Справа № 173/3829/24
Провадження №2/173/444/2025
іменем України
24 лютого 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
20 грудня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст заявлених вимог
В обґрунтування позову зазначив, що 25 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 393938519 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 8700 грн. строком на 20 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого відступлено право вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25 грудня 2022 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2022 року стосовно боржника № 12982 ОСОБА_1 .
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 при цьому інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року, а Договір факторингу № 18/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені, у відповідних Реєстрах прав вимог. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 40265,34 грн.
З 28.10.2024 ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 28/10/24-У відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2024 за вказаним договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 400265.34 грн., з яких: 8700 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 31565,34 грн. заборгованість за відсотками. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Виклад позиції відповідача
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Процесуальні дії у справі
25 грудня 2024 року отримана інформація з Виконавчого комітету Верхівцевської міської ради Кам'янського району, Дніпропетровської області про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу відповідача судом рекомендованим листом на ім'я ОСОБА_1 надіслано ухвалу суду. З інформації яка міститься в формі 20 Укрпошти вбачається, що лист повернувся на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
При поданні позовної заяви, представник позивача просив суд проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1ст. 207 ЦК України).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання ( ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
Судом встановлено, що 25 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 393938519 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 8700 грн. строком на 20 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Позивач зазначив та підтверджується матеріалами справи, що 23.02.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, згідно з п. 2.1 якого передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:
- «Боржник» - фізична особа з якою укладено Кредитний договір, Право вимоги до якого уступається за цим Договором;
- «кредитний договір» - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;
- «право вимоги» означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
- «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за Кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми , що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов'язальної сили;
- «реєстр прав вимоги» означає перелік прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором.
Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 31 грудня 2024.
В подальшому додатковими угодами № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року та № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 року включно.
Позивач зазначив, що первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022, відбулось від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі зазначеного вище договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, проте на підтвердження цього витяг з реєстру прав вимоги не долучив.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені, у відповідних Реєстрах прав вимог. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ФК «ОнлайнФінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 40265,34 грн.
З 28.10.2024 ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 28/10/24-У відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2024 року за вказаним договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 400265.34 грн., з яких: 8700 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 31565,34 грн. заборгованість за відсотками. Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 512, 514 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 512, 514 ЦК України).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у с. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
В своєму позові позивач в обґрунтування правових підстав посилався на положення ст. 512, 514 ЦК України.
Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № 28/1118-01, за яким згідно з доводами позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022, укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018, тобто за два роки до укладення кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Вказане свідчить, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 617151923 від 19.08.2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» згідно з договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» згідно з договором факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024.
За таких обставин ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги щодо ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс», так само як і позивачу, а саме ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року.
Крім того, суд враховує, що згідно з п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли через два роки після укладення цього договору.
Позивачем зазначено, що відступлення права за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1, який складено 23.02.2024 року.
Вказані обставини також додатково виключають той факт, що станом на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором № 393938519 від 25.12.2022, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені в постанові Дніпровського апеляційного суду № 199/5003/24 від 06.12.2024.
Судові витрати
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 334-335 ЦПК України, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.
Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження - вулиця Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 24 лютого 2024 року.
Суддя О.А. Кожевник