65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1271/22
За позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; код ЄДРПОУ - 03528552, електронна пошта: odeska.obl@od.gp.gov.ua), в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62; код ЄДРПОУ - 04057126, електронна пошта: rda.izmail@od.gov.ua)
До відповідачів: Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл.,Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78; код ЄДРПОУ - 01034165, електронна пошта: kil_muvg@ukr.net); Фізичної особи - підприємця Верстюк Надії Борисівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від прокуратури: Євглевський А.В. - на підставі посвідчення №079540;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача Кілійського міжрайонного управління водного господарства: не з'явився;
Від відповідача Фізичної особи - підприємця Верстюк Надії Борисівни: Балан М.В. - на підставі ордера серії АІ №1768620 від 11.12.2024р.
В засіданні брали участь:
Від прокуратури: Євглевський А.В. - на підставі посвідчення №079540;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача Кілійського міжрайонного управління водного господарства: не з'явився;
Від відповідача Фізичної особи - підприємця Верстюк Надії Борисівни: не з'явився.
Суть спору: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі - Кілійське МУВГ) та Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Верстюк Надії Борисівни про визнання недійсними Договору підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р. та угоди №1до нього від 17.06.2020р., укладених між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та ФОП Верстюк Надією Борисівною, та зобов'язання ФОП Верстюк Надії Борисівни звільнити штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1271/22 від 25.10.2022р. (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації залишено без задоволення.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023р. рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2022р. у справі №916/1271/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023р. рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2022р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2022р. у справі №916/1271/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023р. справу №916/1271/22 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Рога Н.В.
Ухвалою суду від 03.07.2023р. прийнято справу до провадження суддею Рога Н.В. та призначено підготовче засідання на 27.07.2023р.
Ухвалою суду від 27.07.2023р. зупинено провадження у справі №916/1271/22 до закінчення перегляду Верховним Судом справи №916/1719/22 у касаційному порядку.
Ухвалою суду від 26.11.2024р. поновлено провадження у справі №916/1271/22 та призначено підготовче засідання на 19.12.2024р. Ухвалою суду від 19.12.2024р. відкладено підготовче засідання на 27.12.2024р. Ухвалою суду від 27.12.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/1271/22 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 23.01.2025р. Ухвалою суду від 23.01.2025р. розгляд справи відкладено на 13.02.2025р.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив ФОП Верстюк Н. Б., що надійшла до суду 05.08.2022р. вх. №1515459/22, відповіді на відзив Кілійського МУВГ, що надійшла до суду 05.08.2022р. вх. №15455/22, та наполягає на задоволенні позову.
Позивач - Ізмаїльська районна державна адміністрація, своїм правом не скористався, письмових заяв по суті справи не надавав.
Відповідач - Кілійське МУВГ, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.07.2022р. та запереченнях, які надійшли до суду 17.08.2022р.
Відповідачка - ФОП Верстюк Н.Б., проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.07.2022р. та поясненнях, які надійшли до суду 16.01.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації, зазначив, що між Кілійським МУВГ (Замовник) та ФОП Верстюк Н.Б. (Виконавець) 13.05.2020р. укладено Договір підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища, із змінами, внесеними відповідно до угоди № 1, укладеної 17.06.2020р. між цими ж сторонами.
Відповідно до п. 1.1. Договору за завданням Замовника Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього Договору штучну водойму Козійського водосховища Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи та погодити визначену Договором винагороду.
Роботи вказані у п. 1.1. Договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Козійського водосховища загальною площею водного дзеркала 54,6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб- меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.
Риби-меліоратори, раки та інша іхтіофлора і іхтіофауна в даному Договорі виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.
Прокурор зазначає, що згідно з п. 1.2. Договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об'ємів води.
На думку прокурора, укладений відповідачами Договір по суті не містить характерних положень передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг та за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом.
У зв'язку з цим, прокурор стверджує, що наявні підстави для визнання судом недійсним Договору та зобов'язання ФОП Верстюк Н.Б. звільнити земельну ділянку з водним об'єктом (штучну водойму) у розпорядження Держави.
Посилаючись на приписи Водного кодексу України, прокурор зазначає, що єдиною можливістю отримати у користування водний об'єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об'єктом.
За умовами п. 6.1. Договору водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі.
При виконанні робіт сторони керуються Програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розробленого на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 (п. 1.1. Договору).
Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. Договору).
Строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 6.5. Договору Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.
Додаткова (надлишкова) кількість риб-меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю Виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Виконавця за виконані роботи (п. 6.7. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040р., у разі якщо до 01.05.2040р. жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).
Прокурор зазначає, що аналізуючи ст.ст. 837, 901 та Глави 61, 63 Цивільного кодексу України в цілому вбачається, що істотними умовами договору підряду та договору про надання послуг є:
предмет - результат виконаної роботи у вигляді виготовлення, обробки, переробки, ремонту речі, результату виконання іншої роботи або надання послуги;
ціна роботи - включає відшкодування витрат підрядника (виконавця) та плату за виконану ним роботу (надану послугу).
Водночас, на твердження прокурора, як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, ним не передбачено будь-яких обов'язків Кілійського МУВГ щодо проведення розрахунків за виконані ФОП Верстюк Н.Б. роботи по вселенню рослиноїдних риб у Козійське водосховище, тобто сторонами не визначено ціни робіт (надання послуги) за договором, як істотної умови для такого виду договорів.
Отже, на думку прокурора, зазначене свідчить, що оскаржуваний Договір не відповідає умовам договору підряду/надання послуги, за яким замовник оплачує роботу (послугу), виконану підрядником (виконавцем).
Натомість, на думку прокурора, визначена договором діяльність з «біологічного очищення штучної водойми» має усі ознаки аквакультури (рибництва) (сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг (ст. 1 Закону України «Про аквакультуру»).
Також, прокурор звертає увагу суду, що у відповідності до п.п. 6.5., 8.4.29. Договору ФОП Верстюк Н.Б. має повне право на вилучення старшевікових рослиноїдних риб, хижих риб та раків, тобто за весь період дії Договору матиме змогу виловити від 200,5 до 488 тон водних біоресурсів, що відповідає показникам самостійних господарств із здійснення вирощування рибних ресурсів.
Як зазначає прокурор, саме лише посилання у п. 1.6. Договору на те, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру», не спростовує характеру господарської діяльності ФОП Верстюк Н.Б. як діяльності у сфері рибництва (аквакультури).
Відтак, на думку прокурора, виходячи з аналізу умов Договору, ФОП Верстюк Н.Б. здійснює діяльність у сфері рибництва (аквакультури) за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування та ветеринарного свідоцтва, звітності за формою № ІА-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.» та спеціальних форм первинної документації для суб'єктів рибного господарства (№ А-01 - № А- 22), передбачених наказом Мінагрополітики від 19.06.2012р. за № 3 62, а також за відсутністю контролю з боку працівників рибоохорони та ветеринарно-санітарного контролю.
На твердження прокурора, ФОП Верстюк Н.Б. безкоштовно отримано у користування строком до 2040 року штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із вирощуванням риби, переробкою та консервуванням риби, оптовою та роздрібною торгівлею рибою.
Також, прокурор зауважив, що строк, на який укладено Договір (20 років) з можливістю пролонгації на 15 років, свідчить про те, що ФОП Верстюк Н.Б. за Договором проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів у водосховище, але й розведенню та по вилову риби для власних цілей, оскільки виконання робіт по вселенню біоресурсів не потребують значного проміжку часу та можуть виконуватися одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду.
На дуку прокурора, вищевикладене свідчить про відсутність між сторонами спірного Договору правовідносин із біомеліорації (очищення) водосховища, а підтверджує наявність відносин між відповідачами щодо передачі державного майна для його безкоштовного використання.
Як стверджує прокурор, за своїм змістом спірний Договір є договором позички, оскільки він відповідає вимогам ст. 827 Цивільного кодексу України в частині визначення істотних умов договору позички.
