Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4569/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технікабуд І К", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технікабуд І К", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 69 615,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 (№ 202006-04/28 від 07.10.2024), яким встановлено, що підрядною організацією ТОВ "Технікабуд І К" до акту ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550 832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) з виконання робіт по поточному ремонту об'єктів благоустрою зеленого господарства (сквер Бекетова), була включена ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" в обсязі 42,4 кв.м. Однак, згідно з відомістю ресурсів до акту ф№КБ-2в №4 за №4 за вересень 2020 року (сума акту 550 832,00 грн), за зазначеною нормою відсутнє списання будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів). Таким чином, роботи за нормою РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" без використання матеріалів роботи не могли бути виконані підрядною організацією ТОВ "Технікабуд І К". Внаслідок чого, ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" включено до акту ф КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550 832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) ТОВ "Технікабуд І К" необґрунтовано, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 69 615,00 грн (без ПДВ) та є порушенням пункту п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1 -1:2013.
Ухвалою суду від 25.12.2024 позовну заяву Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради залишено без руху. Позивачу встановлений строк протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду письмових пояснень щодо способу захисту порушеного права у заявлений позивачем спосіб з посиланням на норми матеріального права. Роз'яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
26.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
У поданій заяві, позивач, з посиланням на ст.ст. 15, 16, 22, 610, 611, 614, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225, 229 ГК України вказує на те, що контролюючим органом, яким проводилась ревізія у позивача, встановлено завищення зі сторони підрядника, що є відповідачем у цій справі, вартості наданих послуг, що відповідно призвело до завдання позивачу збитків у розмірі такого завищення, а саме - 69 615,00 грн., а відтак і визначено вимогу зобов'язального характеру з урахуванням вищевказаним норм права.
Ухвалою суду від 26.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
06.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що виконання робіт з полірування гранітних поверхонь було передбачено в складі Договірної ціни у Локальному кошторисі на будівельні роботи № 02-001-001 (рядок 54). Подальші зміни умов договору за наслідком укладання додаткових угод № 1 та №2 не призвели до зміни ані обсягів, ані вартості робіт з полірування гранітних поверхонь. Поліровані гранітні плити були використані при ремонті фонтану - роботи з облицювання стін гранітними платами (рядок 33 акту приймання виконаних будівельник робіт), роботи з установлення накривних елементів парапету з гранітних плит (рядок 39 акту приймання виконаних будівельник робіт), улаштування покриттів з гранітних плит (рядок 58 акту приймання виконаних будівельник робіт). Відповідачем весь обсяг виконаних робіт був прийнятий за вищевказаним актом без зауважень до обсягів або якості.
Матеріали справи не містять інформації про притягнення підписантів акту ( ОСОБА_1 та Волкова О.Ю.) до кримінальної відповідальності за підроблення чи складання завідомо неправдивих документів.
Посадовими особами Північно-Східного офісу Держаудитслужби (на висновки яких посилається позивач) було проведено виключно методологічне дослідження застосування ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН) при розрахунку вартості робіт, але не проводились контрольні обміри чи натурне обстеження фізичних обсягів робіт, які могли б встановити відсутність на гранітних плитах фонтану ознак полірування. З наведеного вбачається, що роботи, стосовно яких заявлені позовні вимоги, фактично виконані, а їх результат прийнятий позивачем та на його вартість збільшилися майнові активи позивача.
Також у поданому відзиві відповідач просить суд поновити строк на його подання.
Позивачем у свою чергу була подана відповідь на відзив, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив.
Щодо клопотання відповідача суд зазначає наступне.
Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ураховуючи вищевикладене та те, що строк для подання відзиву на позовну заяву встановлено судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, такий строк не може бути поновлено, а тому суд дійшов висновку про відмову відповідачу у поновленні процесуального строку для подання вказаного відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Ураховуючи вищенаведене, задля дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного, та всебічного розгляду справи, з огляду на право учасників справи подавати до суду докази, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити відповідачу процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.05.2020 між Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (надалі також - Позивач), як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технікабуд ІК" (надалі також - Відповідач), як Підрядником, було укладено договір №Т05/20-1, відповідно до п. 1.1. якого Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні послуги: Поточний ремонт об'єктів благоустрою зеленого господарства (сквер Бекетова) (Код за ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи).
Між сторонами було укладено дві додаткові угоди до вищевказаного договору, а саме: Додаткова угода № 1 від 25.05.2020 та Додаткова угода № 2 від 21.09.2020.
Відповідно до умов укладеного договору (в редакції додаткових угод до нього) ціна договору визначена локальним кошторисом (додаток №2) та договірною ціною (додаток №1), які є невід'ємною частиною даного договору, та складає: 2 480 065,00 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят тисяч шістдесят п'ять гривень нуль копійок), ПДВ не передбачений.
Строк виконання робіт з урахуванням Додаткової угоди № 2 визначений: початок - травень 2020, закінчення - вересень 2020, строк надання послуг - до 30 вересня 2020, строк дії договору - до 30.09.2020 або до остаточного розрахунку між сторонами.
