Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.02.2025м. ХарківСправа № 922/4259/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Фізичної особи-підприємця Федяй Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 163'458,45 грн
за участю представників:
позивача - Пономарьової Н.В.;
відповідача - не з'явився,
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Федяй Олени Сергіївни, в якій просить стягнути з останньої заборгованість за невиконання грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 16711 від 01.12.2013 в сумі 163'458,45 грн, з яких:
- 162'512,68 грн - вартість спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16711 від 01.12.2013, що утворилась за період з січня 2022 по березень 2024 року;
- 945,77 грн - 3 % річних за період з 17.09.2024 по 26.11.2024.
Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідачку.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4259/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
07.12.2024 відповідачка надала відзив (вх. №30864), в якому проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що для опалення спірних приміщень було зроблено окрему гілку опалення та підключення опалення на осінньо-зимовий період здійснювалося окремо від інших приміщень дитячого садочку №100. У 2022 році відповідачка написала листа на ім'я гендиректора ХТМ з відмовою від підключення опалення в приміщенні у зв'язку з тим, що центр не працює і працювати не буде, оскільки під час війни працювати з дітьми заборонено. Проте опалення підключили без відома відповідачки та позивач почав нараховувати оплату за послуги, які відповідачка не використовувала.
12.12.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 31303), в якій вказав, що система опалення нежитлового приміщення ФО-П Федяй О.С. єдина з системою опалення КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 100 Харківської міської ради" та не може технічно підключатися окремо одне приміщення від інших. КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 100 Харківської міської ради" є балансоутримувачем будинку, яке підключають по розпорядженням міського голови, тож окремо волевиявлення та звернення ФО-П ФЕДЯЙ О.С. на підключення до опалення не потребується.
16.12.2024 відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 31658), в яких вказала, що в період з 2013 по 2016 роки заява про підключення надавалась нею пізніше підключення всього дитячого садку №100 і підключення опалення ХТМ здійснювалось в іншу дату, ніж всі приміщення дитячого садку. Це, на думку відповідачки, є доказом того, що система опалення орендованого приміщення могла бути підключена та відключена окремо від інших приміщень дитячого садку №100.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 здійснено перехід до розгляду справи №922/4259/24 за правилами загального позовного провадження.; призначено справу №922/4259/24 до розгляду у підготовчому засіданні на 08.01.2025 на 15:15 год.; зобов'язано відповідача надати суду докази того, що підключення опалення в спірних приміщеннях на осінньо-зимовий період здійснювалося окремо від інших приміщень д/с №100; зобов'язано позивача надати письмові пояснення з приводу можливості підключення (відключення) опалення в спірних приміщеннях окремо від інших приміщень д/с №100.
21.01.2025 позивач подав додаткові пояснення (вх.№ 1667) та копії актів підключення та відключення до опалення ДНЗ № 100 та ФО-П ФЕДЯЙ О.С. за опалювальні сезони 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 рр. та додатку № 2 від 01.12.2013 до договору № 16711 від 01.12.2013, які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19 лютого 2025 року о 14:00 год.
18.02.2025 відповідачка подала додаткові пояснення (вх.№ 4391), які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання 19.02.2025 не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.
Фізична особа-підприємець Федяй Олена Сергіївна орендує приміщення за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців,51-Б.
01.12.2013 між Фізичною особою-підприємцем Федяй Оленою Сергіївною (далі - Відповідачка, Споживач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі - Позивач, Теплопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії № 16711 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався постачати Відповідачці теплову енергію в гарячій воді в потрібних їй обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 1.2. Договору, а Відповідачка зобов'язалась оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.
Адреса приміщення: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б (додатки № 1, 4 до Договору).
Відповідно до п. 10 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
У зв'язку з тим, що Відповідачка не зверталась до Позивача з відповідними заявами у встановлений строк, Договір неодноразово подовжувався зокрема і на спірний період.
Відповідно до п. 2.2. Договору приєднання об'єктів до систем теплопостачання проводиться у встановленому законодавством порядку. Підключення Споживачів в опалювальному сезоні здійснюється:
- для об'єктів з індивідуальним тепловим вводом на підставі письмового замовлення Споживача в установленому порядку Теплопостачальною організацією;
- для об'єктів з єдиною системою теплопостачання на підставі рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, згідно з затвердженим графіком.