Зокрема, в Договорі визначено об'єкт позички (Козійське водосховище), строк дії договору (до 31.12.2040р.) та умови його продовження, Договір містить відомості про його безоплатність (Кілійське МУВГ продовжує самостійно здійснювати сплату земельного податку за Козійське водосховище, що підтверджується відомостями податкової декларації за 2021 рік).
Прокурор вважає, що оскільки оскаржуваний Договір з додатковою угодою підлягає визнанню недійсним, то правові підстави використання ФОП Верстюк Н.Б. спірної земельної ділянки під водним об'єктом відсутні, тому до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1212 Цивільного кодексу України і ФОП Верстюк Н.Б. зобов'язана звільнити отриману земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом загальною площею 54,6 га.
Щодо посилання Кілійського МУВГ у якості підстави для укладення Договору на Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, погоджену 08.05.2020р. начальником Кілійського МУВГ, вченою радою ДЗ «ДЕА» (протокол № 3-2 від 18.05.2020), вченою радою Науково-дослідного інституту «Держводекологія» (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол № 2 від 23.12.2020) та затверджену ректором ДЗ «ДЕА» (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором НДІ «Держводекологія» (дата затвердження відсутня) (Методологія), прокурор зазначає, що вона не могла бути застосована до оспорюваного Договору від 13.05.2020р., оскільки станом на вказану дату мала лише погодження НДІ «Держводекологія». При цьому, погодження ДЗ «ДЕА» (18.05.2020р.) та науково-технічної ради Держводагентства (23.12.2020р.) відбулось після укладення Договору, що вказує на те, що станом на момент укладення Договору Методологія ще не набрала чинності.
Відповідно до вимог п. 3.3 Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних обєктів Кілійського МУВГ» «Основні умови організації робіт із запровадження ПШБК» замовник укладає господарський договір з виконавцем програми ПШБК (у випадку, якщо замовник самостійно не бажає виконувати програму ПШБК), який визначається на умовах конкурсу, а також укладає договір з автором Методології і патенту, який протягом усього часу експлуатації ПШБК здійснює авторський науковий супровід (нагляд) виконання програми ПШБК.
З метою реалізації програм ПШБК на другому етапі замовник програми ПШБК укладає господарський договір на її реалізацію із суб'єктом господарювання (на умовах конкурсу). В інших випадках замовник запроваджує ПШБК самостійно.
Комунікація щодо реалізації програми ПШБК між сторонами договору здійснюється електронними засобами зв'язку шляхом застосування відповідної форми звітності, розробленої автором Методології і патенту, з метою оперативного отримання інформації щодо біоманіпуляцій з біомеліорантами та можливістю відповідного реагування.
Однак, як зазначає прокурор, зважаючи на викладене, вбачається, що всупереч вище наведеним положенням Методології, Кілійським МУВГ господарський договір на реалізацію ПШБК укладено без проведення конкурсу.
При цьому, умовами Договору не передбачено застосування форми звітності, розробленої автором Методології і патенту.
Прокурор в обгрунтування підстав звернення ним до суду в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За п. 2 Рекомендацій CMZR.ec (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.
Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.
Також, прокурор зазначив, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію проте, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування ії державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій- чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах.
Таким чином, прокурор зазначив, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/123 7/17).
Посилаючись на ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, прокурор зауважив, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі № 926/1 111/15).
Прокурор зауважив, що що у даному випадку необхідність пред'явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, адже, незаконний правочин з ФОП Верстюк Н.Б. щодо земель державної власності водного фонду грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів. Використання відповідачем - ФОП Верстюк Н.Б. земель державної власності порушує інтереси держави щодо установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності. Фактичне відведення ділянки під водним об'єктом загальною площею 54,6 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) та у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Як зазначає прокурор, Козійське водосховище знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у Кілійського МУВГ відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004032 від 05.05.1999р.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.
Отже, органом, який наділений повноваженнями на вилучення земель державної власності, наданих у постійне користування, та розпорядження земельними ділянками державної власності в межах та за межами населених пунктів для ведення водного господарства на території Ізмаїльського району Одеської області є Ізмаїльська районна державна адміністрація.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином, на думку прокурора, Ізмаїльська районна державна адміністрація є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом - Козійським водосховищем.
Прокурор зазначив, що звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор зауважив, що Ізмаїльська районна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб'єкта владних повноважень.
Для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту.
Враховуючи все викладене вище, прокурор просить суд визнати недійсним Договір підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р. та угоду №1 від 17.06.2020р. до нього, що укладені між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та ФОП Верстюк Надією Борисівною, а також зобов'язати ФОП Верстюк Надію Борисівну звільнити штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Відповідачка - ФОП Верстюк Н.Б., проти задоволення позову заперечує та зазначає, що вона виконує умови укладеного Договору, здійснює зариблення водойми Козійського водосховище відповідно графіку, який є додатком до Договору, жодних скарг, зауважень щодо виконання умов укладеного Договору, виконання Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» не отримує.
Відповідачка вважає, що зазначені обставини підтверджуються: Програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства»; календарним графіком робіт, графіком формування ПШБК на Козійському водосховищі, що є додатком до укладеного Договору № 251 від 13.05.2020 р.; календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки по Договору № 251 від 13.05.2020 р.; актом вселення риб - меліораторів в Козійське водосховище по Договору № 251 від 13.05.2020 р.; листом ФОП Верстюк Н.Б. від 26.08.2020 р. про вселення малька риб - меліорантів; листом від ФОП Верстюк Н.Б. 19.07.2021 р. про ротацію старшовікових рослиноїдних риб.
Разом з тим, відповідачка зазначає, що жодним рибництвом на Козійському водосховищі не займається та підприємницьку діяльність не веде, а Договір, укладений з Кілійським УМВГ, не має ознак удаваності, так як в дійсності є науковим проектом, направленим на покращення екологічного стану водойми.
Також, на твердження відповідачки, відповідно до Договору та домовленостей між сторонами, оспорюваний Договір та діяльність ФОП Верстюк Н.Б. не підпадає під дію Закону України "Про аквакультуру", адже, за визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Частиною 1 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.
Водночас, відповідачка звертає увагу суду, що матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачкою товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації. Більш того, відповідачкою жодного разу не було здійснено вилов риби.
Згідно ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» рекреаційні послуги у сфері аквакультури - діяльність, пов'язана з організацією відпочинку, в тому числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об'єктів аквакультури, а також створенням умов для спостереження за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб.
Як зазначає відповідачка, спірний Договір не містить відомостей про те, що його метою є надання рекреаційних послуг, та доказів надання таких послуг будь-якою із сторін цього Договору матеріали справи, також, не містять.
Крім того, оспорюваним Договором, програмою ПШБК встановлено чіткий перелік видів риб-біомеліорантів, а також хижих видів риб, які в майбутньому можуть бути виловлені, що також, на думку відповідачки, може свідчить про відсутність у ФОП Верстюк Н.Б. ознак діяльності з розведення аквакультури та масового вилову риб.
Відповідачка заявляє, що жодних прав та обов'язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об'єктом ФОП Верстюк Н.Б. передано не було, а Кілійське МУВГ, незалежно від того, які роботи з очистки цього водосховища виконуються ФОП Верстюк Н.Б., продовжує володіти та користуватися водосховищем, яке виконує в тому числі функції з постачання води.
Відповідачка зазначає, що чинними Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ФОП Верстюк Н.Б. та Кілійським МУВГ, і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено.
Однак, відсутність у зазначених Кодексах окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором по біологічному очищенню (бшомелірації) жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням.
