"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/105/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Шпак І.А.,
розглянувши зареєстровану 06.09.2024 за вх. № 2-1428/24
заяву M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 916/105/24
за позовом M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Via Ricardo J. Alfaro, буд. “The Century Tower», офіс 905, Панама, Республіка Панама, registration № 767280-2162845)
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» (66332, Одеська обл., Подільський р-н, с. Нестоїта, код ЄДРПОУ 03766990)
про стягнення 239393,00 доларів США,
за участю представників сторін:
від позивача: Олексієнко М.С.,
від відповідача: Швець К.О.,
зазначає наступне:
Адвокатом Гудковим С.О. представлено до Господарського суду Одеської області позовну заяву в інтересах M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» 239393,00 доларів США у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного 28.05.2014 договору поставки № 28/05 та додаткової угоди від 18.05.2015 № 1 до нього в частині своєчасного повернення грошових коштів.
Позовна заява містить посилання на те, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі становить 42000,00 грн та про надання відповідних доказів у встановлені ГПК України строки.
В процесі розгляду справи Відповідачем заявлялись клопотання про витребування у Позивача оригіналу договору про надання правової допомоги, укладеного із адвокатом.
У підготовчому засіданні 11.06.2024 представником Позивача представлено документи (договір та додаткову угоду) стосовно наявності права представництва інтересів M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 позов M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» про стягнення 239393,00 доларів США задоволено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/105/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ».
26 серпня 2024 року Господарським судом Одеської області надіслано матеріали справи до суду апеляційної інстанції.
06 вересня 2024 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн, посилаючись на укладений 22.12.2015 договір № 22/15-15-г про надання правової допомоги та укладену 31.07.2023 додаткову угоду № 1 до нього, котрими встановлено суму гонорару адвоката за представництво інтересів.
10 вересня 2024 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом “ДРУЖБА НАРОДІВ» представлено заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у стягненні судових витрат у розмір 42000,00 грн. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при розгляді заяви, посилається на те, що Позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які підтверджують реальне понесення судових витрат, як то детального опису виконаних робіт/акту наданих послуг, рахунків на оплату/доказів здійснення оплати, що позбавляє як можливості встановлення реального обсягу наданих послуг, так і процесуальної можливості для опонента спростувати ймовірної неспівмірності витрат; те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю справи та виконаним адвокатом об'ємом робіт.
Господарським судом листом від 12.09.2024 повідомлено сторін, що у зв'язку із надходженням ухвали матеріали справи надіслано до суду апеляційної інстанції, відтак подана Позивачем заява буде розглянута після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі № 916/105/24 залишено без змін.
03 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 призначено розгляд заяви M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про ухвалення додаткового рішення на 13 лютого 2025 року.
13 лютого 2025 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом “ДРУЖБА НАРОДІВ» представлено заяву про відкладення розгляду справи з підстав участі представника в іншому судовому провадженні, засідання в якому призначено до постановлення ухвали.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 призначено до розгляду заяву M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про ухвалення додаткового рішення на 17 лютого 2025 року
В процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення представник M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» підтримував подану заяву та просив стягнути витрати на правничу допомогу у повному розмірі, представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» натомість заперечував проти задоволення заяви в повному розмірі з підстав викладених у письмових запереченнях.
17 лютого 2025 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
22 грудня 2015 року між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» в особі керівника Гудкова С.О. укладено Договір № 22/12-15-г про надання правової допомоги у господарській справі.
Характер доручення і де його належить виконати: надання правової допомоги з питання діяльності клієнта на території України, в тому числі з питань стягнення заборгованості судових органах України (пункт 2).
Права адвоката як представника сторін у справі встановлені відповідними процесуальними кодексами України (пункт 3).
До відносин, не врегульованих договором застосовуються Правила адвокатської етики (пункт 5).
Клієнт в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) може розірвати договір в односторонньому порядку (пункт 6).
Розмір гонорару встановлюється додатковою угодою, по кожному окремому питанню або окремій судовій справі (пункт 7).
Договір містить підписи представників сторін та печатки контрагентів.
31 липня 2023 року між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» (Виконавець) в особі керівника Гудкова С.О. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, пунктом 1 якої передбачено, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з представництва інтересів Клієнта у судовій справі про стягнення боргу з СВК “ДРУЖБА НАРОДІВ» на користь Клієнта в розмірі 239393,00 грн доларів США, який виник на підставі контракту поставки № 28 05 від 24.04.2014 та Додаткової угоди № 1 від 18.05.2015.
Сторони домовилися, до вартість правової допомоги Виконавця (гонорар) за даною Додатковою угодою складає: за представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції 42000,00 грн (пункт 2.1).