Позивач на підставі розпоряджень міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2024 рр. та умов Договору здійснював постачання теплової енергії до приміщень Відповідачки, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б.
Факт споживання Відповідачкою теплової енергії також, підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення Споживача, так і до будинку в цілому. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем будинку.
Згідно з п. 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.6.4. Договору Споживач має сплачувати попередню оплату на наступний місяць. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.
Пунктом п.6.10. Договору передбачено, що споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: - акт виконаних робіт; -акт звіряння розрахунків; - рахунок-фактуру. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.
Будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об'єкту здійснювався Позивачем відповідно до показань приладів обліку, встановленого в будинку.
Позивач зазначає, що Відповідачці направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, проте остання їх не сплачувала. Станом на 28.11.2024 заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань з урахуванням часткових оплат складає 162'512,68 грн, яка утворилася за період з січня 2022 року по березень 2024 року.
Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, Позивач на підставі розпоряджень міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2024 рр. та умов Договору здійснював постачання теплової енергії до приміщень Відповідачки, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б.
Факт споживання Відповідачкою теплової енергії також підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення Споживача, так і до будинку в цілому. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем будинку.
Щодо тверджень Відповідачки стосовно існування окремої гілки опалення для спірних приміщень та можливості підключення/відключення опалення окремо від будинку, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б, суд зазначає таке.
В матеріалах справи наявна схема межі поділу теплової мережі (додаток 2 до Договору), в якій чітко зазначено, що вхід в будівлю один, приміщення ФО-П Федяй О.С. вбудоване, окремого входу не має.
Окрім цього, в додатку № 4 до Договору так само вказано, що приміщення ФО-П Федяй О.С. є вбудованими.
Договір та додатки до нього підписані Відповідачкою, а тому остання була обізнана та розуміла систему теплопостачання в спірну будівлю.
Крім того, за умовами Договору облік споживання Відповідачкою теплової енергії здійснюється за показниками приладу обліку.
Як убачається з матеріалів справи, спірний будинок обладнаний лише одним приладом обліку (SHARKY 775), показання якого зазначались в актах відключення/підключення споживача.
Доказів існування іншого приладу обліку для окремої гілки опалення, матеріали справи не містять.
Суд також враховує, що відповідно до вимог п. 8 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.
Відповідно до отриманих технічних умов повинна бути розроблена проектна документація на індивідуальну систему централізованого опалення з відокремленим вузлом керування, який обладнаний приладом комерційного обліку витрати теплової енергії та обмежувальним пристроєм на максимальне теплове навантаження, яке зазначено в договорі споживача.
Однак, за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б, обладнання, яке передбачене для монтажу індивідуальної системи централізованого опалення з відокремленим вузлом керування, який обладнаний приладом комерційного обліку витрати теплової енергії - відсутнє.
Проєктно-технічна документація на монтаж індивідуальної системи централізованого опалення за зазначеною вище адресою до КП "Харківські теплові мережі" для погодження не надавалася.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що в даній справі Відповідачка не надала доказів, які б могли підтвердити існування окремої гілки опалення для спірних приміщень та можливості підключення/відключення опалення окремо від будинку по вул. Гвардійців-Широнінців, 51-Б. Натомість Позивач надав докази, які свідчать, що система опалення нежитлового приміщення ФО-П Федяй О.С. єдина з системою опалення КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 100 Харківської міської ради" та не може технічно підключатися окремо одне приміщення від інших.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення Відповідачки як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, враховуючи розрахунки Позивача, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, суд вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 162'512,68 грн обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими Відповідачкою та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 945,77 грн, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено Позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.
При цьому, суд звертає увагу Відповідачки, що у разі скасування присудженого до стягнення боргу рішенням сесії Харківської міської ради, це може бути підставою для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн на ФОП Федяй О.С.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федяй Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідентифікаційний код 31557119) вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16711 від 01.12.2013 за період з січня 2022 по березень 2024 року в сумі 162'512,68 грн, 3 % річних у сумі 945,77 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України
Учасники справи:
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідентифікаційний код 31557119);
Відповідач - Фізична особа-підприємець Федяй Олена Сергіївна ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 24.02.2025.
Суддя І.В. Трофімов