Також, відповідачка вважає, що прокуратура не довела удаваність Договору №251 і жодним чином не довела недійсність цього Договору, у звязку із чим вимоги прокурора вважає незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач - Кілійське МУВГ, проти задоволення позову заперечує та зазначає, що Розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.12.1998р. №6/65 Татарбунарському управлінню зрошувальних систем передано в постійне користування земельну ділянку площею 198,8 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об'єктів та споруд водного господарства, та на підставі цього Розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004032 від 05.05.1999р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.
На вказаній земельній ділянці розташоване Козійське водосховище, яке в свою чергу розташоване на території Кілійської міської ради Одеської області.
Відповідач зазначає, що у 2020р. для покращення стану водних обєктів Управління, НДІ «Держводекологія» за відповідним технічним завданням, була розроблена Програма «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», та відповідно до Додатку до Протоколу технічної Ради Кілійського МУВГ від 08.05.2020 р. №3, Козійське водосховище було включено до Переліку водних об'єктів.
Вищезазначена Програма (далі ПШБК) була розроблена на підставі «Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу», яка була схвалена Науково-технічною радою Державного агентства водних ресурсів України від 23.12.2020р. та затверджена Держводагентством 28.04.2020р.
Відповідач зазначає, що для виконання цілей Програми і був укладений Договір підряду № 251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р. з ФОП Верстюк Н.Б.
Кілійське МУВГ не погоджується з доводами прокурора та вказує, що Договір підряду № 251 від 13.05.2020 р. має всі ознаки та юридичні характеристики договору про надання послуг: договори про надання послуг є двосторонніми; договори про надання послуг можуть бути як реальними так і консенсуальними (досліджуємий договір є консенсуальним, так як він є укладеним з моменту його підписання, тобто досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору); договори про надання послуг є відплатними (п. 1.1. досліджуємого Договору передбачає погоджену між сторонами винагороду для виконавця, п. 6.7. визначає форму зазначеної винагороди); предметом договору про надання послуг є послуга, яка характеризується відповідними ознаками: спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату (у даному договорі п. 1.2. - очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, п. - пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми); результат послуги завжди є немайновим, хоча може мати певну юридичну форму, при цьому при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст (п. 1.2. - зменшення витрат при експлуатації водосховища та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об'ємів води); послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання (надається безпосередньо та лише на Козійському водосховищі та пов'язана з виконавцем ФОП Верстюк Н.Б., яка несе відповідні ризики, передбачені Договором, має досвід у риборозведенні та вид діяльності 03.12 Прісноводне рибальство, ознайомлена з Програмою «Створення ПШБК», готова як технічно та і фінансово до її реалізації); послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається (вселення рослиноїдних риб-меліораторів відбувається згідно з Програмою «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів КМУВГ», яка регулює порядок проведення робіт, обсяги, строки та інше).
Також, відповідач звертає увагу суду, ФОП Верстюк Н.Б. виконуються умови Договору, жодних претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт ні у Кілійського МУВГ, ні у інших контролюючих органів та організацій не має.
Відповідач стверджує, що визнання недійсним Договору призведе до значного погіршення стану водного середовища Козійського водосховища, і як наслідок зумовить структурні зміни в його екосистемі.
Заперечуючи проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, відповідач зазначає, що сторони оспорюваного оговору біомеліорації під час його виконання керуються не Методологією запобігання біологічним загрозам (біоперешодам) водних екосистем, а розробленою на її основі Програмою «Створення ПШБК для забезпечення експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ», про що чітко зазначено в оспорюваному Договорі.
Також, на думку відповідача, Кілійським МУВГ було дотримано вимоги затвердженої Методології щодо проведення конкурсу: було розміщено відповідне повідомлення про запровадження Програми, отримано єдину пропозицію про укладення договору, схвалено зазначену пропозицію на засіданні технічної ради та укладено відповідний договір з виконавцем.
З урахуванням всього зазначеного, Кілійське МУВГ вважає, що відсутні підстави для задоволення позову прокурора.
Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представників прокуратури та відповідачів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. зі справи № 806/1000/17).
З положень Закону України «Про прокуратуру», ГПК України вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідну правову позицію з цього приводу було висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019р. у справі № 910/3486/18, яка у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковою при застосуванні аналогічних норм права.
У п. 81 постанови від 26.05.2020р. у справі № 911/2385/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Таким чином, норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб'єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.
У даному випадку Ізмаїльська районна державна адміністрація, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, самоусунулось від виконання покладених державою функцій щодо контролю земель державної власності водного фонду, що порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, тобто діє в межах дискреційних повноважень.
Виходячи з положень законодавства та судової практики, суд вважає обгрунтованою позицію заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо звернення до суду в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації з даним позовом.
Судом встановлено, що розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.12.1998р. № 6/65 передано в постійне користування Татарбунарському управлінню зрошувальних систем земельну ділянку площею 198,8 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об'єктів і споруд водного господарства. На підставі вказаного розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004032 від 05.05.1999р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.
Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 06.09.2018р. №659 затверджено Положення про Кілійське міжрайонне управління водного господарства, відповідно до п.1.2 якого Кілійське міжрайонне управління водного господарства є повним правонаступником усіх прав, обовязків та майна реорганізованого шляхом приєднання до нього Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства.
На вказаній земельній ділянці розташоване Козійське водосховище, яке в свою чергу розташоване на території Кілійської міської ради Одеської області.
Згідно з додатком до Протоколу технічної Ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства від 08.05.2020 № 3, Козійське водосховище було включено до Переліку водних об'єктів, які увійшли в Програму "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі - ПШБК) для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства".
Зазначену Програму було розроблено на підставі Патенту на корисну модель №101959 "Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об'єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу", зареєстрованого 12.10.2015р. Державною службою інтелектуальної власності України.
Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу було погоджено в період з квітня 2020 року по грудень 2020 року начальником Кілійського МУВГ (08.05.2020р.), вченою радою ДЗ «ДЕА» (протокол № 3-2 від 18.05.2020р.), вченою радою Науково-дослідного інституту «Держводекологія» (протокол №04/20 від 28.04.2020р.), науково-технічною радою Держводагентства (протокол № 2 від 23.12.2020р.) та затверджено ректором ДЗ «ДЕА» (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором НДІ «Держводекологія» (дата затвердження відсутня).
Крім того, було розроблено технічне завдання на розробку Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Козійського водосховища міжрайонного управління водного господарства".
Протоколом № 3 технічної ради Кілійського УМВГ було доручено до 09.05.2020р. відділу водних об'єктів та техногенно-екологічної безпеки розмістити Програму «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів КУМВГ» на сайті Управління для ознайомлення.
12 травня 2020р. ФОП Верстюк Н.Б. звернулася з пропозицією надання своїх послуг на проведення робіт з біологічної меліорації.
Протоколом № 4 від 13.05.2020р. технічної ради Кілійського МУВГ з розгляду листа ФОП Верстюк Н. Б. щодо реалізації Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", було вирішено погодити ФОП Верстюк Н.Б. пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на Козійському водосховищі при дотриманні та виконанні умов Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" в частині Козійського водосховища, а також доручено юрисконсульту підготувати проект договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2020р. між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (Замовник) та ФОП Верстюк Н. Б. (Підрядник) було укладено Договір підряду № 251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища, відповідно до п. 1.1. якого за завданням Замовника Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов'язується надати Підряднику у часткове користування для цілей цього Договору штучну водойму Козійського водосховища Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від Підрядника роботи та погодити визначену Договором винагороду.
Роботи, вказані у п. 1.1. Договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Козійського водосховища, загальною площею водного дзеркала 54,6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.
При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015р..
Риби-меліоратори, раки та інша іхтіофлора і іхтіофауна в даному Договорі виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт з досягнення мети договору.
Згідно з п. 1.2. Договору його метою є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження її об'ємів.
Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 1.5. Договору строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт.
У пункті 1.6. Договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".
Згідно з п. 1.7. Договору у Підрядника не виникає прав власності на водний об'єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду останньому.
Наслідком виконання робіт за даним Договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми (п. 2.1. Договору).
За умовами п. 2.2. Договору кількісним і якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), та інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).
У п. 2.3. Договору сторони погодили, що після закінчення кожного п'ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів Підрядник надає Замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.
Відповідно до п. п. 4.1. - 4.3. Договору Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з дня надання Замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід'ємною частиною Договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених Договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення Договору. Підрядник може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх Замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.
Водойма надається Виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. Договору).
Згідно з п. 6.5. договору підрядник здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.
Додаткова (надлишкова) кількість риб-меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю Підрядника та використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Підрядника за виконані роботи (п. 6.7. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України і договором, та оформлюється актом приймання-передачі.
За умовами п. 7.6. Договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.
Замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну, згідно з календарним графіком робіт, передачу Підряднику фронту робіт, передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору (п. 8.2.1. договору).
Підрядник, у свою чергу, відповідно до п. п. 8.4.1., 8.4.3., 8.4.19. Договору, зобов'язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії Договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків; при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, згідно з вимогами Програми.
Відповідно до п. 11.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040р.,у разі якщо до 01.05.2040 р. жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах.
Додатком № 1 до Договору є "Календарний графік робіт", в якому, у тому числі, погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та ін.
Додатком № 5 до Договору є "Акт прийому-передачі фронту робіт", за змістом якого Замовник передає, а Виконавець приймає водойму площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до Договору.
Додатком № 6 до Договору є "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020 - 2023 роки".
Додатком № 7 до вказаного Договору є витяг з Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", що стосується Козійського водосховища.
Призначенням зазначеного водосховища, відповідно до ч. 5 додатку № 7 до Договору, є зрошення, транзитна ємність зрошення.
Також, додатком № 7 передбачено, що Козійське водосховище утворюється гідровузлом в складі наступних споруд: гребля (підпірна дамба), паводковий водоскид, донний водоспуск, водотранспортуючий канал, водотранспортуючі станції, водозабірні споруди.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2022р. сторонами Договору підряду №251 було укладено угоду № 1 про внесення змін до Договору № 251, якою, зокрема, вирішено за текстом Договору і додатків до нього слово "підрядник" у всіх відмінках замінено словом "виконавець".
Також, 30.09.2022р. відповідачами було підписано угоду № 2 про внесення змін до Договору № 251, якою деякі пункти Договору та додатків до нього викладено в новій редакції.
Так, згідно нової редакції п. 1.1. Договору за завданням Замовника Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми Козійського водосховища Кілійського МУВГ для цілей цього Договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.
Згідно нової редакції п. 4.1. Договору Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.
За новою редакцією п. 8.2.1. Договору Замовник зобовязаний забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ Виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору.
Доповнено Договір п. 8.3.4. такого змісту: Виконавець має право безпешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору.
Шостий абзац додатку № 5 доповнено : "Замовник надає Виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".
Отже, як вбачається з умов Договору підряду №251, Кілійським МУВГ було надано ФОП Верстюк Н.Б. право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об'єкта з визначеними межами, а також були врегульовані питання, пов'язані із використанням водного об'єкта та земельної ділянки під ним.
Враховуючи позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові від 24.05.2023р. по справі №916/1271/22, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2.1.1. Положення про Кілійське МУВГ, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 06.09.2018 № 659, основним завданням Кілійського МУВГ, зокрема, є реалізація в межах своєї діяльності державної політики щодо розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації, управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі Кілійського, Татарбунарського та Арцизького районів Одеської області єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи.
Правовий статус постійних землекористувачів визначається ст.ст. 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019р. у справі № 910/22880/17, та постанові від 21.03.2023р. у справі №917/1550/21.
З огляду на зазначене вище, Кілійське МУВГ є лише постійним користувачем земельної ділянки та відповідно до приписів ст.ст. 122-124 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" не наділено повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою та передачу її в користування, в т. ч. на умовах оренди, тобто не є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій.