Вказану в п.2.1 даної Додаткової угоди суму Клієнт сплачує Виконавцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставлених рахунків-фактур (пункт 3).
Додаткова угода містить підписи представників сторін та печатки контрагентів.
Адвокат Гудков С.О. представляє інтереси M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» у Господарському суді Одеської області на підставі ордеру від 17.04.2023, серія ВН, № 1051244.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Як зазначалось, пред'являючи позовну заяву M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» заявлено, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі становить 42000,00 грн, та про надання відповідних доказів у встановлені ГПК України строки.
В процесі розгляду справи до матеріалів справи представлено Договір із Додатковою угодою, які було досліджено як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції.
25 липня 2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення в судовому засіданні, в якому приймали участь представники сторін.
Так, 06 вересня 2024 року до господарського надійшла заява M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про ухвалення додаткового рішення.
Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи той факт, що підставою ухвалення додаткового рішення визначено не вирішення судом питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), те, що підставою заявленого до стягнення розміру судових витрат (42000,00 грн) визначено укладений між Позивачем та Адвокатським об'єднанням в особі адвоката Гудкова С.О. (керівника АО) Договір, котрий представлено до матеріалів справи до стадії судових дебатів, господарський суд доходить до висновку, що заявником дотримано вимоги процесуального кодексу як в частині своєчасного надання доказів в підтвердження заявленого розміру судових витрат, так і в частині звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення (до закінчення строку на виконання рішення).
Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.
Господарським судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» в особі керівника Гудкова С.О. укладено відповідний Договір, а 31 липня 2023 року укладено Додаткову угоду № 1 до зазначеного Договору, умови якої передбачають, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з представництва інтересів Клієнта у судовій справі про стягнення боргу з СВК “ДРУЖБА НАРОДІВ» на користь Клієнта в розмірі 239393,00 грн доларів США, який виник на підставі контракту поставки № 28 05 від 24.04.2014 та Додаткової угоди № 1 від 18.05.2015.
У той же час, відповідно до ордеру від 17 квітня 2023 року, серія ВН, № 1051244 адвокат Гудков С.О. представляє інтереси M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» у Господарському суді Одеської області, також вказана особа приймали участь у засіданнях суду.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 у справі № 910/5543/21, від 15.06.022 у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18.
Відтак, відсутність оплати вартості фактично наданих послуг не є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Поряд із наведеним, умовами укладеного між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» в особі керівника Гудкова С.О. Договору передбачено, що розмір гонорару встановлюється додатковою угодою, по кожному окремому питанню або окремій судовій справі.
Умовами ж укладеної Додаткової угоди встановлено, що за домовленістю сторін вартість правової допомоги Виконавця (гонорар) за даною Додатковою угодою складає за представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції 42000,00 грн. Відповідна сума підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставлених рахунків-фактур.
В свою чергу, можливість подальшої оплати вартості наданих правничих послуг передбачена правою конструкцією частини 2 статті 126 ГПК України.
Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» Договору разом із Додатковою угодою, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначено у вигляді фіксованої суми. При цьому відповідно до відображеної в державних реєстрах інформації Гудков С.О. обіймає посаду керівника АО «МІТРАС», що надає йому право як самостійного представництва інтересів Клієнта, так і залучення на договірних засадах інших адвокатів з метою надання правничої допомоги.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як “форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» у Договорі про надання правової допомоги та Додатковій угоді, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Позивачем і його Адвокатом (адвокатом/керівником Бюро) у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом Позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначена кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката (представленому акті за результатами виконання Договору).
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги погоджена між M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» в Договорі про надання правничої допомоги (Додатковій угоді) у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним, відтак відсутність/наявні акту виконаних робіт (детального опису виконаних робіт) не впливає на можливість визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось, у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених (які підлягають понесенню) Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, місцевий суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та беручи до уваги посилання Відповідача не неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» 28000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/105/24, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору. Решта витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/105/24 покладається на M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.».
При цьому місцевий суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Позивачем розмірі 42000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Позивача на правничу допомогу, про що також просив Відповідач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -
1. Заяву M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/105/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ДРУЖБА НАРОДІВ» (66332, Одеська обл., Подільський р-н, с. Нестоїта, код ЄДРПОУ 03766990) на користь M/S “POLMONT INVEST GROUP S.A.» (Via Ricardo J. Alfaro, буд. “The Century Tower», офіс 905, Панама, Республіка Панама, registration № 767280-2162845) 28000/двадцять вісім тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/105/24.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повне додаткового рішення складено 24 лютого 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут