженого майна сторонами до суду не було надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо звільнення його з 09.09.2022 від сплати орендної плати в силу приписів ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.
Крім того, відповідно до підпункту 2) пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634) встановлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене, зокрема, на території Харківської області (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).
Згідно з абзацом 4 підпункту 4 пункту 1 Постанови № 634 орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 року відповідно і до закінчення строк), визначеного в абзаці першому цього підпункту (на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування).
Таким чином, з 24.02.2022 до 30.09.2022 Відповідач був звільнений від сплати орендної плати в силу приписів Постанови № 634, а після 09.09.2022 був звільнений від сплати орендної плати в силу ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ХАРКІВСЬКОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ДИЗАЙНУ є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ХАРКІВСЬКОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ДИЗАЙНУ.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено "24" лютого 2025 р.
Суддя Л.С. Лаврова