Отже, Кілійське МУВГ не наділено повноваженнями на передачу в тимчасове користування земельної ділянки під водним об'єктом.
Так само до повноважень цього органу не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних.
У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/1719/22 від 12.09.2024р., зазначено, що «системний аналіз Закону України "Про аквакультуру" дозволяє зробити висновок про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду справи судами, у ньому не було передбачено необхідності укладення будь-яких договорів у сфері аквакультури, крім тих, що пов'язані з: користуванням частиною рибогосподарського водного об'єкта, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей аквакультури; користуванням гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; орендою частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України. Водночас за умовами договору Кілійським МУВГ було надано ТОВ "Дунайагросервіс" саме право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об'єкта з визначеними межами, тобто без дотримання вимог статті 14 Закону України "Про аквакультуру", а договором також були врегульовані питання, пов'язані із використанням водного об'єкта та земельної ділянки під ним».
Судова палата зазначила, що «у такий спосіб ТОВ "Дунайагросервіс" користується земельною ділянкою з водоймою для здійснення власної підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст. 1 Закону України "Про оренду землі". Аналогічно користування земельною ділянкою для здійснення власної підприємницької діяльності відповідає й меті зобов'язального договору тимчасового користування нею».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2024р. у справі 916/1715/22.
Дослідивши всі надані сторонами докази, виходячи з матеріалів справи, вбачається, що Кілійське МУВГ користується каналом для забору води, а ФОП Верстюк Н.Б. - для розведення і вилову риби.
При цьому, вид діяльності ФОП Верстюк Н.Б. зумовлює для неї необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об'єктом згідно з нормами чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Верховний Суд послідовно та незмінно у постановах виснував, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання тощо.
Крім того, слід зазначити, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Так, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.
Водночас, законодавець у ст. 628 Цивільного кодексу України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Слід зазначити, що у цивілістичній доктрині визначається, що "елементи різних договорів" можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов'язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.
Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Водночас, господарський суд зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Усталена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15.11.2024р. у справі №905/20/23, від 02.02.2022р. у справі №927/1099/22, від 23.01.2019р. у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018р. у справі №916/933/17, від 15.05.2018р. у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016р. у справі № 6-1026цс16).
У постанові Верховного Суду України від 07.09.2016р. у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2020р. у справі № 357/3132/15-ц, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Тобто, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до ч.1 ст.і 202, ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021р. у справі № 916/2813/18 зазначалося, що встановлення правової природи правочинів, що вчиняються учасниками спору, є обов'язком суду, а оцінка цих правочинів сторонами для суду не є обов'язковою.
Враховуючи все викладене, господарський суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою спірний Договір підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р. є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, а, отже, відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою. Зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення.
З огляду на вище зазначене, беручи до уваги усталену судову практику, суд встановив наявність підстав для визнання недійсним Договору підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р..
Частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу України врегульовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки Договір підряду №251 є недійсним і відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то ФОП Верстюк Н.Б. повинна звільнити водойму шляхом припинення користування нею, яке вона здійснює на підставі недійсного правочину, тобто без передбачених законом підстав.
У зв'язку з зазначеним вище, вимога про звільнення ФОП Верстюк Н.Б. штучної водойми Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Фізичної особи - підприємця Верстюк Надії Борисівни про визнання недійсними Договору підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р. та угоди №1 від 17.06.2020р. до нього, укладених між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Верстюк Надією Борисівною, та зобов'язання Фізичної особи-підприємця Верстюк Надії Борисівни звільнити штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір підряду №251 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020р., укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Верстюк Надією Борисівною, та угоду №1 від 17.06.2020р. до нього, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Верстюк Надією Борисівною
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Верстюк Надію Борисівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Верстюк Надії Борисівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, рр UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.
5. Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл.,Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78; код ЄДРПОУ - 01034165, електронна пошта: kil_muvg@ukr.net) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, рр UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набрання рішення законної сили.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 р.
Суддя Н.В. Рога