Відповідно до пп. 6.1.1. п. 6.1. вищевказаного договору, Підрядник зобов'язаний виконати поточний ремонт згідно ДСТУ Б.Д. Д.1.1-1:2013 в повному обсязі та в строки, передбачені п.п. 1.1 та 4.1 цього договору.
За вищевказаним договором Спеціалізованим комунальним підприємством “Харківзеленбуд» ХМР здійснено повний розрахунок, заборгованості немає.
Поряд з цим, відповідно до п. 1.3.4.1 плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року та на підставі направлення від 27.06.2024 № 317, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Косіновим С.А., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв'язку Північно-східного офісу Держаудитслужби Бріженко Л.О. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024.
За результатами проведення вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 (№ 202006-04/28 від 07.10.2024) - (надалі за текстом - Акт ревізії).
Як вбачається з Акту ревізії (пункт 4.2. Законність здійснення та достовірність відображення в обліку витрат, в тому числі видатків на капітальне будівництво (реконструкцію, ремонт) та оплату праці працівників; стор. 37 Акту ревізії), Північно- східним офісом Держаудитслужби встановлено наступні обставини у відношенні до Відповідача.
Так, проведеною ревізією з питання правильності застосування ресурсних елементних кошторисних норм в акті ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) встановлено, що підрядною організацією ТОВ "Технікабуд ІК" до акту ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) з виконання робіт по поточному ремонту об'єктів благоустрою зеленого господарства (сквер Бекетова), була включена ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 “Полірування гранітних поверхонь» в обсязі 42,4 кв.м. Однак, згідно з відомістю ресурсів до акту ф №КБ-2в №4 за №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн), за зазначеною нормою відсутнє списання будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів).
Таким чином, роботи за нормою РН13-25-4 “Полірування гранітних поверхонь» без використання матеріалів роботи не могли бути виконані підрядною організацією ТОВ "Технікабуд ІК".
Внаслідок чого, ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 “Полірування гранітних поверхонь» включено до акту ф КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) ТОВ "Технікабуд ІК" необґрунтовано, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 69 615,00 грн (без ПДВ) та є порушенням пункту п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1 -1:2013.
В той же час, Позивачем отримано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов'язального характеру для Позивача.
З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що вищезазначене порушення призвело до оплати завищеної вартості виконаних Відповідачем робіт на загальну суму 69 615,00 грн., Позивач звернувся до Відповідача з вимогою (вих. № 2369/0/857-24 від 28.11.2024) про повернення у 7-денний строк таких коштів на рахунок Позивача.
Однак, грошові кошти на вимогу Позивача Відповідачем повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч.1, п.1 ч.4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За ч.1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
У відповідності до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено господарським судом, між Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технікабуд ІК" був укладений договір №Т05/20-1 від 20.05.2020, який регулюється відповідними нормами ГК України і ЦК України.
З матеріалів справи вбачається виконання сторонами умов спірного договору у повному обсязі, що підтверджується наявною довідкою №КБ-3 та актом приймання-передачі виконаних робіт №КБ-2в, які підписані обома сторонами договору без зауважень та застережень. Окрім того, за наявними матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем оплат за виконані відповідачем роботи за договором у повному обсязі.
Господарський суд вказує, що предметом позову в даній справі, як визначено позивачем, є стягнення збитків, виявлених за наслідками здійснення ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби, за результатами якої було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 (№ 202006-04/28 від 07.10.2024) та вимога Південного офісу Держаудитслужби до позивача щодо усунень виявлених порушень.
При оцінці спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у пунктах 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, згідно із якими доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Отже, при розгляді даної справи, встановлення елементів складу цивільного (господарського) правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення відповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків). Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, господарський суд вказує, що наданий позивачем акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у даній справі, а обставини, викладені в акті, підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №922/3816/19.
Так, господарський суд зауважує, що акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами. Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження завдання йому збитків відповідачем на заявлену суму, а сам по собі акт ревізії, на який посилається позивач на підтвердження вимог, не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки по відношенню до позивача в межах спірних правовідносин, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків та вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.
Окрім того, докази надані позивачем та складені Північно-східним офісом Держаудитслужби, не підтверджують факт завищення вартості робіт на визначену у позовній заяві суму, водночас позивачем не надано інших доказів, на підставі яких суд мав би можливість встановити дійсний зміст спірних правовідносин і наявність обов'язкових елементів господарського правопорушення. Будь-яких заяв/клопотань про призначення експертизи у справі позивачем, як і учасниками справи, подано до суду не було.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем та відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами.
Виходячи з наявних матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі, а позивачем були прийняті і повному обсязі виконані роботи, про що свідчать акт приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), які підписані обома сторонами, у тому числі і замовником (позивачем) без зауважень, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні у матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують та не створюють підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 195-А, код ЄДРПОУ 03362152).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технікабуд ІК" (61005, м. Харків, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 40437384).
Рішення підписано 24 лютого 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова